Справа № 372/4700/15-ц
провадження № 2-141/16
10 лютого 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мори О.М.,
при секретарі Михайловій Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 18 листопада 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого Позивач передав Відповідачу грошову позику в розмірі 96 500,00 гривень з терміном повернення позики до 18 березня 2015року. Укладання договору позики підтверджується розпискою Відповідача по справі від 18 листопада 2014 року.
Станом на 18 березня 2015 року сума позики Відповідачем не повернута.
Разом з тим, Позивачем у зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань, нараховано 3% річних за користування позикою у розмірі 1 709 гривень 25 копійок.
В позовних вимогах просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 96500,00 гривень згідно договору позики, який був укладений 18.11.2014 року та 1 709, 25 гривень штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а всього стягнути 98209,25 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав повністю позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином, неодноразово повідомлений про день, час, місце розгляду даної справи, у судове засідання не з'явися, причину неявки суду не повідомив.
Суд, враховуючи вимоги ст.ст. 169, 175 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки справа тривалий час перебуває в провадженні суду, при цьому 16.12.2015 року в судовому засіданні оголошувалась перерва за клопотанням відповідача, після чого в судові засідання він не з'являвся.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 18 листопада 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого Позивач передав Відповідачу грошову позику в розмірі 96 500,00 гривень з терміном повернення позики до 18 березня 2015 року. Укладання договору позики підтверджується розпискою Відповідача по справі від 18 листопада 2014 року.
Згідно розписки від 18 листопада 2014 року строк повернення грошових коштів встановлено до 18 березня 2015 року.
Позивач виконав зобов'язання за договором позики, та надав відповідачу в позику грошові кошти в сумі 96 500,00 гривень. У встановлений термін Відповідач за позовом позику не повернув внаслідок чого порушив прийняті на себе обов'язки встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Згідно положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошових коштів.
Правила статті 625 Цивільного кодексу України розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі. Частина 1 коментованої статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 Цивільного кодексу України). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки.
В порядку ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 1048 Цивільного кодексу України стосується такої характеристики договору позики, як оплатність. За загальним правилом договір позики є оплатним. Оплата по договору позики встановлюється у вигляді відсотків, які будуть нараховуватись в залежності від строку користування майном або грошовими коштами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Як убачається з матеріалів справи, на час звернення до суду відповідач не виконав взяті на себе за договором позики зобов'язання, грошові кошти позивачу не повернув.
Таким чином, сума боргу відповідача за договором позики від 18 листопада 2014 року складає 96500,00 гривень та 3% річних в розмірі 1 709,25 гривень починаючи з 19 березня 2015 року по 20 жовтня 2015 року, згідно наданого позивачем розрахунку ( з 19 березня 2015 року по 20 жовтня кількість днів прострочення за порушення зобов'язань складає 215 днів Х 7,95 грн. - штрафна санкція за кожен день прострочення = 1709, 25 грн.).З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за договором позики, а саме: кошти в розмірі 96500,00 гривень згідно договору позики, який був укладений 18.11.2014 року та 1 709,25 гривень штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а всього стягнути 98209,25 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1225,71 гривень у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.
Керуючись ст. ст. 11, 534, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 79, 88, 179, 213, 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 96500,00 гривень згідно договору позики, який був укладений 18.11.2014 року та 1 709,25 гривень штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а всього стягнути 98209,25 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1у відшкодування витрат на оплату судового збору 1225 гривень 71 копійок.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року , а саме: арешт на земельну ділянку загальною площею 1,3 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в смт. Козин, Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0126 скасувати при набранні рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Обухівський районний суд Київської області.
СуддяОСОБА_3