04 лютого 2016 року Справа № 876/11534/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Яворського І.О., Носа С.П.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Свідерського Р.О.
представника відповідача: Боберського І.М.
представника відповідача: Попельського С.М.
прокурора: Майорчака В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Ковтуна Віктора Віталійовича на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України в наданні йому грошової компенсації за належне йому та членам його сім'ї для отримання жилого приміщення та стягнути з Міністерства оборони України грошову компенсацію за належне йому та членам його сім'ї для отримання жилого приміщення у розмірі 73 320,00 доларів США по курсу національної валюти, встановленого Національним Банком України на момент виплати.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 було скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.08.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014, якою було задоволено адміністративний позов.
Суд касаційної інстанції вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили питання надходження черги позивача, крім того, матеріали справи не містять документів, за яких суди дійшли висновку про перебування позивача на квартирному обліку з правом першочергового отримання житла, не встановлено хто є розпорядником державних коштів на виконання норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не враховано попередніми судами що грошовою одиницею України є гривня та не наведено жодних правових обґрунтувань як методики такого розрахунку площі житлового приміщення, так і підстав визначення саме у такий спосіб вартості одного її квадратного метра.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2015 справу було передано за предметною підсудністю на розгляд Закарпатського окружного адміністративного суду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 в задоволені адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив представник позивача Ковтун В.В. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було проігноровано вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян», з прикінцевих положень якого випливає, що не тільки Кабінету Міністрів України, а також іншим міністерствам, до складу яких входить і Міністерство оборони України, слід було протягом двох місяців після його опублікування привести нормативні акти у відповідність з ним. Крім того, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про залежність отримання грошової компенсації від моменту настання права на отримання житла. Тому просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 та прийняти нову, якою повністю задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 з урахуванням зміни позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та прокурора Майорчака В.М., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Представник позивача ОСОБА_5 до початку з'ясування обставин по справі залишив зал судового засідання. Позивач не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутністю його представника.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України. Військову службу проходив на офіцерських посадах та звільнений з військової служби за віком наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України № 766 від 14.10.2010 в запас.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве № 164 від 15.06.2015, станом на 01.01.2015, виходячи із часу зарахування на квартирний облік інших військовослужбовців гарнізону, на сьогодні позивач в загальній черзі перебуває під номером 3, в пільгових списках (першочергова та позачергова черги) не перебуває.
Дані обставини підтверджуються також довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4157 від 05.09.2014, з якої вбачається, що позивач та члени його сім'ї (чотири особи) з 16.05.1989 перебувають на квартирному обліку при житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , у «Списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в Закарпатському ОВК станом на 01.07.2014», зазначені за номером першим, житлом за рахунок Міністерства оборони України.
Незважаючи на письмове звернення позивача від 03.12.2010 до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, останні не вчинили дій на реалізацію права позивача, визначеного ч.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо виплати грошової компенсації за належне йому та членам його сім'ї для отримання жилого приміщення.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції вказав, що зважаючи що на час подання позову та розгляду судом даної адміністративної справи по суті, черга позивача на отримання житлового приміщення по Ужгородському гарнізону не надійшла і йому не належить для отримання жиле приміщення, а відтак і право на отримання грошової компенсації у нього не виникло.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини 9 цієї ж статті, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок), згідно з п.22 якого облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Відповідно до пункту 29 вказаного Порядку, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Згідно з пунктами 31 та 32 Порядку, житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством; військовослужбовцям житло надається згідно з чергою; черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Отже, чинним законодавством передбачено право військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членів їх сімей на отримання за їх бажанням жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а також право на залишення на квартирному обліку військовослужбовців, які перебували на такому обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, з позачерговим одержанням житла; при цьому, право на одержання грошової компенсації у військовослужбовця виникає за умов надходження його черги на отримання житла.
Відповідно до ч.1 ст.43 Житлового кодексу України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно ч.3, 4 ст.43 цього Кодексу, з числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік ( включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень ).
Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів; за обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Так, виконавці Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» незалежно від викладеного вище поділу, діють в межах наданих їм повноважень щодо розпорядження певним обсягом виділених бюджетних коштів на реалізацію програм по забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей житлом.
Зокрема, за нормами статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи.
Згідно п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті цього Закону України в яких відповідні пільги та компенсації визначатимусь в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України вводяться в дію після прийняття Урядом рішень з цих питань.
Для реалізації цього Закону необхідним є прийняття нормативно-правових актів Кабінетом Міністрів України щодо порядку (механізму) виплати грошової компенсації та передбачені відповідні кошти у Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, що на час звернення позивача із адміністративним позовом було відсутнє.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, право на одержання грошової компенсації у позивача виникатиме за умови надходження черги на отримання житла.
Крім того, відповідачі позбавлені можливості поліпшити житлові умови позивача оскільки, будуть порушені права осіб, які перебувають у черзі перед ним.
Таким чином, жодним нормативним актом не встановлено переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для ветеранів військової служби, які потребують поліпшення житлових умов.
Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач має бути забезпечений житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК України.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 в справі 2а-9526/12/2670.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача стосовно обґрунтованості його позовних вимог у зв'язку з тим, що на час розгляду справи він перебуває на квартирному обліку за номером першим, оскільки дані обставини не існували на момент прийняття оскаржуваного судового рішення, при цьому позивач не позбавлений права на отримання компенсації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 р., якою затверджено порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Ковтуна Віктора Віталійовича - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі № 2а-931/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : І.О.Яворський
С.П.Нос
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 09.02.2016 р.