79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2016 р. Справа № 921/22/15-г/5
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Гриців В.М.
Давид Л.Л.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", м.Київ
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.15
у справі №921/22/15-г/5
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", вул. Кутузова, 13, м. Київ, 58, 0358
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІрЛАГА", вул. Новий Світ, 8, м. Тернопіль, 46001
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Селянський комерційний банк "Дністер", вул. Переяславська, 6а, м. Львів, 79017
про cтягнення заборгованості в сумі 28 914,76 грн.
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІрЛАГА", вул. Новий Світ, 8, м. Тернопіль, 46001
до відповідача1: Відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер", вул. Переяславська, 6а, м. Львів, 79017
до відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", вул. Кутузова, 13, м. Київ, 58, 0358
про: визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 р.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом - Новіков С.В. - представник;
від відповідача за первісним позовом - Солонинко П.М., Кривенький І.М. - представники;
від третьої особи за первісним позовом - не з'явився;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/22/15-г/5 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.16 скаржнику поновлено строк наподання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даій справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 04.02.15.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.09.15 у справі № 921/22/15-г/5 (головуючий суддя Боровець Я.Я., судді Андрушків Г.З. та Півторак М.Є.) первісний позов залишено без розгляду, у задоволенні зустрічного позову - відмовлено.
При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що ухвалами суду зобов'язано позивача за первісним позовом подати/надіслати: виписки по рахунках позичальника; докази надання кредиту відповідачу; первинні документи по Кредитному договору № 77968/1 від 14.04.21008 року на виконання п. 3.1. Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року для підтвердження заборгованості відповідача; банківську виписку із зазначенням заборгованості по кредиту (тілу) та заборгованості за відсотками у відповідності до пп. 5.2.10 п. 5.2. Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року. Вказані документи витребовувались у позивача за первісним позовом з метою з'ясування наявної заборгованості відповідача перед позивачем по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, а також правильність нарахування пені та 3% річних окремо за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та окремо по відсотках за користування кредитом.
Витребувані судом документи позивачем за первісним позовом не подані, відтак зважаючи на те, що необхідні для вирішення спору документи витребовувались судом неодноразово, непредставлення останніх перешкоджає вирішенню спору по суті, беручи до уваги неявку представника позивача, місцевий господарський суд дійшов висновку, що первісний позов слід залишити без розгляду, в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Щодо зустрічного позову, то місцевим господарським судом зазначено, що при укладанні Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року сторонами досягнуто всіх істотних умов договору. Таким чином, місцевий господарськй суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині залишення первісного позову без розгляду, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити. В решті рішення залишити без змін.
При цьому скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, на думку апелянта, місцевим господарським судом не враховано, що позивачем за первісним позовом надано всі наявні у нього документи. Решта доказів у нього відсутні, оскільки у зв'язку з ліквідацією ВАТ «СКБ Дністер» всі документи передані Національному Банку України. Проте, як зазначає скаржник, місцевим господарським судом не взято до уваги зазначено обставину та безпідставно не задоволено клопотання позивача за первісним позовом про витребування зазначених документів у Національного Банку України.
3 лютого 2016 року до суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення місцевого господарського суду без змін, зважаючи на законність та обґрунтованість рішення суду.
Беручи до уваги те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи за первісним позовом.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА» укладено Кредитний договір № 77968/1.
Згідно умов Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 98 400,00 грн. з кінцевою датою погашення "13" квітня 2013 року для придбання машини комунальної марки МТЗ-80.1.26, 2008 року випуску, а Позичальник зобов'язався повернути кредит в терміни, встановлені згідно графіку погашення кредиту, який є додатком № 1 до даного Договору в повній сумі, щомісячно сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 16% річних від суми кредиту у валюті кредиту та комісії за послуги, пов'язані з видачею та обслуговуванням кредиту, в гривнях згідно діючих тарифів Банку, в обумовлені цим Договором терміни (п. 1.1. Кредитного договору).
У Додатку № 1 до Кредитного договору визначено графік погашення кредитної заборгованості, згідно якого Позичальник зобов'язався щомісячно за період з 31.05.2008 року до 13.04.2013 року сплачувати Банку суму платежу в розмірі 1 640,00 грн., всього на загальну суму 98 400,00 грн.
У Додатку № 1 до Кредитного договору визначено графік погашення саме тіла кредиту.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня надання кредиту по день, що передує дню погашення (повернення) кредиту на суму фактичної заборгованості, яка знаходиться в розпорядженні Позичальника за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році при кредитуванні в національній валюті, а при кредитуванні в іноземній валюті з розрахунку 360 днів в році та фактичної кількості днів в місяці. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті кредиту. Проценти на фактичний залишок по кредитному рахунку нараховуються Банком щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця. Нарахування та облік здійснюється в два етапи: - за період з останнього робочого дня попереднього місяця по 24-те число поточного місяця, включно, проценти нараховуються та обліковуються 25 числа поточного місяця, з розрахунку фактичної кількості календарних днів у році при кредитуванні в національній валюті, а при кредитуванні в іноземній валюті з розрахунку 360 днів в році; - за період з 25-го числа поточного місяця по передостанній робочий день поточного місяця проценти нараховуються та обліковуються в останній робочий день місяця, з розрахунку фактичної кількості календарних днів у році при кредитуванні в національній валюті, а при кредитуванні в іноземній валюті з розрахунку 360 днів в році. У разі якщо день нарахування процентів припадає на вихідний або святковий день, нарахування здійснюється у попередній робочий день. День погашення Позичальником кредиту при обчисленні суми процентів не враховується.
Згідно п. 4.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту в терміни, визначені графіком погашення кредиту з кінцевим терміном погашення 13 квітня 2013 року. Моментом (днем) повернення кредиту/частини кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок Позичальника грошових коштів на погашення кредиту.
Пунктом 4.4. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язується забезпечити сплату процентів та комісій за користування кредитом в такі терміни: а) комісії пов'язані із видачею кредиту сплачуються в день видачі кредиту або його частини; б) проценти та інші комісії в нарахованій банком сумі за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця включно, сплачуються в період з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця включно, а при поверненні кредиту - день повернення кредиту.
Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для погашення прострочених процентів, комісій, строкових зобов'язань по нарахованих процентах та комісіях, прострочених зобов'язань по погашенню кредиту, потім строкової заборгованості по кредиту, а на суму, що залишилась після цього, погашають штрафи, неустойки.
Пунктом 4.6. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язався за порушення умов цього Договору сплачувати Банку наступні штрафні санкції: за порушення термінів погашення кредиту, процентів і комісій, встановлених даним Договором: - за прострочку повернення кредиту або його частини - пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, - за прострочку сплати комісій і процентів - пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 2.1. Кредитного договору, в забезпечення зобов'язань за цим Договором Позичальник зобов'язався надати в заставу Банку наступне майно: трактор з навісним обладнанням (щітка, відвал) марки МТЗ-80.1.26, 2008 року випуску, двигун Д-243 № 340861, заводський № 008906, задній міст № 526664, номерний знак ТЕ Т0875, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 31, заставною вартістю 102 500,00 грн., шляхом укладення договору застави в термін до трьох днів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.1. Кредитного договору між Банком та Позичальником 15.04.2008 року укладено Договір застави, у п. 1.1. якого зазначено, що цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя (Банку), що випливають з Кредитного договору № 77968/1, укладеного 14 квітня 2008 року між Заставодержателем (Банком) та Заставодавцем (Позичальником).
Відповідно до п. 1.2. Договору застави, з метою забезпечення виконання Заставодавцем (Позичальником) зобов'язань, перелічених в п. 1.1. даного договору, Заставодавець (Позичальник) передає Заставодержателю (Банку) у заставу належний йому трактор з навісним обладнанням марки МТЗ-80.1.26, 2008 року випуску, двигун Д-243, № 340861, заводський № 008906, державний номерний знак ТЕ Т0875, що належить Заставодавцю (Позичальнику) на підставі Свідоцтва про реєстрацію технологічного транспортного засобу серії ТЕ № 000489, виданого Управління держгірпромнагляду по Тернопільській області 07 квітня 2008 року.
7 березня 2014 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (Новий кредитор) укладено Договір купівлі-продажу права вимоги № 114.
Відповідно до п.2.2. договору продажу права вимоги, предметом договору є право вимоги, що випливає з контракту, укладеного між первісним кредитором (банком) та боржником, а також договорами забезпечення (у разі їх наявності).
Пунктом 2.3 передбачено, що за умовами договору первісний кредитор (Банк) відступає за плату, а новий кредитор (позивач за первісним позовом) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові (Банку) відповідно до контракту, укладеного між первісним кредитором (Банком) та боржником, а також відповідно до договору забезпечення.
Згідно з п. 2.7. Договору, до нового кредитора (позивача за первісним позовом) переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існувало на дату відступлення, зокрема, але не обмежуючись, до нового кредитора (позивача за первісним позовом) переходять усі права вимоги, що пов'язані з правом вимоги (зокрема, але не обмежуючись, право вимоги відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення; витрати на утримання і збереження предмета обтяження; витрат на страхування; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов Договору забезпечення), передбачені Контрактом, Договором забезпечення та чинним законодавством.
Згідно п. 3.1. Договору на підтвердження наявності права вимоги у нового кредитора (позивача за первісним позовом) після підписання договору сторони укладають акт прийому-передачі права вимоги.
13 березня 2014 року між банком та новим кредитором (позивачем за первісним позовом) підписано акт прийому-передачі права вимоги згідно до договору купівлі-продажу права вимоги № 14 від 07.03.2014 року, в якому зазначено: 1) "13" березня 2014 року новий кредитор (позивач за первісним позовом) здійснив оплату ціни договору належним чином та у повному обсязі згідно з умовами договору; 2) з "13" березня 2014 року право вимоги за всіма договорами, зазначеними в п. 2.2. договору та додатку № 2 договору у повному обсязі перейшло від первісного кредитора (банку) до нового кредитора (позивача за первісним позовом) згідно з умовами договору.
В додатку № 2 до договору зазначено перелік боржників та контрактів відносно яких виникло право вимоги Банку, та права вимоги за якими відступаються до Нового кредитора (позивача за первісним позовом). А саме, відповідно до зазначеного додатку № 2 під порядковим номером 66 зазначено найменування позичальника - ТзОВ "МЖК ІрЛАГА", номер кредитного договору 77968/1, період дії, з 14.04.2008, період дії, по 13.04.2013, загальна сума заборгованості (кредит, відсотки та комісії), грн. (еквівалент) - 24 001,41.
Таким чином додатком № 2 до Договору визначено загальну суму заборгованості Позичальника перед Банком (кредит, відсотки та комісія) в розмірі 24 001,41 грн.
Посилаючись на несплату відповідачем за первісним позовом отриманих грошових коштів, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІрЛАГА" суми заборгованості у розмірі 28 914,76 грн. з яких 24 001,41 грн. кредиту та суми відсотків по кредиту, пені в розмірі 4 335,35 грн. та суми 3% річних у розмірі 578,00 грн.
В свою чергу, відповідачем за зустрічним позовом подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 р., яка обґрунтована тим, що відповідачі1,2 за зустрічним позовом, всупереч п. 8.7. Кредитного договору № 77968/1 від 14.04.2008 року, здійснили заміну кредитора без згоди боржника.
При цьому, позивач за зустрічним позовом посилається на ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України та вважає спірний договір договором факторингу.
Як вбачається з матеріалів справи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог не оскаржується. Разом з цим, пунктом 9 постанови Пленуму ВГС України №7 від 17.05.11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» визначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина друга статті 101 ГПК).
Таким чином, оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія судів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК України.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом в підтвердження заборгованості відповідача посилається на Додаток № 2 до Договору, згідно якого заборгованість відповідача за первісним позовом становить 24 001,41 грн.
Однак, у зазначеному вище Додатку № 2 до Договору відсутнє розмежування по заборгованості відповідача окремо по тілу кредиту та окремо по відсотках. Згідно розрахунку суми заборгованості позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу пеню та 3% річних виходячи з загальної суми заборгованості зазначеної у Додатку № 2 до Договору.
З метою з'ясування наявної заборгованості відповідача перед позивачем по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, а також правильність нарахування пені та 3% річних окремо за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та окремо по відсотках за користування кредитом, місцевим господарським судом витребувано у відповідача за первісним позовом виписки по рахунках позичальника; докази надання кредиту відповідачу; первинні документи по Кредитному договору № 77968/1 від 14.04.21008 року на виконання п. 3.1. Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року для підтвердження заборгованості відповідача; банківську виписку із зазначенням заборгованості по кредиту (тілу) та заборгованості за відсотками у відповідності до пп. 5.2.10 п. 5.2. Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року.
Про витребування документів зазначено в ухвалах місцевого господарського суду від 18.05.15, від 11.06.15, від 25.06.15, від 28.07.15 та від 11.08.15. Крім того, явку уповноважених представників у судовому засіданні визнано обов'язковою.
При цьому, скаржником не забезпечено явку уповноваженого представника у судове засідання та не подано суду повного переліку витребуваних документів, при цьому подано клопотання про витребування документів судом у зв'язку з відсутністю таких у позивача за первісним позовом.
Разом з цим, місцевим господарським судом встановлено, що пунктами 3.1. та 5.2. Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року, згідно якого позивач за первісним позовом набув права вимоги до відповідача за первісним позовом, передбачено зобов'язання Банку передати такі докази безпосередньо позивачу за первісним позовом.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що подане скаржником клопотання про витребування доказів не містить належного обґрунтування причин неможливості самостійного подання визначених документів, оскільки причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.
Підстави, з яких випливає, що доказ повинен бути в певної особи, можуть бути викладені в законодавчих актах або визначатися змістом правовідносин, що є предметом спору.
Разом з цим, подаючи клопотання про витребування доказів судом, позивач за первісним позовом не довів, що документи, які, як він зазначає, у нього відсутні не можуть бути отримані безпосередньо ним, чи особою, в якої вони наявні, відмовлено скаржнику в наданні таких документів. Відтак, апелянтом не підтверджено, що ним вчинялися будь - які дії спрямовані на отримання відсутніх у нього доказів. Також, не доведено, що витребувані судом документи передані та знаходяться у Національного Банку України.
Таким чином, посилання скаржника на безпідставне незадоволення місцевим господарським судом клопотання про витребування доказів спростовується наведеним вище.
Відтак, зважаючи на встановлену місцевим судом неможливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами, оскільки неможливо встановити дійсну заборгованість за договором, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про залишення первісного позову без розгляду та не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині.
Щодо зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як зазначено вище, відповідач 2 за зустрічним позовом згідно Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року набув права вимоги, яке належало Банку по відношенню до позивача за зустрічним позовом на підставі Кредитного договору. Будь-яких інших прав чи обов'язків відповідачем2 за зустрічним позовом на підставі Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року не набувались.
У п. 8.7. Кредитного договору не передбачено заборони для відступлення Банком іншим особам права вимоги до позивача за первісним позовом.
В матеріалах справи містяться докази повідомлення позивача за зустрічним позовом про відступлення права вимоги за Кредитним договором (Т.1, а.с.188-189).
Зважаючи на відступлення права вимоги на платній основі між сторонами фактично укладено договір факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Посилання позивача за зустрічним поовом на неможливість укладення відповідачем 2 договорів факторингу спростовується Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" відповідно до п. 2.2. якого предметом діяльності Товариства, поміж іншого є факторинг.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частина 2 ст. 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, а текстом спірного договору підтверджується, що при укладанні Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року сторонами досягнуто всіх істотних умов договору.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відсутності підстав для визнання Договору купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014 року недійсним та відмови у позові в цій частині.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами у справі обставини на які він посилається в апеляційній скарзі, а відтак вони не спростовують правомірної позиції суду першої інстанції.
Зважаючи на все вищенаведене, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.09.15 у справі №921/22/15-г/5 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.09.15 у справі №921/22/15-г/5 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.02.16
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Гриців В.М.
Суддя Давид Л.Л.