79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" лютого 2016 р. Справа № 907/1006/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
Желік М.Б.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроджест Берегівська швейна фабрика", м. Берегово вх. №01-05/12/16 від 04.01.2016 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2015 року
у справі № 907/1006/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроджест Берегівська швейна фабрика", м. Берегово
до відповідача 1: Берегівська міська рада, м. Берегове
до відповідача 2: приватного підприємства "Софія Плюс", м. Берегово
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Управління комунального майна та земельних відносин Берегівської міської ради, м. Берегово
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Управління Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області, м. Берегово
про: визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування свідоцтва на право власності на об'єкт нерухомості та витребування з володіння відповідач - 2 земельної ділянки
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Горбоконь В.Ю.-представник на підставі довіреності б/н від 01.10.2015 року;
третя особа 1: не з'явився;
третя особа 2: не з'явився;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.11.2015 року у справі №907/1006/15 (суддя Бобрик Г.Й.) у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроджест Берегівська швейна фабрика", до відповідача 1 Берегівська міська рада, до відповідача 2 приватного підприємства "Софія Плюс", за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Управління комунального майна та земельних відносин Берегівської міської ради, за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Управління Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування свідоцтва на право власності на об'єкт нерухомості та витребування з володіння відповідача - 2 земельної ділянки - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.11.2015 року у справі №907/1006/15, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпроджест Берегівська швейна фабрика", м. Берегово, - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що судом невірно трактовано, що земельна ділянка по вул. Лоняї, 18 та земельна ділянка по вул. Мукачівська, 55а - це два різних об'єкта, які не мають відношення однин до одного. На даний момент дані з/д є суміжними одна з одною. Суд першої інстанції не конкретизує, у який момент існували спірні відносини та чому надається перевага певній редакції закону. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що договір оренди земельної ділянки по вул. Лоняї, 18, м. Берегово, загальною площею 0,4710 га, укладений 30 січня 2006 року, є чинним. По закінченню строку дії договору оренди, позивач вчиняв дії по продовженню такого строку, відповідача - 1 з метою продовження такого строку. Незважаючи на відсутність прямих документів, які б свідчили про продовження строку дії Договору на конкретний термін, у справі наявні докази, які свідчать про визнання відповідачем - 1 такого Договору вже після завершення однорічного терміну, як зазначено п.8 Договору. Саме тому до спірних правовідносин слід застосовувати саме ч.б, ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що регламентує автоматичну пролонгацію дії Договору з підстав відсутності заперечень зі сторони контрагентів такого. Покликається апелянт також на невідображення у судовому рішенні ряду фактичних обставин, не врахування порядку продажу земельної ділянки.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2015 р. у справі №907/1006/15 та задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2016р. справу № 907/1006/15 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.01.2016 р..
Ухвалою суду від 26.01.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.
Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
Представник відповідача 2 в судове засідання 02.02.16 року з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, зазначив про її безпідставність та надав усні пояснення по суті спору.
В судове засідання 02.02.2016 року представники апелянта та третіх осіб 1,2 які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 не з'явились, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Представник відповідача 1 в судове засідання повторно не з'явився, через канцелярію суду останнім подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку в дане судове засідання. (вих № 54/03-17 від 26.01.2016 року)
Розглянувши подане клопотання відповідача 1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні оскільки, з урахуванням обставин конкретної справи суд може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стаатті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
05.08.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпроджест Берегівська швейна фабрика" та Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Закарпатській області було укладено Договір № 331 купівлі - продажу об'єкта державної власності - незавершеного будівництва 46-квартирного житлового будинку УКБ облдержадміністрації, проданого на повторно оголошеному аукціоні.
Згідно з умовами п. 1.1. Договору об'єкт розташований за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, вул. Лоняї, 18 на земельній ділянці площею 0,43 га. Питання землекористування покупець (позивач) вирішує самостійно з органами місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством.
Відповідно до умов п. 5.2. Договору "Покупець" зобов'язаний протягом 5-ти років після підписання Договору купівлі - продажу завершити будівництво об'єкту незавершеного будівництва з поетапним введенням в експлуатацію. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань, строки завершення будівництва можуть змінюватися за рішенням "Продавця" та органу місцевого самоврядування з укладенням додаткового договору.
З виникненням права власності на будівлю чи споруду до її власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому будівля чи споруда (ст. 12 ЗК України). На земельну ділянку, що перевищує визначені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України розміри, право власності виникає на загальних підставах. При цьому, виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки.
Скаржник не довів належними доказами те, що перехід права власності на об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій він збудований, порушує його право користування земельною ділянкою площею 0,3542 га.
За змістом ст. 377 ЦК України, ст. ст. 120, 123, 124 ЗК України (у редакції чинній до 01.01.2010 року), ст. 16 Закону України "Про оренду землі" з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган або місцеве самоврядування (Постанова Верховного суду України № 40/313-51гс 10 від 03.12.2010 року). Згідно з вимогами ст. 116 ЗК України та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" обов'язковою умовою передачі у власність земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність.
30.01.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю ,,Укрпроджест Берегівська швейна фабрика" та Берегівською міською радою було укладено Договір оренди землі, за умовами якого Берегівська міська рада (орендодавець) надала ТзОВ "Укрпроджест Берегівська швейна фабрика" (орендарю) в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,4710 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться в м. Берегово, вул. Лоняї, 18. Договір зареєстровано у Регіональному центрі Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.01.2006 року. Договір укладено на 1 рік. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити листом (письмом) орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору). Згідно п. 37 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку на який його було укладено.
Скаржник вважає цей Договір оренди є діючим (чинним), а строк його автоматично пролонгованим, покликаючись на ст. 33 Закону України "Про оренду землі", за якою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі орендар, який належно виконував умови договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на 12.03.2011 року) визначено порядок поновлення договору оренди землі та передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив дату, на яку до спірних відносин було застосовано діючу норму закону.
17.02.2011 року прийнято Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12.03.2011 року та яким внесені зміни до деяких законодавчих актів, зокрема, відповідно до пункту 17 цього Закону, статтю 33 Закону України "Про оренду землі" викладено у новій редакції та передбачено, зокрема, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції зі змінами, внесеними Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Скаржник не повідомив відповідача - 1 про продовження або поновлення строку дії договору на наступний рік, а умовами договору та чинним на той час законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі державної або комунальної власності. Факт відсутності письмових заперечень сторін щодо продовження договірних відносин на юридичну характеристику цих відносин не впливає. Скаржник ні під час дії договору, ні за 20 днів до закінчення строку дії договору, як передбачено умовами п. 8 Договору, не повідомив письмово орендодавця про намір продовжити його дію, що підтверджує припинення правовідносин сторін стосовно договору оренди від 30.01.2006 року та спростовує доводи позивача щодо чинності договору оренди. Відповідно до частини 2 статті 14 вказаного Кодексу, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Натомість, ПП "Софія Плюс" 13.03.2007 року звертався до Берегівського міського голови про надання дозволу на виготовлення матеріалів для укладення Договору оренди на земельну ділянку площею 0,38 га, яка розташована у м. Берегово на вул. Мукачівській. Рішення Берегівської міської ради від 28.04.2007 року № 305 надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок ПП "Софія Плюс". Рішенням Берегівської міської ради від 12.10.2007 року № 418 затверджено проекти відведення земельних ділянок та надано дозвіл на оформлення договорів оренди ПП "Софія Плюс". Закарпатським обласним головним управлінням земельних ресурсів затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 15.12.2007 року. На виконання вищезазначеного рішення, між Берегівською міською радою та приватним підприємством "Софія Плюс" 28 березня 2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов договору, ПП "Софія Плюс" отримала від Берегівської міської ради в оренду земельну ділянку площею 0,3542 га, що розташована за адресою: м. Берегове, вул. Мукачівська, б/н, строком на 5 років, кадастровий номер 2110200000:01:015:0030, на якій відсутні об'єкти нерухомого майна. Даний договір зареєстрований у Берегівському реєстраційному відділі 23.04.2008 року за реєстровим номером 2110200000-0408070100012 та у Державному реєстрі правочинів.
Відповідач - 2 користуючись правом, визначеним у розділі 32 Договору оренди від 28.03.2008 року, на орендованій земельній ділянці побудував будівлю охорони готельно - ресторанного комплексу.
25.02.2010 року Виконавчим комітетом Берегівської міської ради було винесено рішення "Про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтва на право приватної власності на будівлю охорони готельно - розважального комплексу по вул. Мукачівській, 55/А в м. Берегово.
29.03.2010 року Берегівська міська рада видала ПП "Софія Плюс" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю охорони готельно - ресторанного комплексу. Будівля зареєстрована на праві приватної власності за ПП "Софія Плюс".
06.04.2010 року "Софія Плюс" звернулася про надання дозволу на викуп земельної ділянки, площею 0,3542 га, що розташована у м. Берегово, Мукачівської, 55/А, яка перебуває у користуванні ПП "Софія Плюс" на підставі Договору оренди від 28.03.2008 року. Рішенням від 11.06.2010 року № 1627 надано дозвіл ПП "Софія Плюс" на викуп земельної ділянки, яка знаходиться в оренді.
09.07.2010 року Берегівська міська рада Рішенням № 1665 погодила звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що знаходиться в користуванні ПП "Софія Плюс" за адресою: м. Берегово, вул. Мукачівська, 55/А, площею 0,3542 га для комерційного використання (обслуговування готельно - ресторанного комплексу), згідно з висновком експерта та пунктом 2 Рішення вирішила продати ПП "Софія Плюс" земельну ділянку за адресою: м. Берегово, вул. Мукачівська, 55/А, площею 0,3542 га.
01.10.2010 року територіальна громада м. Берегова в особі Берегівської міської ради (Продавець) та ПП "Софія Плюс" (Покупець) уклали Договір купівлі - продажу земельної ділянки комерційного призначення площею 0,3542 га, що розташована за адресою: м. Берегово, вул. Мукачівська, 55/А, кадастровий номер 2110200000:01:015:0030.
Відповідно до п. 2 даного Договору на земельній ділянці знаходиться будівля охорони готельно - ресторанний комплекс загальною площею 7,2 кв. м., яка належить на праві власності ПП "Софія Плюс", про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Гарапко Х.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1745.
Таким чином, відносини, засновані на договорі оренди земельної ділянки припинились, ПП «Софія Плюс» володіє земельною ділянкою на іншій правовій підставі, у зв'язку із чим виконаний сторонами договір оренди земельної ділянки не порушує прав скаржника.
Щодо вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Берегівської міської ради № 418 від 12.10.2007 року та № 1665 від 09.07.2010 року, то відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно - правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Скаржником не доведено, що спірні рішення суперечать актам цивільного законодавства та порушують його цивільні права та інтереси. Оскільки, рішення Берегівської міської ради № 418 від 12.10.2007 року та № 1665 від 09.07.2010 року відповідають чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству та ухвалені за наявності правових підстав для їх прийняття, то відсутні підстави у задоволенні позову в цій частині.
Водночас, суд першої інстанції застосував до спірних відносин позовну давність при тому, що жодного порушення закону судовим рішенням не встановлено. З урахуванням наведеного, у позові слід було відмовити без врахування спливу позовної давності, оскільки позовна давність підлягає застосуванню за заявою сторони лише за умови під ставності позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2015 р. у справі № 907/1006/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпроджест Берегівська швейна фабрика", м. Берегово вх. №01-05/12/16 від 04.01.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2015 р. у справі № 907/1006/15 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 08.02.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Желік М.Б.