Справа № 569/17228/15-ц
"30" грудня 2015 р.
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І. вивчивши матеріали справи за позовом ТзОВ "БІЛД БУД" до ОСОБА_1,третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Представник ТзОВ "БІЛД БУД" звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1,третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Представник ТзОВ "БІЛД БУД" також подав заяву про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру №20 та 21 в м. Рівне на вул. Соборна, 416-Б, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про витребування квартири з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_1, оскільки є велика ймовірність її перепродажу, передання в заставу та вчинення інших можливих юридичних дій з цим майном, оскільки попередні дії відповідача свідчать про якомога швидке оформлення всіх необхідних документів та відчуження квартири на користь іншої особи, а тому змусить позивача в подальшому пред'являти нові позови про витребування цього майна, визнання недійсними правочинів та вчинення інших дій.
Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 152 ЦПК України - позов забезпечується, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб. В разі необхідності, суд може застосувати декілька видів забезпечення позову.
Як слідує з ч. 3 ст. 152 ЦПК України - види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Отже, вирішуючи питання про забеспечення позову , суд має оцінювати обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв"язку між конкретним заходом щодо забеспечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони грунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обгрунтовує свої права, подаючи позов.
Крім того, умовою застосування заходів до забеспення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо) яке є у відповідача на момент пред"явлення позову до нього, може зникнути,зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забеспечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року , розглядаючи заяву про забеспечення позову, суд ( суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забеспечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз"яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забеспечення позову суди мають здійснити оцінку обгрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забеспечення позову з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забеспечення позову; забеспечення збалансованості інтересів сторін; а також інших учасників судового процесу;наявності зв"язку між конкретним заходом до забеспечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забеспечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;запобігання порушенню у зв"язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також у своїй Постанові № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (надалі - Постанова), Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви осіб, що беруть участь у справі. Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому при наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, встановлених ч. 4 зазначеної статті. Неприпустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили. Від забезпечення позову потрібно відрізняти окремі дії, які вживаються у зв'язку із судовим спором самими сторонами.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Вони застосовуються лише до позовів про визнання і про присудження.
Значення цього інституту цивільного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Крім того, ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суддя виходить з того, що є достатні підстави, що дозволяють вважати, що відповідач або інші особи є порушником права позивача, і при цьому суддя також виходить з сутті позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
При цьому незастосування заходів забезпечення позову за наявності для цього підстав, само по собі може потягти неможливість або ускладненість при виконанні судового рішення, що являлось би порушенням права на справедливий судовий розгляд за змістом ст. 6 Конвенції, оскільки виконання рішення суду є складовою, невід'ємною частиною судового розгляду.
По суті предмет спору - це те, по поводу чого виник матеріально-правовий спір.
Як вбачається із свідоцтв про право власності на нерухоме майно № 19397459 від 22.03.2014 року та № 19712486 від 28.03.2014 року квартири № 20 та № 21 по вул. Соборній 416Б, м. Рівне належать на праві власності ТЗОВ " БІЛД БУД".
Тому заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, і безпосередньо зв'язані з предметом спору, а також є співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що позивачем податі достатні та аргументовані докази, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суддя приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209 Цивільного Процесуального Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -
Заяву представника ТзОВ "БІЛД БУД" про забезпечення позову - задоволити.
Накласти арешт на квартири №№ 20 та 21, що у м. Рівне по вул. Соборна, 416-Б та заборонити їх відчуження.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Копію ухвали направити сторонам по справі для відома.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_3