Справа № 676/5763/14-ц
Провадження № 22-ц/792/62/16
04 лютого 2016 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Карпусь С.А.,
суддів: Федорової Н.О., Матковської Л.О
при секретарі Бондарі О.В.
з участю: ОСОБА_1, адвоката Пілінського С.І., прокурора військової прокуратури Чернівецького гарнізону Ярошика В.П., представника Міністерства оборони України Літвіна С.М., представника КЕВ м. Чернівці Кутаса В.І., ОСОБА_13
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 жовтня 2015 року за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кам'янець-Подільський військовий гарнізон, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Кам'янець-Подільське міськрайонне управління юстиції Хмельницької області, Волчок Віталій Васильович, служба у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради, про витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
В серпні 2014 року прокурор Чернівецького гарнізону Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, про витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії. Прокурор зазначав про те, що в червні 2008 року ОСОБА_13 отримав на сім'ю із п'яти осіб чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 вм. Кам'янець-Подільський. 12 вересня 2008 року ОСОБА_13 приватизував квартиру на себе, 11 грудня 2009 року продав квартиру своїй дочці ОСОБА_1 за 150700 грн., про що
Головуючий у першій інстанції - Стельмах Д.В. Провадження № 22-ц/792/62/16
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 2.3
свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року, визнано недійсним ордер виданий ОСОБА_13 та членам його сім'ї на АДРЕСА_1, визнано незаконним розпорядження Кам'янець-Подільської міської ради №375 від 12.09.2008 року про приватизацію квартири ОСОБА_13 та визнано недійсним видане на його ім'я свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_2. За повідомленням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2014 року спірна квартира є власністю Міністерства оборони України, проте знаходиться у володінні і користуванні ОСОБА_1.
Посилаючись на те, що КЕВ м. Чернівці не може розпоряджатися належним Міністерству оборони України майном, яке вибуло з володіння останнього поза його волею іншим шляхом, що надає йому право витребувати майно від набувача, який безпідставно володіє ним. Тому прокурор просив: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та зареєструвати право власності на вказане майно за Міністерством оборони України; визнати квартиру АДРЕСА_1, м. Кам'янець-Подільський, власністю держави України в особі Міністерства оборони України на праві господарського відання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці; витребувати з володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 у м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, яке є власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходиться на праві господарського відання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12 вересня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Кам'янець-Подільський військовий гарнізон.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 02 жовтня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_13
Ухвалою цього ж суду від 24 лютого 2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради.
Ухвалою суду від 28 травня 2015 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - реєстраційну службу Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції на Кам'янець-Подільське міськрайонне управління юстиції Хмельницької області.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Постановлено витребувати у ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 у м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, яке є власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходиться на праві господарського відання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та зареєструвати право на вказане майно за Міністерством оборони України.
В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність його висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст. 20 ЦПК України. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд критично оцінив доводи та докази її представника та не навів у своєму рішенні з цього приводу жодних аргументів та спростувань. Суд не звернув уваги, що Чернівецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не мав правових підстав звертатись до суду з цим позовом. Законом від 14.08.2014 року прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ліквідована і була утворена військова прокуратура Чернівецького гарнізону. Вона вважає, що військовий прокурор Чернівецького гарнізону не наділений будь-якими правами як правонаступник ліквідованої Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, а тому представляти інтереси держави у даній справі не мав права. Військовий прокурор повинен був звернутись до суду з новим позовом, а суд повинен був закрити провадження на підставі ст. 205 ЦПК України.
Позивачами не доведено право власності на квартиру за Міністерством оборони України, не доведено, що КЕВ м. Чернівці є юридичною особою, сам факт знаходження майна на балансі юридичної особи не є доказом права власності чи законного володіння.
Вона придбала квартиру за договором купівлі-продажу правомірно і є добросовісним набувачем. МОУ та КЕВ м. Чернівці не було надано доказів, які б підтверджували їх право власності на спірну квартиру. До розподілу житла квартира не перебувала у власності позивачів. Суд безпідставно відмовив у застосуванні позовної давності. Відлік цього строку почався з 30.07.2012 року, а позов поданий до суду 01.08.2015 року. Також судом не досліджено чи будуть порушені права дитини, яка є зареєстрованою в спірній квартирі.
Таким чином рішення суду переглядається лише в частині задоволеного прокурору позову, в іншій частині воно не оскаржується і відповідно не переглядається.
В запереченні на апеляційну скаргу військова прокуратура Чернівецького гарнізону та Міністерство оборони України, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просили відхилити апеляційну скаргу.
Представники Кам'янець-Подільського військового гарнізону, Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області та служби у справах дітей Кам'янець-Подільської міської ради в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення. Від них надійшли письмові заяви про розгляд справи у відсутності їх представників.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що незаконною передачею квартири АДРЕСА_1 у користування сім'ї ОСОБА_13 у зв'язку з поданням громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, незаконною її приватизацією, що встановлено рішенням суду, відчуженням квартири за договором купівлі-продажу між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 майно вибуло з володіння власника МО України помимо його волі іншим шляхом. Тому суд прийшов до висновку, що в силу п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України вказане житло підлягає поверненню добросовісним набувачем ОСОБА_1 його власнику МО України.
Такі висновки суду підтверджуються матеріалами справи та відповідають закону.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як з'ясовано судом, в червні 2008 році ОСОБА_13 на сім'ю у складі 5 осіб отримав чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 56,10 кв.м. на підставі ордеру від 12.06.2008 року, за розпорядженням органу приватизації №375 від 12.09.2008 року приватизував її на себе та отримав свідоцтво про право власності на житло від 12 вересня 2008 року.
11 грудня 2009 року продав квартиру своїй дочці ОСОБА_1 за 150700 грн., про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 3-185.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 05 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2014 року, за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону на підставі ст. 59 ЖК України визнано недійсним ордер від 12.06.2008 року, виданий ОСОБА_13 на склад сім'ї 5 осіб на вказану квартиру, визнано недійсним розпорядження про приватизацію ним квартири та свідоцтво про право власності на житло. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та повернення її у власність МО України відмовлено.
В силу вимог ст. ст. 60, 61 ЦПК України сторони зобов'язані надати докази та довести ті обставини, які обґрунтовують їх вимоги і заперечення та мають значення для справи, крім тих, які визнаються сторонами, є загальновідомими та встановлені рішенням суду.
АДРЕСА_1 в м. Кам'янець-Подільський, в якому розташована спірна квартира, був збудований за кошти МО України. 27 березня 2008 року Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони був переданий КЕВ м. Чернівці для розподілу та заселення військовослужбовцям ЗС України. Це є відомчий житловий фонд і в силу ст. 55 ЖК України після звільнення квартир в цьому будинку вони підлягають заселенню військовослужбовцями, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.03.2008 року, актом прийому передачі від 27.03.2008 року між Подільським управлінням капітального будівництва МО України та КЕВ м. Чернівці.
Таким чином наведені обставини свідчать про те, що перед наданням квартири АДРЕСА_1 в користування сім'ї ОСОБА_13 квартира була власністю Міністерства оборони України. Після визнання недійсними ордеру та свідоцтва про право власності на квартиру за ОСОБА_13 квартира повернулась у власність МО України. Відповідно ОСОБА_13 не мав права відчужувати цю квартиру, про що набувач ОСОБА_1 не знала і не могла знати, тобто вона є добросовісним набувачем, від якої майно може бути витребувано власником МО України, оскільки вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.
Давши належну оцінку дослідженим доказам в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги прокурора підлягають задоволенню частково в частині витребування квартири з власності ОСОБА_13 та скасування державної реєстрації її права власності на квартиру та реєстрації права власності за МО України відповідно до положень ст.ст. 19,26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що справа розглянута неповноважним складом суду, спростовуються матеріалами справи та не відповідають закону.
Суддя підлягає відводу в силу положень ч.1 ст. 20 ЦПК України, а та обставина, що суддя раніше розглядала справу за участю тих самих сторін і відносно того самого предмета позову не є підставою для її самовідводу. Під час розгляду справи відповідач не заявляла відвід судді, право на який їй надано ст. 27 ЦПК України.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що в прокурора не було повноважень на звернення до суду з таким позовом, і після ліквідації військової прокуратури, суду слід було закрито провадження у справі також не заслуговують уваги.
Відповідно до ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру України» прокурор наділений повноваженнями на представництво інтересів держави. Пред'являючи позов, прокурор Чернівецького гарнізону діяв в межах зазначеного закону, тому доводи апеляційної скарги, що у військового прокурора не було відповідних повноважень, є безпідставними.
На день звернення з даним позовом, Чернівецька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону, відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції від 20.11.2012 року та наказу Генерального прокурора України №100ш від 11.06.2012 року діяла в системі органів прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України №76ш від 22 серпня 2014 року щодо утворення військових прокуратур прокуратури регіонів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та усі підпорядковані їм прокуратури на правах міських було реорганізовано шляхом перетворення їх відповідно у військові прокуратури регіонів та гарнізонів. Утворено у структурі органів прокуратури та підпорядковано військовій прокуратурі Західного регіону України військову прокуратуру Чернівецького гарнізону. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права й обов'язки попередньої юридичної особи. З цього й виходив суд, відмовляючи представнику відповідача у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
В апеляційній скарзі відповідач посилалась на недоведеність позивачем права власності на спірне житло за МО України. Як вбачається з матеріалів справи, житловий АДРЕСА_1 в м. Кам'янець-Подільський будувався Подільським УКБ за кошти МО України, яке було його замовником, і відноситься до військового житлового фонду. Пізніше він був переданий до комунальної власності міста з правом заселення КЕВ м. Чернівці. Та обставина, що КЕВ м. Чернівці не є юридичною особою не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки позов був пред'явлений в інтересах МО України.
Про порушення права на житло військовий прокурор дізнався після набрання рішення суду від 5 березня 2014 законної сили, до суду звернувся з даним позовом 4 серпня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності, з чого й виходив суд першої інстанції, відхиляючи заяву відповідача про застосування позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тому не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, що відлік строку слід рахувати з 30 липня 2012 року, з того часу, коли набрало законної сили рішення суду першої інстанції від 23.03.2012 року по попередньому спору. Ухвалою касаційної інстанції вказане рішення місцевого суду було скасовано і остаточне рішення було прийнято судом 5 березня 2014 року, а набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку 20 травня 2014 року.
Даним спором не вирішувалось питання про позбавлення дітей права власності на належне їм житло, чи про виселення з займаного ними житла, а вирішувався спір про повернення їх матір'ю як володільцем майна, яке їй не належить в силу положень ЦК України, квартири законному власнику.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ С.А. Карпусь
Суддя /підпис/ Н.О.Федорова
Суддя /підпис/ Л.О. Матковська
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь