"09" лютого 2016 р. Справа № 922/5683/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
позивача - Петренко О.М. (дов. б/н від 10.09.2015 р.)
відповідача - Іванова О.І. (дов. №172 від 03.12.2015 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№102Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року у справі
за позовом Харківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" №438, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВП ТРІАДА", м. Харків
про стягнення коштів 104 136,54 грн.
Позивач, Харківське ДП "Промавтоматика" №438, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "ІВП ТРІАДА" заборгованість в розмірі 104136,54 грн., що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором субпідряду №30/08/10 від 30.08.2010 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2015 р. у справі №922/5683/15 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову про стягнення заборгованість в розмірі 104 136,54 грн. відмовити частково, стягнути з ТОВ "ІВП ТРІАДА" заборгованість, яка обліковується у нього по бухгалтерському та податковому обліку у розмірі 53 388,31 грн.
Позивач вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав. Представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2010 р. між ХДП "Промавтоматика" №438 (субпідрядник) та ТОВ "ІВП ТРІАДА" (генпідрядник) був укладений договір підряду №30/08/10, у відповідності до п. 1.1 якого субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати за плату, передбачену п. 1.2 цього договору, роботу, а генпідрядник зобов'язався прийняти цю роботу та оплатити її (а. с. 9-11).
Відповідно до п. 1.2 договору субпідрядник виконує на об'єкті замовника - ВАТ "Азот", м. Черкаси, роботи з монтажу КІП та Автоматиці автоматизованої системи моніторингу закису азоту (AMS N2O) цеху М-5 виробництва азотної кислоти. Договірна ціна за виконані роботи складена на підставі фізичних об'ємів будівельно-монтажних робіт згідно кошторису, що додається до договору та складає 914 837,89 грн., в т.ч. ПДВ-20% 152 472,98 грн.
Положенням пункту 5.1. договору сторони узгодили наступний порядок розрахунків:
- протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору - аванс на придбання матеріалів для виконання підготовчих робіт у сумі 360 000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20%;
- аванс у розмірі 111 706,80 грн. за три дні до початку робіт на об'єкті;
- протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами кожного "Акта приймання виконаних підрядних робіт" (форма КБ-2в). Поточна оплата здійснюється генпідрядником без урахування сплаченого авансу, який враховується при кінцевих розрахунках за договором. Кожна частина оплати відповідає вартості, зазначеної в акті виконаних робіт.
Строк дії договору, встановлений п.12.1, - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Субпідрядник протягом листопада 2010 року - березня 2011 року виконав роботи, передбачені умовами договору, в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 за листопад 2010 року на суму 221955,68 грн.; № 2 за грудень 2010 року на суму 107051,68 грн.; № 3 за грудень 2010 року на суму 228318,49 грн.; № 1 за лютий 2011 року на суму 43224,65 грн.; б/н за лютий 2011 року на суму 34739,87 грн.; № 4 за лютий 2011 року на суму 76955,34 грн.; № 5 за березень 2011 року на суму 139216,68 грн. Вищевказані документи підписані без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
Генпідрядник виконані роботи оплатив частково на суму 747 325,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №328 від 30.08.2010 р. на суму 300 000,00 грн., №332 від 31.08.2010 р. на суму 70000,00 грн., №496 від 06.12.2010 р. на суму 30000,00 грн., №517 від 13.12.2010 р. на суму 30000,00 грн., № 4 від 05.01.2011 р. на суму 127325,85 грн., № 54 від 08.02.2011 р. на суму 170000,00 грн., №1022 від 08.11.2012 р. на суму 20000,00 грн. (а.с. 44-50).
Внаслідок неналежного виконання генпідрядником своїх зобов'язань щодо оплати робіт за договором підряду №30/08/10 від 30.08.2010 р., у останнього виникла заборгованість у розмірі 104136,54 грн.
У зв'язку з тим, що генпідрядник в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, ХДП "Промавтоматика" №438 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "ІВП ТРІАДА" вказаної суми заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги господарський суд дійшов висновку про прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №30/08/10 від 30.08.2010 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Виходячи з вимог чинного законодавства, роботи можуть вважатися виконаними (а обов'язок по їх оплаті - таким, що настав) після складання акту виконаних робіт. Тільки складений акт породжує правові наслідки. Складений акт - це акт підписаний сторонами, або той, від підписання якого сторона ухиляється (за відсутністю письмових зауважень).
Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт, передача виконаних робіт генпідряднику, їх отримання та часткова оплата останнім. Проте, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження своєчасної та повної оплати генпідрядником виконаних робіт. Факт нездійснення повної оплати за виконані підрядні роботи не заперечується відповідачем.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, та задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 104 136,54 грн. заборгованості за договором.
Колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, враховуючи наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно положень ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.
Звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про застосування строку позовної давності, відповідач послався на п. 5.1 договору, відповідно до якого він взяв на себе зобов'язання сплачувати кожен акт виконаних робіт окремо після його підписання протягом 5-ти банківських діб з дня його підписання. Таким чином, на думку відповідача, строк позовної давності по вимогам сплатити по вказаним актам почав спливати з дати їх підписання.
Здійснивши розрахунки, беручи до уваги суми сплаченого авансу, відповідач зазначив, що визнає позов в частині наявності заборгованості у розмірі 53388,31 грн. по акту № 2 від 20.12.2010 р., оскільки строк позовної давності за цим актом було перервано 08.11.2012 р. частковою сплатою боргу. При цьому, просить застосувати строк позовної давності по сплаті заборгованості по акту № 5 за березень 2011 року на суму 50748,23 грн., оскільки строк позовної давності за цим актом сплинув 07.04.2014 р., в той час, як позивач звернувся з позовом до суду в жовтні 2015 року.
Відповідно до п. 5.1. спірного договору, сторонами узгоджено, що поточні оплати здійснюється відповідачем без урахування сплаченого авансу, який враховується при кінцевих розрахунках за договором.
Отже, сплачений генпідрядником аванс повинен був бути зарахований в рахунок оплат за виконані роботи при кінцевих розрахунках за спірним договором в порядку статті 534 Цивільного кодексу України в частині черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується відповідачем, що після настання кінцевого строку розрахунку за договором (підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року), тобто на час виникнення заборгованості в цілому, та в межах строку позовної давності, генпідрядником частково було здійснено оплату виконаних робіт. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №1022 від 08.11.2012 р., згідно призначення платежу якого оплата здійснена за роботи по договору № 30/08/10 від 30.08.2010 р., а не за окремим актом приймання виконаних робіт.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт визнання ТОВ "ІВП ТРІАДА" боргу за договором взагалі, а не в якійсь його частині, тому строк позовної давності був перерваний в цілому за всією заборгованістю та розпочався з 09.11.2012 р. Оскільки ХДП "Промавтоматика" №438 звернулось до суду з позовом 13.10.2015 р., тобто в межах строку позовної давності, заява відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2015 р. у справі №922/5683/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2015 р. у справі №922/5683/15 залишити без змін.
Повна постанова складена 10.02.2016 р.
Головуючий суддя Івакіна В.О.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Пелипенко Н.М.