79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" лютого 2016 р. Справа № 921/1038/15-г/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
Желік М.Б.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт", м.Тернопіль, вх. № 01-05/176/16 від 12.01.2016 року
на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 р.
у справі № 921/1038/15-г/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВА", м. Тернопіль, Тернопільська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт", м. Тернопіль,
про: стягнення заборгованості в сумі 32 209,64 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Сосновська К.О.- представник на підставі довіреності б/н від 04.11.2015 року;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 р. у справі № 921/1038/15-г/14 (суддя Руденко О.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт" про стягнення заборгованості в сумі 32 209,64 грн.- задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 р. у справі № 921/1038/15-г/14, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт"" - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що під час розгляду справи позивачем не виконувались ухвали суду про надання відповідних доказів, договір між сторонами був належно виконаний, п. 3.1. договору передбачав строк оплати за отриманий товар протягом трьох днів з дня отримання рахунку, а судом першої інстанції конкретні дати прострочення не встановлені.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 р. у справі № 921/1038/15-г/14 та відмовити у позові.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2016р. справу № 921/1038/15-г/14 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..
Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 921/1038/15-г/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Орищин Г.В..
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 02.02.2016 р..
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року, у зв'язку із зайнятістю судді Орищин Г.В. у складі іншої судової колегії внесено зміни у склад судової колегії по справі № 921/1038/15-г/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Марко Р.І. та Желік М.Б..
Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 02.02.16 року з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у поданому письмовому запереченні на неї. (вх. № 01-04/811/16 від 02.02.2016 року). Окрім того до зазначеного заперечення позивачем додано фахунки-фактури, а саме: рахунок-фактура № СФ-1 від 03.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-1 від 08.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-19 від 09.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-20 від 09.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-33 від 14.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-34 від 15.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-35 від 16.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-36 від 17.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-44 від 17.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-47 від 20.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-55 від 21.01.2014 року, рахунок-фактура № СФ-61 від 24.01.2014 року. В обґрунтування ненадання зазначених рахунків (рахунків-фактур) позивачем раніше, останній зазначає про те, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції надання таких документів не вимагалось, оскільки підтвердження факту передачі паливно-мастильних матеріалів є виписані та підписані сторонами видаткові накладні. Проте, оскільки апелянт в поданій апеляційній скарзі посилається на факт не отримання рахунків (рахунків-фактур), позивач вважає за необхідне долучити їх до матеріалів справи при перегляді апеляційною інстанціїю даної справи. Розглянувши подане клопотання, колегія суддів вважає належним обгрунтування ненадання даних доказів в суді першої інстанції, та долучає зазначені документи до матеріалів справи.
В судове засідання 02.02.2016 року представник апелянта не з'явився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
03.01.2014р. між ТОВ "ВВА" (Постачальник) та ТОВ "Нечипорук Транспорт" (Покупець) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів, згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується організувати та забезпечувати безперебійну заправку пальним автотранспорту Покупця, а Покупець зобов'язується приймати й оплачувати надані паливо-мастильні матеріали.
У відповідності із п.2.1. даного правочину, асортимент, кількість, ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, строк, протягом якого Покупець зобов'язується отримати всю кількість ПММ, визначаються у Специфікації, яка є Додатком до даного договору.
Згідно п.п.7.1., 7.2. правочину, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2014р.
Порядок оплати по договору сторонами узгоджено у розділі 3, відповідно до якого Покупець оплачує Постачальникові вартість ПММ, вказаних у Специфікації, протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку, шляхом перерахунку.
Договір не передбачає обов'язку підтвердження постачальником факту отримання рахунку покупцем. Однак, зазначене не звільняє його від процесуального обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Факт виконання договору позивачем підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ. Відповідач зазначену обставину не заперечував. Сума основного боргу була сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось позивачем.
Позивач, покликаючись на порушення строків платежів, звернувся із позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Факт такої прострочки скаржник заперечив.
Приписами п. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так, згідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи узгоджений сторонами у п.3.1. правочину термін оплати за поставленні ППМ, відповідачем допущено прострочення по видаткових накладних №РН-0000034 від 15.01.2014р.; №РН-0000035 від 16.01.2014р.; №РН-0000036 від 17.01.2014р.; №РН-0000047 від 20.01.2014р.; №РН-0000055 від 21.01.2014р. та №РН-0000061 від 24.01.2014р.. Здійснений судом перерахунок зазначених сум жодною стороною не заперечувався.
Позивач надав суду апеляційної інстанції рахунки-фактури, а також ствердив, що вони вручались скаржнику разом із видатковими накладними. Скаржник факт їх отримання заперечив. Однак, враховуючи дати проведених скаржником оплат за ПММ, які могли здійснюватись лише на підставі рахунків, покликання скаржника на відсутність факту прострочки платежів не доведено у встановленому порядку належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 р. у справі № 921/1038/15-г/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Тернопільської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт", м.Тернопіль, вх. № 01-05/176/16 від 12.01.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2015 р. у справі № 921/1038/15-г/14 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 08.02.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Желік М.Б.