04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" лютого 2016 р. Справа№ 910/21520/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Корсакової Г.В.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 08.02.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 (повне рішення складено 23.10.2015)
у справі №910/21520/15 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України
про стягнення 410 327,96 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21520/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на користь ПАТ «Київенерго» 266 370,08 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 131 091,57 грн. інфляційних втрат, 12 866,31 грн. 3% річних та 8 206,56 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21520/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.
В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і має місце порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 11.11.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/21520/15 за участю уповноважених представників сторін.
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у справі №910/21520/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Корсакова Г.В., Федорчук Р.В.
Ухвалою від 11.01.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Корсакова Г.В., Федорчук Р.В. прийнято апеляційну скаргу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України до свого провадження.
Представник позивача брав участь в судових засіданнях, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21520/15 - без змін.
Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників позивача, відповідача та третьої особи.
27.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №910/27429/15 за позовом Управління житловими будинками УС ВР України до ПАТ «Київенерго» про визнання договору №331201 на постачання теплової енергії у воді від 12.07.2006 недійсним.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача дійшла висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання, оскільки відсутні підстави, а також враховуючи те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2015 позов у справі №910/27429/15 залишено без розгляду.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
12.07.2006 між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (нині - публічне акціонерне товариство «Київенерго», постачальник) та Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №331201, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Згідно з п. 2.1. договору при виконанні умов даного договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, визначеними в додатку №1.
Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.
Положеннями п. п. 4.1., 4.3. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
В додатку №2 до договору сторони погодили порядок розрахунків. Так, розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 10.12.2014 №2249, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для розрахунків із: житловими організаціями - 54,42 грн. (89,9 % опалення, 99,2 % гаряче водопостачання); госпрозрахунковими організаціями - 80,00 грн. (10,1 % опалення, 0,8 % гаряче водопостачання). В період дії договору можливе змінення тарифів.
Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Згідно з п. 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.
У серпні 2015 року ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України про стягнення 410 327,96 грн. з яких: 266 370,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію (з урахуванням зменшених позовних вимог), 12 866,31 грн. 3% річних та 131 091,57 грн. інфляційної складової боргу.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в апеляційні скарзі відповідач зазначає, що позивач свої зобов'язання за договором щодо щомісячного оформлення для відповідача величини фактично спожитої теплової енергії, визначеної в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком відповідача за розрахунковий період належним чином не виконано. Факт основної заборгованості відповідача позивачем не доведено та документально не підтверджено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Нормами ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007 , у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.10.2012 до 01.06.2015 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 678 374,47 грн., що підтверджується копіями облікових карток за період з жовтня 2012 року по травень 2015 року та відомостями обліку споживання теплової енергії за підписом відповідача, а також довідками про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з жовтня 2012 року до травень 2013 року та за період з червня 2015 року по серпень 2015 року за номером особового рахунку: 331201.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували сплату відповідачем спожитої теплової енергії за період з 01.10.2012 до 01.06.2015 на суму 266 370,08 грн.
Відповідачем не надано суду доказів того, що розрахунки величини фактично спожитої теплової енергії та її вартість за кожним особовим рахунком не відповідають дійсності та не враховують температурні графіки теплової мережі ПАТ «Київенерго», адекватній реальній потребі споживачів на 2012/2013 та 2014/2015 роки.
Також відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про фіксування факту подачі мережевої води за нижчою температурою, доказів звернення до позивача з вимогою провести вимірювання обсягу наданих гігакалорій, проведення перерахунку вартості спожитих послуг з урахуванням встановленого температурного режиму тощо.
Відповідно до п. 3.2. договору сторони не несуть відповідальності за відносини будь-якої сторони за цим договором з іншою стороною.
Тому, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції мав з'ясувати чи надходили за відповідний період кошти від населення та від орендарів за спожиту теплову енергію судова колегія вважає необґрунтованим.
Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення 266 370,08 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.
Згідно з ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати постачання теплової енергії не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок 3% річних у розмірі 12 866,31 грн. та 131 091,57 грн. інфляційних втрат за період 01.11.2012 по 01.07.2015.
Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва дійшов висновку, що він є арифметично вірним.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 866,31 грн. 3% річних та 131 091,57 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21520/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21510/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21520/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21520/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/21520/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Г.В. Корсакова
Р.В. Федорчук