33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"08" лютого 2016 р. Справа № 906/1538/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Грязнов В.В. ,суддя Філіпова Т.Л.
при секретарі судового засідання Карпович О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.2015 року у справі №906/1538/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НС-Захід"
до товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"
про стягнення 1503913,44 грн.
За участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015 року у справі №906/1538/15 (суддя Машевська О.П.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "НС Захід". Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НС Захід" 1503913,44 грн. попередньої оплати та 22558,70 грн. судового збору.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, зазначає, що оскільки відповідач зобов'язання з поставки товару не виконав та не повідомив позивача про неможливість його виконання, попередню оплату в сумі 1503913,44 грн. не повернув, а тому позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 1503913,44 грн. за правилами ч.2 ст. 693 ЦК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.2015 року у справі №906/1538/15, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт, зокрема, зазначає, що фактична заборгованість ТДВ "ЖЛ" перед ТОВ "НС Захід" за договором поставки №60 від 30.04.2015 року відсутня, однак суд першої інстанції не надав представнику відповідача можливості подати докази на підтвердження вказаного. Представником ТДВ "ЖЛ" було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд відмовив в задоволенні даного клопотання та розглянув справу без участі представника відповідача, чим порушив його права.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
30 квітня 2015 року між ТОВ "НС Захід" (надалі - дистриб'ютор) та ТДВ "ЖЛ" (далі - продавець) було укладено договір поставки № 60 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався поставити дистриб'ютору кондитерські вироби (товар), а дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Строк дії договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31 грудня 2015 року (п.9.2. договору).
Пунктом 2.4 договору передбачено, що сторони погоджують та підписують "План продажу на квартал", в якому вказаний щомісячний обсяг продажів товару дистриб'ютором. План продажів товару на поточний місяць коригується продавцем, з урахуванням коливання середньої вартості 1 (одного) кг товару, і подається дистриб'ютору щомісячним меморандумом, форма якого встановлена в додатку №2 до договору, впродовж перших п'яти робочих днів поточного місяця, з зазначенням об'єму місячної вибірки товару у гривні, об'єму продажів (кг) за місяць минулого року, плану продажів товару на поточний місяць (грн.), плану продажів на поточний квартал (грн.) та показників: фокусної цілі; графіку поставок; асортименту товару; товарного кредиту. Все вищезазначене у цьому пункті є обов'язковим до виконання дистриб'ютором. Меморандум надсилається дистриб'ютору по факсу або по електронній пошті та є обов'язковим до виконання дистриб'ютором.
Оплату кожної поставленої партії товару, як обумовлено у п. 4.7 договору, дистриб'ютор здійснює в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, протягом строку, який встановлений в щомісячному меморандумі. Відлік строку оплати починається з дати фактичного отримання товару на складі покупця.
Асортимент, ціна, кількість кожної партії товару зазначаються в товарно-транспортних накладних продавця, які є невід'ємною частиною цього договору, є взаємопогодженими і обов'язковими для сторін (п.2.2 договору).
Додатком №1 до договору поставки передбачено право дистриб'ютора на здійснення попередньої оплати з метою отримання бонусу (знижки).
Судом першої інстанції вірно визначено правову природу договору як договору поставки, до якого згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлі-продаж.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, дистриб'ютором у період з 06.05.2015 року по 24.07.2015 року сплачено продавцю кошти на загальну суму 5528978,55 грн., зокрема, в межах дії меморандуму №8836 від 10.07.2015 року у період з 16.07.2015 року по 24.07.2015 року на умовах попередньої оплати продавцю сплачено 1440000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с. 56-68).
У період з 08.05.2015 року по 16.07.2015 року продавцем було поставлено дистриб'ютору товар на загальну суму 4025065,11 грн., зокрема, в межах дії меморандуму №8836 від 10.07.2015 року продавцем поставлено товару на загальну суму 413987,14 року та прийнято у дистриб'ютора повернутий товар на суму 22421,52 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та накладною на повернення продукції (т.1, а.с. 41-55).
Згідно акту звірки розрахунків, станом на 01.08.2015 року залишок передплати ТОВ "НС Захід" за кондитерські вироби становить 1503913,44 (т.1, а.с. 69).
Апеляційним судом встановлено, що останній меморандум №8836 на поставку товару було погоджено сторонами 10.07.2015 року.
Як вбачається зі змісту пункту 2.4 договору поставки, обов'язок щодо складання та надіслання меморандуму покладено на продавця. Однак, останній, не зважаючи на існуючу попередню оплату, вказаного обов'язку не виконав, в результаті чого умови поставки товару на серпень-вересень 2015 року сторонами погоджено не було, у зв'язку з чим кондитерські вироби на суму 1503913,44 грн. попередньої оплати не поставлялися.
10.09.2015 року дистриб'ютор надіслав продавцю на електронну пошту (адреса: www.sladosti.com.ua) замовлення на поставку товару загальною вартістю 1531621,70 грн., у примітці якого вказав термін поставки - 11 вересня 2015р. (т. 1 а.с. 70-73).
14.09.2015 року за вих. № 14/09 дистриб'ютор надіслав продавцю вимогу щодо поставки товару у семиденний строк від дня її пред'явлення загальною вартістю 1531621,70 грн. відповідно до замовлення від 10.09.15 року (т. 1 а. с. 74). Вказана вимога продавцем виконана не була.
Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу дії ч. 3 ст. 193 ГК України, ст. ст. 599, 525, 612, 615 ЦК України у покупця виникло право відмовитися від прийняття виконання зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
24.09.2015 року за вих. № 24/09 дистриб'ютор надіслав продавцю вимогу щодо повернення до 01.10.15 року попередньої оплати в сумі 1503913,44 грн.
Продавцем вимоги дистриб'ютора про повернення коштів у строк до 01.10.15 року не виконано, що стало підставою звернення ТОВ "НС Захід" до суду з позовом про стягнення з ТДВ "ЖЛ" коштів в сумі 1503913,44 грн.
Враховуючи надіслані претензії позивача та положення ч.2 ст. 693 та ч.2 ст. 530 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про встановлення зобов'язання продавця по поверненню передоплати дистриб'ютору та, як наслідок, правомірність задоволення вимог позивача судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що доводи апелянта про відсутність фактичної заборгованості ТДВ "ЖЛ" перед ТОВ "НС Захід" за договором поставки № 60 від 30.04.2015 року, спростовуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладним, платіжними дорученнями та актом звірки розрахунків (т.1. а.с. 41 69), які засвідчують наявність заборгованості продавця перед дистриб'ютором, що утворилась в формі попередньої оплати за кондитерські вироби на загальну суму 1503913,44 грн., а тому такі доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.2015 року у справі №906/1538/15 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу №906/1538/15 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Філіпова Т.Л.