08 лютого 2016 року Справа № 876/9826/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року по справі за позовом Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова, в даний час Державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Львівське швейне підприємство «Силует» Українського товариства глухих звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000422340/0/16603, №0000412340/0/1660, №0000432340/0/16604 та №0000442340/0/16605 від 15.07.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що висновки податкового органу про те, що підприємством завищено залишок від'ємного значення сум податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг, є необґрунтованим, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Вважає, що ним надано всі необхідні для перевірки первинні документи. Крім того позивач зазначає, що неточності допущені в додатку № 2 не є підставою для встановлення порушення щодо завищення залишку від'ємного значення сум ПДВ та подання додатку №6 в якості уточнення до декларації. Вважає, що він належно сплатив податок на додану вартість, тому підстав для встановлення завищення від'ємного залишку сум ПДВ та донарахування сум податкового зобов'язання немає, а податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що позивачем не підтверджено отримання податкових накладних в лютому 2011 року та не застосовано відповідну норму закону, яка вказує на порядок включення сум ПДВ до податкового кредиту за обставин викладених в адміністративному позові. Крім того, судом не взято до уваги твердження позивача про надання додатків (Д-2 та Д-6) згодом, після прийняття оскаржуваних ППР, оскільки на момент перевірки без наявності значень сум ПДВ перевіряючими неможливо провести правильність формування сум задекларованого бюджетного відшкодування та періодів їх виникнення.
Також, позивачем не надано до ДПІ Довідку (Д-6), таблицю у розрахунок показників щодо належності підприємства до підприємств інвалідів. Не надано до ДПІ до декларації по ПДВ за травень 2011 року Довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отримувачем у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д-2) з врахуванням зменшеного залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24).
Крім того, відповідно до п.102.5 ст. 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення розміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках передбачених цим Кодексом, можуть бути надані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та задоволити позовні вимоги.
Покликання маються на те, що податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року, підтверджується, що залишок від'ємного значення попереднього (звітного податкового періоду) складає 100 748 грн., сума що підлягає бюджетному відшкодуванню - 21 378 грн., а залишок від'ємного значення - 88 370 грн. Крім того, податковому органу було надано розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень і квітень 2011 року та Д-6 до податкових декларацій з ПДВ за березень та квітень 2011 року, відтак висновки суду першої інстанції неаргументовані.
З приводу ППР (0000412340/0/16600 ) то позивачем надано в суд витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким підтверджується отримання податкових накладних за жовтень 2010 року на суму 6 389 грн. і за листопад 2010 року на суму 471 грн. достовірність реєстру не заперечується і не спростовується.
Що стосується ППР (0000432340/0/16604 та 0000432340/0/16605), то суд першої інстанції послався на акт перевірки 324/23-03972666 від 23.05.2011 року, однак на основі нього не приймались жодні рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування і не виносились ППР. Крім того, податковий кредит в сумі 65 985 грн. сформувався за період січень-червень 2007 року коли діяв Закон України «Про податок на додану вартість».
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, що 08.07.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Львівського швейного підприємства «Силует» УТОГ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень та травень 2011 року.
За результатами перевірки, складено акт від 08.07.2011 року №428/23-4/03972666, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Що стосується винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15.07.2011 року № 0000432340/0/16604 і № 0000432340/0/16605, якими позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 88370,00 грн. і травень 2011 року на суму 88370,00 грн., колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, який попередньо було зроблено відповідачем в акті перевірки про те, що позивачем були порушені вимоги п. 102.5 ст. 102 ПК України, згідно якої заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках передбачених цим кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої передоплати або отримання права на таке відшкодування. При цьому відповідач послався на акт перевірки від 23.05.2011 року № 324/23-4/03972666 про результати виїзної позапланової перевірки ЛШП «Силует» УТОГ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування включеного до складу податкового кредиту на загальну суму 65 985,00 грн.
Разом з тим, на підставі акта перевірки від 23.05.2011 року № 324/23-4/03972666 не приймалося жодного рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування і не виносилися відповідні податкові повідомлення-рішення, що підтверджено і в ході судового розгляду представником відповідача. За таких обставин посилання посадових осіб відповідача на висновки цього акта перевірки є безпідставним, оскільки сам акт не є формою рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 3 п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при від'ємному значені суми податку, така сума враховується у зменшені податкового боргу з цього податку, що виник за попередній податковий періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що фактично позивачем і було зроблено ще в 2007 року у відповідності до норм діючого на той час податкового законодавства.
Крім цього виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення посадові особи відповідача виходили з того, що позивачем було порушено вимоги п. п. 14.2, 14.6 Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, а саме не додано до Декларації по податку на додану вартість додатки № 2 і № 6. Разом з тим, жодною нормою податкового законодавства не передбачено, що не надання якихось додатків до декларації по ПДВ надає податковому органу право зменшувати від'ємне значення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
Податковими повідомленнями - рішеннями № 0000422430/0/16603 та №0000412340/0/16600 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 21378,00 грн. та за травень 2011 року на суму 51093,00 грн. відповідно на підставі встановленого актом перевірки порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України та п. п. 14.2, п. п. 14.6 Порядку заповнення та подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 року. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган радше повинен був висловити або надіслати певні зауваження до поданої позивачем декларації для усунення відповідних недоліків, а саме долучення додатків № 2 та № 6, а не приймати оспорювані податкові повідомлення-рішення. Крім того, фактичне здійснення цих господарських операцій на підставі котрих виник податковий кредит відповідачем не оспорюється, немає жодних претензій також до оформлення виписаних податкових накладних.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано суду першої інстанції витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким підтверджується отримання податкових накладних за жовтень 2010 року на суму 6389,00 грн. і за листопад 2010 року на суму 471,00 грн. Достовірність наданого реєстру відповідачем не заперечується і не спростовується іншими документами.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих задоволити.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року по справі № 2а-6722/12/1370 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова, в даний час Державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова, в даний час Державна податкова інспекція у Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0000422340/0/16603, № 0000412340/0/16600, № 0000432340/0/16604 та № 0000442340/0/16605 від 15 липня 2011 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
судді Н.Г. Левицька
ОСОБА_1
Повний текст виготовлено 09.02.2016 року