06 травня 2015 року 804/3019/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_3
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська
про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів
та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) м. Дніпропетровська, в якому просить: визнати рішення № 358 від 22.01.2015 р. КЕВ м. Дніпропетровська, таким, що порушує право згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_4 на приватизацію займаної квартири; скасувати рішення № 385 від 22.01.2015 р.; відшкодувати позивачу витрати на суди та моральну шкоду в обсязі 3000 (три тисячі) гривень; зобов'язати КЕВ м. Дніпропетровська прийняти рішення згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів передбачених цим законом щодо приватизації квартири, яку я займаю на підставі ордера № 140 від 01.08.1997 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 р. по даній справі відкрито провадження, та призначено її до судового розгляду.
У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи тим, що заявлений спір не є публічно-правовим, а є спором приватного характеру та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення клопотання про закриття провадження у адміністративній справі заперечував посилаючись на те, що позов про визнання протиправним та скасування рішення № 358 від 22.01.2015 р., та зобов'язання вчинити певні дії щодо приватизації квартири згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» повинен бути вирішений в рамках адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку, як зазначає позивач, позовні вимоги стосуються саме захисту його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення клопотання про закриття провадження у справі, суд при винесені ухвали виходить з наступних підстав та мотивів.
Вирішуючи питання щодо підсудності адміністративному суду заявленого позову суд зазначає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття друга, підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
З наведеної норми права випливає, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Предметом оскарження в даній справі є рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про відмову позивачці в передачі в приватну власність шляхом приватизації квартири.
Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Судом встановлено, що відповідач є органом приватизації, який діє в структурі Міністерства оборони України та наділений управлінськими функціями, зокрема і щодо прийняття рішень про приватизацію житлового фонду, що належить установам Міністерства оборони України. Отже, відповідач по справі у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.
Постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» в пункті 13 зазначено, що з огляду на положення частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання, у тому числі з огляду на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року по справі №804/2868/15, ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 року по справі №К-1691/10, від 09.09.2014 року по справі №К/80024992/14, від 02.12.2014 року по справі №К/800/51588/14.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про закриття провадження в адміністративній справі №804/3019/15 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 07.05.2015р.
Суддя ОСОБА_5