Справа № 22-ц/793/462/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : на ухвалу ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
03 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування арешту з нерухомого майна.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_6 -ОСОБА_7, колегія суддів, -
24 грудня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ про скасування арешту з нерухомого майна.
В обгрунтування позовної заяви ОСОБА_6 вказав, що 19 квітня 2015 року помер його син ОСОБА_8. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді ? частини квартири № 80 по бул. Шевченка, 390 у м. Черкаси, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності від 30 січня 2008 року серії САВ № 614535.
Позивач звернувся до Другої Черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і державним нотаріусом була заведена спадкова справа № 459/15.
Під час перевірки наявності реєстрації права власності на спадкове майно, державним нотаріусом було з'ясовано, що на вищевказане майно існує обтяження, а саме накладено арешт та заборонено його відчуження на підставі постанови Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ від 27 травня 2014 року.
При зверненні до відповідача по справі з заявою про скасування арешту спадкового майна, позивач отримав відмову в задоволенні такої заяви та йому було роз'яснено, що хоча виконавчі провадження відносно його сина закриті, але відсутня можливість скасувати арешт, так як борг сина, в тому числі і щодо сплати виконавчого збору та виконавчих витрат, не був погашений на момент закриття виконавчого провадження. Також, роз'яснено, що відсутні законні підстави для поновлення провадження по справі та подальшого скасування арешту, оскільки для цього має з відповідною заявою звернутися стягувач, місце знаходження якого їм не відоме, тому для захисту свого права на набуття права власності на спадкове майно рекомендовано звернутися до суду, який має повноваження скасувати арешт за таких умов.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати арешт та заборону відчуження з квартири № 80 по бул. Шевченка, 390 у м. Черкаси, накладений постановою державного виконавця Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ від 27 травня 2014 року № 40939296.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_6 до Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ про скасування арешту з нерухомого майна.
Роз'яснено заявникові, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з такою самою заявою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року як незаконну, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
В судове засідання з'явився представник позивача-Самофал В.І., сам позивач та представник відповідач не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку. Причини неявки суду не повідомлені.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції ухвалу постановлено з додержанням вимог закону.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в даній цивільній справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що подана ОСОБА_6 позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі (а.с. 8-10) ОСОБА_6 вказував, що єдиною можливістю захисту його прав на нерухоме майно і фактично вирішення спору щодо можливості набуття права власності на нерухоме майно є подання даного позову до суду і такий спір має вирішуватися в прядку цивільного судочинства, оскільки стосується реалізації права на спадкове майно, а обраний спосіб захисту реалізує це право.
Колегія суддів встановивши фактичні обставини справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що спір стосується неможливості реалізації спадкових прав позивача ОСОБА_6 щодо нерухомого майна, яке належало його померлому сину ОСОБА_8, оскільки під час перевірки наявності реєстрації права власності на спадкове майно, державним нотаріусом було з'ясовано, що на вказане майно існує обтяження, а саме накладено арешт та заборонено його відчуження. Арешт накладений по виконавчому провадженню по стягненню коштів з ОСОБА_9 на підставі постанови Придніпровським ВДВС Черкаського МУЮ від 27 травня 2014 року.
Отже, судом достовірно встановлено і дана обставина не заперечується сторонами, що позивач по справі ОСОБА_6 не є стороною виконавчого провадження відповідно до якого був накладений арешт на нерухоме майно по стягненню коштів з ОСОБА_8.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
За приписами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).
Отже, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішень суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст. 181 КАС України.
Аналогічний правовий висновок зроблений ВСУ 13 січня 2016 року під час розгляду справи № 6-2850цс15 щодо правил розмежування юрисдикцій у справах за скаргами на дії державного виконавця.
Так як ОСОБА_6 не є учасником виконавчого провадження по якому накладено арешт на спірне майно, рішення суду відносно майна ухвалено за правилами ЦПК, прийнятого 18 березня 2004 року, тому колегія суддів вважає правильний висновок районного суду про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування арешту з нерухомого майна залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :