"09" лютого 2016 р.Справа № 916/4612/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: О.Л. Воронюка
суддів: В.В. Лашина, М.А. Мирошниченко
при секретарі Станковій І.М.
За участю:
Від ТОВ "ППЛ 33-35" - Бондар О.М., довіреність № 6/2015, дата видачі : 27.11.15;
Від ТОВ "ППЛ 33-35" - Малик О.О., довіреність № 5/2015, дата видачі : 27.11.15;
Від ТОВ "ППЛ 33-35" - Шевчук А.В., довіреність № 2/2015, дата видачі : 08.02.16;
Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Транс Лоджистікс" - Гудкова Н.Ф.; довіреність № 442/2 від 30.06.2015;
Представник Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.12.2015 року
у справі №916/4612/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Транс Лоджистікс"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України"
про визнання недійсними п.п.5.4.3., 6.3. договору, визнання недійсними змін до додатку до договору, стягнення 1499,12грн.
Встановила:
19.11.2015 до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову звернулося ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» в якій просило заборонити ТОВ «ППЛ 33-35» вчиняти дії з відключення ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» доступу до інформаційної системи портового співтовариства за Договором про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства від 01.01.2014 № 175 - , за умови сплати позивачем за надані послуги згідно тарифу 48 грн. в.т.ч. ПДВ, встановленого Додатком № 5 до вказаного Договору.
28.12.2015 ухвалою господарського суду Одеської області задоволено частково заяву позивача від 19.11.2015р. за вх.№2-6359/15 про вжиття заходів до забезпечення позову.
Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35" (65014, м.Одеса, вул.Маразлієвська,14-А, код 38156292) вчиняти відключення Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Транс Лоджистікс" (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська,32, код 36553339) доступу до інформаційної системи портового співтовариства за договором про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства від 01.01.2014р. №175-Е.
Зазначена ухвала вмотивонава тим що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти відключення позивача від ІСПС може утруднити виконання судового рішення.
При цьому, суд враховував, що відповідач двічі вже застосовував відключення позивача від ІСПС з метою вплинути на оплату виставлених ним рахунків із способом визначення яких у розрізі п.5.4.3. договору позивач не згодний.
Крім того суд не вважає за можливе зазначити в заході забезпечення позову обумовленої договором №175-Е від 01.01.2014р. умови щодо вартості тарифу, який в період дії забезпечення підлягає сплаті позивачем, оскільки фактична вартість тарифу є предметом дослідження суду в даній справі і її встановлення буде визначено в судовому рішенні за результатом розгляду справи по суті.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою господарського суду Одеської області, до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35" в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 28.12.2015 та повернути справу на подальший розгляд до господарського суду Одеської області.
На думку скаржника ані в заяві про забезпечення позову, ані в оскаржуваній ухвалі належного та вмотивованого обґрунтування, а також причинно - наслідкового зв'язку між відключенням позивача від надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС та позовними вимогами не зазначено.
Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду порушує його права щодо свободи здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, 20.01.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
05.02.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить ухвалу господарського суду Одеської області від 28.12.2015 у справі № 916/4612/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав викладених у відзиві.
08.02.2016 до суду від скаржника надійшла заява про проведення фотозйомки, відео та аудіо запис у судовому засіданні.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам.
Заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.
Проте, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, до господарського суду Одеської області із позовною заявою звернулося ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС»", в якій просило з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати недійсними пункти 5.4.3., 6.3. договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е, укладеного між ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» та ТОВ „ППЛ 33-35"; визнати недійсними зміни до додатку № 5 до договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е в частині встановлення тарифів на послуги, згідно з електронними повідомленнями ТОВ „ППЛ 33-35" від 17.07.15 р. № ППЛ-В/12.1-170715-1, від 14.08.15 р. № ППЛ-В/12.2-140815-20; стягнути з ТОВ „ППЛ 33-35" на користь ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» надмірно сплачені грошові кошти в сумі 1499,12 грн.
Судовою колегією встановлено, що 01.01.14 р. між ТОВ „ППЛ 33-35" та ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс" (Замовник) був укладений договір про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співробітництва № 175-Е, предметом якого є надання послуг з боку Центру обробки даних Замовнику із технічної підтримки та обслуговування системи, які складаються із можливості Замовника створювати електронні документи в системі, передавати із використанням системи електронні документи та документи в електронному вигляді, отримувати із використанням системи інформацію про реєстрацію, результати розгляду та/або оформлення зазначених документів, забезпечення безперебійної роботи та всіх складових системи у відповідності до встановлених ДП „АМПУ" технологічних схем (порядків), структури та формату обміну даними в ІСПС (п.2.1. договору). Замовник є ініціатором проведення технологічних процесів, здійснення яких необхідне для забезпечення та організації перевезення вантажу, та які виконуються, контролюються та забезпечуються іншими користувачами ІСПС, та надає заяву встановленої форми (наряд, доручення, тощо) щодо наміру відвантаження товарів з морського порту (п.2.2. договору).
Підпункт 5.4.3 пункту 5.4 договору передбачає наявність права ЦОД в односторонньому порядку змінювати умови цього договору у встановленому порядку, повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 1 календарний місяць.
Перелік зазначених в додатку № 5 послуг та тарифи на них можуть змінюватися ЦОД, про що ЦОД повідомляє Замовників електронною поштою не менш ніж за 10 робочих днів до набуття ними чинності (п.6.3. договору).
За надані послуги ЦОД виставляє Замовнику рахунки, згідно з тарифами, вказаними в додатку 5 договору. Фактом підтвердження надання послуг є акт про надання послуг. Акт про надання послуг складається ЦОД та передається Замовнику для перевірки та підписання. У разі виявлення неточностей, або розбіжностей у розрахунку вартості послуг, Замовник надає ЦОД мотивоване заперечення. Замовник повертає ЦОД підписаний акт про надання послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним. У разі ненадання підписаного Замовником акту про надання послуг, або мотивованого заперечення в зазначений термін, послуга вважається наданою в повному обсязі (п.п.7.1, 7.3 договору).
Предметом заявленого позову у справі є визнання недійсними п.п.5.4.3., 6.3. договору, визнання недійсними змін до додатку до договору, стягнення 1499,12грн.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заявник вказав про те що відповідно до діючої редакції договору, відповідач має можливість продовжувати виставляти для нього рахунки за оспорюваними умовами договору, а у разі їх несплати у повному обсязі - припинити надання послуг позивачу та відключити доступ до ІСПС.
Частково задовольняючи зазначену заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття обраного та заявленого позивачем заходу , може порушити права позивача та утруднити виконання рішення у справі.
Проте, як вбачається із тексту оскаржуваної ухвали, господарським судом Одеської області не встановлено причинно - наслідкового зв'язку між відключенням Позивача від надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС та позовними вимогами.
Виходячи з роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 (із змінами, внесеними згідно з постановою Вищого господарського суду України № 2 від 16.01.2013), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція втілена у п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Заборонивши відповідачу вчиняти дії щодо відключення ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська,32, код 36553339) доступу до інформаційної системи портового співтовариства за договором про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співтовариства від 01.01.2014р. №175-Е.суд всупереч вимогам ст. 67 ГПК України вирішив питання, які стосуються внутрішньої діяльності товариства і не пов'язані з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рішення суду.
Тобто місцевий господарський суд помилково не врахував адекватність вжитих ним заходів у співвідношенні права (інтересу) позивача, на захист якого подано позов у даній справі, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти відповідні дії.
Крім того, як вірно зазначено скаржником у своїй апеляційній скарзі, позивач не висував вимог щодо заборони ТОВ «ППЛ 33-35» вчиняти відключення ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» доступу до інформаційної системи портового співтовариства від 01.01.2014 № 175 - Е.
Судова колегія вважає, що обраний захід забезпечення позову не пов'язаний із предметом спору та може впливати на господарську діяльність товариства, а відтак безпідставно застосований судом першої інстанції.
Згідно з ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для задоволення заяви ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» про вжиття заходів до забезпечення позову у місцевого господарського суду були відсутні, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Одеської області від 28.12.2015 року у справі №916/4612/15 скасуванню.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 28.12.2015 року у справі №916/4612/15 скасувати.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Суддя М.А. Мирошниченко