09 лютого 2016 р. Справа № 876/13517/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької районної державної адміністрації Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі за позовом Прокурора Городоцького району Львівської області до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області ,треті особи , які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову , на боці відповідача ОСОБА_1 та відділ державного агентства земельних ресурсів у Городоцькому районі Львівської області, про визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації, -
Прокурор Городоцького району Львівської області 14.05.2013року звернувся з позовом до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області ,треті особи які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову , на боці відповідача ОСОБА_1 та відділ державного агентства земельних ресурсів у Городоцькому районі Львівської області, про визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1 від 02 січня 2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із вимогами пункту 12 Перехідних положень та ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України до 31.12.2012 року землями сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів розпоряджались органи місцевого самоврядування, за межами населених пунктів - органи виконавчої влади. У зв'язку з внесенням змін до ст. 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 року повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від місцевих державних адміністрацій перейшли до органів Державного агентства земельних ресурсів України.
Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року - задоволено позовну заяву.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що земельна частка (пай), яку успадкувала ОСОБА_1 у ОСОБА_2 перебувала саме у колективній власності у землі ССГ «Світанок» право на яку посвідчено відповідним сертифікатом. При виготовлені технічної документації по передачі земельних часток (паї) в натурі земельну ділянку померлої гр. ОСОБА_2 визначено і сформовано, що підтверджено схемою (планом) розподілу земельних ділянок, який є складовою технічної документації.
Таким чином видаючи розпорядження від 02.01.2013 року №1 райдержадміністрацією не відводилось нової земельної ділянки чи збільшувалось загальна площа земель переданих у власність громадянам за рахунок земель державної чи комунальної власності , а лише вносились зміни до розпорядження від 28.11.2005року №855.
До того ж райдержадміністрація не вийшла за межі повноважень визначених п.3 ст.122 Земельного кодексу України, який визначає повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності.
У відповідності до положень ч. 3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Як передбачено ч.4 цієї ж статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Як вбачається зі змісту наведених норм такі стосуються передачі земель державної власності.
Обставини перебування землі у колективній власності, як вже згадувалось підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай).
Земельна частка (пай) перебувала у колективній власності ССГ «Світанок», що відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» було необхідною передумовою паюванню земель.
Видаючи розпорядження голови райдержадміністрації від 02.01.201;3 року №1 райдержадміністрацією внесено зміни до розпоряджень голови райдержадміністрації від 28.11.2005 року №855. Вказаним розпорядженням уточнено списки громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі середньої земельної частки (паю) із зазначенням площі земель.
Указом Президента України від 8 серпня 1995 року №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» було встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і запишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року №899 визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Оскільки земельним кодексом не врегульовано порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), вказаний закон є спеціальним нормативно-правовим актом який і слід застосовувати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року №899 в редакції яка діяла на момент видання вказаних розпоряджень і діє на даний час, право на земельну частку (пай) зокрема мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів ,сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Статтею 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Статтею 5 згаданого Закону, встановлено, що розгляд заяв власників земельних часток, прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі, уточнення списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), розгляд та погодження відповідних проектів землеустрою а також прийняття рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів відноситься до повноважень районних державних адміністрацій, при цьому відповідно до статті 12 зазначеного нормативно-правового акту, безпосереднє оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Виходячи з вище наведених норм законодавства України під час винесення розпоряджень від 02.01.20ІЗроку №1 райдержадміністрація діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки винесла зазначені розпорядження з метою уточнення списку осіб, що манить право на земельну частку (пай) після розгляду відповідних клопотання.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ” з 01.01.2013р. землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. У державній власності залишаються земельні ділянки за межами населених пунктів, крім ділянок приватної та комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій або на яких розташовано об'єкти нерухомого майна комунальної власності.
Городоцькою РДА 02.01.2013 прийнято розпорядження №1 “Про внесення часткових змін і доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.11.2005 №855 “Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради”.
Відповідно до вимог ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” районні державні адміністрації здійснюють передбачені вказаною статтею дії щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в межах їх повноважень.
Повноваження районних державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності визначені у ст.122 Земельного кодексу України. Згідно із вимогами пункту 12 Перехідних положень та ст.ст. 122. 149 Земельного кодексу України до 31.12.2012р. землями сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів розпоряджались органи місцевого самоврядування, за межами населених пунктів - органи виконавчої влади. У зв'язку з внесенням змін до ст. 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від місцевих державних адміністрацій перейшли до органів Державного агентства земельних ресурсів України.
Зокрема, відповідно до вимог ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Прокурор звернувся з даним адміністративним позовом та обґрунтовує його тим, що згідно із положеннями ч.3 ст.20 Закону України “Про прокуратуру” при виявлення порушень закону, прокурор, у межах своєї компетенції, має право вносити подання, у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування: звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Відповідно до вимог ч.5 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності. зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Як свідчать матеріали справи, прокуратурою Городоцького району проведено перевірку додержання Городоцькою РДА вимог земельного законодавства при використанні, вилученні, наданні у власність і користування, продажу земель сільськогосподарського призначення. В ході перевірки встановлено порушення вимог Земельного кодексу України, Законів України “Про місцеві державні адміністрації ”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ” при прийнятті 02.01.2013 Городоцькою РДА розпорядження №1 “Про внесення часткових змін і доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.11.2005 №855 “Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради”. З урахуванням виявлених порушень, прокуратурою Городоцького району голові Городоцької РДА 25.03.2013 внесено подання №53-1077ви13 із вимогою усунення виявлених порушень та повідомлення прокуратури району про результати його розгляду у 20-денний строк з моменту отримання подання. Відповідно до відповіді Городоцької РДА від 17.04.2013 №02-17/1197 подання прокуратури району відхилено.
Відхилення Городоцькою РДА подання від 25.03.2013 №53-1077вих13 обумовило оскарження до суду прокуратурою району розпорядження райдержадміністрації від 02.01.2013 №1 “Про внесення часткових змін і доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.11.2005 №855 “Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради”, яке, на думку прокурора, є незаконним та підлягає скасуванню.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” з 01.01.2013р. землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. У державній власності залишаються земельні ділянки за межами населених пунктів, крім ділянок приватної та комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій або на яких розташовано об'єкти нерухомого майна комунальної власності.
Городоцькою РДА 02.01.2013 прийнято розпорядження №1 “Про внесення часткових змін і доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.11.2005 №855 “Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради”.
Відповідно до вимог ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” районні державні адміністрації здійснюють передбачені вказаною статтею дії щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в межах їх повноважень.
Повноваження районних державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності визначені у ст.122 Земельного кодексу України. Згідно із вимогами пункту 12 Перехідних положень та ст.ст. 122. 149 Земельного кодексу України до 31.12.2012р. землями сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів розпоряджались органи місцевого самоврядування, за межами населених пунктів - органи виконавчої влади. У зв'язку з внесенням змін до ст. 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від місцевих державних адміністрацій перейшли до органів Державного агентства земельних ресурсів України.
Зокрема, відповідно до вимог ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.
Положеннями ч.4 вказаної статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013р. №40 “Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 10 травня 2012 року № 258” повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування надано Головним управлінням Держземагентства в області, місті Києві та Севастополі.
З огляду на це, прокурор стверджує, що в порушення вищевказаних вимог Городоцька РДА прийняла розпорядження від 02.01.2013 №1, яким доповнено розпорядження Городоцької РДА від 28.11.2005р. №855 шляхом внесення у список громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, запису під порядковим номером 579 “Макар Ольга Степанівна” із зазначенням площі земель 2,4831 га, в т.ч. 2,2468 га ріллі та 0,2353 га кормових угідь. Відповідно, зміни внесено у п.1.2 розпорядження Городоцької РДА від 28.11.2005р. №855 та вирішено затвердити технічну документацію та передати у власність громадянам земельні частки (паї) на території Коропузької сільської ради для товарного сільськогосподарського виробництва, збільшивши площу наданих у власність земель до 1246,0585 га.
Суд погоджується з позицією прокурора про те, що при прийнятті розпорядження від 02.01.2013 №1 Городоцька РДА в порушення вимог ст.122 Земельного кодексу України вийшла за межі наданих їй повноважень та передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,4831 га.
Відповідно до розпорядження Городоцької РДА від 28.11.2005р. №855 затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області загальною площею 1065,3534 га та громадянам, відповідно до додатку до вказаного розпорядження, передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки загальною площею 1065,3554 га та вирішено видати їм державні акти на право власності на землю.
Згідно із згаданим додатком до розпорядження від 28.11.2005 №855 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку загальною площею 2,4831 га. в тому числі 2,2468 га ріллі та 0,2353 га кормових угідь.
Поряд з цим, розпорядженням Городоцької РДА від 02.01.2013р. №1 неправомірно збільшено загальна площа земель, наданих у власність громадянам відповідно до розпорядження від 28.11.2005р. №855 на площу земельної ділянки ОСОБА_1 2,4831 га.
Вказане підтверджується також розпорядженням Городоцької РДА від 27.09.2012р. №733 “Про внесення часткових змін і доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.11.2005р. №855 “Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради”, яке передувало прийняттю оскаржуваного розпорядження.
Так, вказаним розпорядженням Городоцької РДА від 27.09.2012р. №733 затверджено технічну документацію та передано у власність громадян земельних ділянок на території Коропузької сільської ради загальною площею 1243,5754 га. Як вбачається зі змісту п.2 розпорядження Городоцької РДА від 02.01.2013 №1, загальна площа переданих у власність громадян земель на території Коропузької сільської ради Городоцького району збільшена на 2,4831 га - на площу земельної ділянки, наданої ОСОБА_1
Крім цього, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №329/2011) зареєстрованого в реєстрі за №1180 ОСОБА_2 померла 07.06.1999р.
Відповідно, до списку громадян, яким розпорядженням Городоцької РДА №855 передано у власність земельні ділянки на території Коропузької сільської ради, неправомірно включено ОСОБА_2Г, яка на момент прийняття розпорядження померла, відповідно не прийняла у власність відведену їй земельну ділянку.
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
З урахуванням наведеного, до списку громадян, яким розпорядженням Городоцької РДА від 28.11.2005 №855 надано у власність земельні ділянки на території Коропузької сільської ради, мали бути включені спадкоємці ОСОБА_2 за умови оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, Городоцька РДА при прийнятті оскаржуваного розпорядження, за відсутності з 01.01.2013р. права розпоряджатись землями сільськогосподарського призначення, прийнявши рішення про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,4831 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вийшла за межі повноважень, наданих ст. 122 Земельного кодексу України.
Крім цього, незважаючи на те, що розпорядженням Городоцької РДА №855 технічна документація по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради вже затверджена, земельна ділянка площею 2,4831 га,, виділена в натурі та передана у власність ОСОБА_3 оскаржуваним розпорядженням Городоцька РДА неправомірно збільшила загальну площу земель, які надаються у власність громадянам на території Коропузької сільської ради, на площу земельної ділянки ОСОБА_1, а саме 2,4831 га.
Суд не приймає заперечення відповідача та третьої особи ,оскільки встановлено,що означена земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2І.в 2005 році ,хоча остання померла у 1999 році і відповідно до вимог ч.4 ст.25 Цивільного кодексу України її цивільна працездатність припинилась у 1999 році . ОСОБА_4 на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 отримати не могла.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ” з 01.01.2013 землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. У державній власності залишаються земельні ділянки за межами населених пунктів, крім ділянок приватної та комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій або на яких розташовано об'єкти нерухомого майна комунальної власності.
Відповідно до вимог ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Статтею 5 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” передбачено, що районні державні адміністрації здійснюють передбачені вказаною статтею дії щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) в межах їх повноважень. При цьому, повноваження районних державних адміністрацій щодо розпорядження землями державної власності визначені у ст.122 Земельного кодексу України.
Згідно із вимогами пункту 12 Перехідних положень та ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України до 31.12.2012 року землями сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів розпоряджались органи місцевого самоврядування, за межами населених пунктів - органи виконавчої влади. У зв'язку з внесенням змін до ст. 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 року повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від місцевих державних адміністрацій перейшли до органів Державного агентства земельних ресурсів України.
Зокрема, відповідно до вимог ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті: індивідуального дачного будівництва.
Положеннями ч.4 вказаної статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 №40 “Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 10.05.2012 року № 258” повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування надано Головним управлінням Держземагентства в області, місті Києві га Севастополі.
Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2013 року відповідач був позбавлений повноважень щодо передачі громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відтак не мав права приймати
розпорядження від 02.01.2013 року №1 “Про внесення часткових змін і доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.11.2005 року № 855 “Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток \паїв” в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради”.
Відповідач посилається на те, що означеним розпорядженням лише уточнено списки громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі середньої земельної частки (паю) із зазначенням площі земель.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження Городоцької РДА загальна площа переданих у власність громадян земель на території Коропузької сільської ради Городоцького району збільшена на 2.4831 га- площу земельної ділянки, наданої ОСОБА_1,оскільки технічна документація по передачі земельних часток (паїв) в натурі і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Коропузької сільської ради вже затверджена.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності та на інші, визначені КАС України спори.
Згідно із вимогами ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган. орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада. Київська або Севастопольська міська рада. їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно положень. ч.3 ст.43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Суд вважає,що позов Прокурора Городоцького району Львівської області до Городоцької .районної державної адміністрації Львівської області ,треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову , на боці відповідача : ОСОБА_1 , державне агентство земельних ресурсів у Городоцькому районі Львівської області, про визнання протиправними дій та скасування розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1 від 02 січня 2013 року підлягає до задоволення.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Городоцької районної державної адміністрації Львівської області - залишити без задоволення.
постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 813/3675/13-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
ОСОБА_5