08 лютого 2016 року Справа № 876/6620/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці Міністерства доходів та зборів України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофарм» до Тернопільської митниці Міністерства доходів та зборів України про скасування податкового повідомлення - рішення,-
товариство з обмеженою відповідальністю «Тернофарм» звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської митниці про скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 04 січня 2013 року № 01.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що вказане рішення є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню. При цьому представник позивача вважає безпідставним твердження відповідача про невірність зазначеного у ВМД коду товару «хондроітин сульфат натрію», що пройшов процедуру митного оформлення. Оскільки митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мали правових підстав для донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що митний орган приймаючи митні декларації відніс товар «хондроітин сульфат натрію» до коду НОМЕР_1, товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України, після сплати позивачем передбаченими законами податків та зборів, а тому в подальшому відповідач немає правових підстав для донарахування податкових зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Покликання маються на те, що однією із форм митного контролю є проведення митницею документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до наказу Тернопільської митниці від 04.12.2012 року № 422 митницею проведено документальну невиїзну перевірку правильності класифікації товару ввезеного на митну територію України ТзОВ «Тернофарм» та встановлено, що останнім зазначено невірні відомості у графі 33 щодо коду товару згідно із УКТ ЗЕД, а у графі 41 даної митної декларації проведено невірно розрахунок податків та зборів як наслідок складено акт та прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р». Покликання на судову практику є вірним, однак органом не враховано умову, а саме коли є обґрунтована підозра про допущення порушень законодавства, а також коли помилка платника у класифікації товару була наслідком протиправних дій імпортера товару.
У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що Тернопільською митницею проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Тернофарм» про що складено Акт № н/0011/2/40300000/НОМЕР_2 від 11 грудня 2012 року.
На підставі акту перевірки, Тернопільською митницею винесено податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року №01 форми «Р», яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 6 623 грн. 79 коп. в т.ч. за основним платежем 4 415,86 грн. та за штрафними санкціями 2 207,93 грн..
При винесенні вказаного рішення Тернопільською митницею зазначено, що під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про Митний тариф України», а саме порушення класифікації товару «хондроїтин сульфат натрію», який пройшов процедуру митного оформлення за заявленим кодом НОМЕР_1, а в акті перевірки відповідач класифікує даний товар за кодом НОМЕР_3.
Згідно з визначеним Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 на виконання вимог статті 265 МК України, процедурою контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли в результаті здійснення такого контролю виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою ДМСУ формою. У разі заниження податкового зобов'язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядку.
Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.
Згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Відповідно до статті 88 МК України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.
У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що Митниця не довела, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання. Крім того, підхід визначення коду товару відповідач застосував з врахуванням рішення Східної митниці прийнятою із врахування висновку № 17 444 від 11.07.2012 року, який був значно пізніше декларування товару позивачем.
Зазначена вище правова позиція суду апеляційної інстанції в досліджуваних правовідносинах відповідає судовій практиці Верховного Суду України (пост.від 28.04.2015 року), яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Міністерства доходів та зборів України залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року по справі № 819/128/13-a - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
судді Н.Г. Левицька
ОСОБА_1