"03" лютого 2016 р. Справа № 920/1423/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Крупа О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Юрковський С.Б., довіреність №03-01/15-ДОВ від 03.01.15 р.; Масалов С.О., довіреність №03-01/15-ДОВ від 03.01.15 р. (повноваження представників за довіреностями перевірив старший секретар суду Рівненського апеляційного господарського суду Андрійчук П.Л.);
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Стоміль Санок Україна", м. Рівне (вх. №5645 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 16.11.15 року у справі № 920/1423/15
за позовом ТОВ "Стоміль Санок Україна", м. Рівне
до ФОП ОСОБА_5, м. Суми
про стягнення 17 587,19 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 17587,19 грн. заборгованості, з яких: 9390,74 грн. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору №74/11 від 02.01.2011, 698,66 грн. пені; 727,07 грн. 3% річних; 6770,72 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 3827,00 грн. , з яких: 1827,00 грн. судового збору; 2000,00 грн. послуг адвоката.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року у справі №920/1423/15 (суддя Джепа Ю.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що поза увагою суду залишились подані в справу документи, які, на думку останнього доводять: факт здійснення господарської діяльності між стронами в межах Договору 74/11, а саме неодноразові поставки ущільнювача та оплату їх відповідачем на рахунок позивача (відповідь на адвокатський запит ПАТ "Кредобанк" з доданими до неї завіреними копіями платіжних доручень); відповідність асортименту товару, поставленого відповідачу, у видаткових та податкових накладних, доданих до матеріалів справи.
Відповідач не подавав, не заявляв до органу Державної податкової служби відомості щодо невідповідності даних, зазначених у податковій накладній, фактичним даним (у назві осіб продавця-покупця, індивідуальних податкових номерів, місцезнаходження, дати, номеру Договору і т.ін.)
На думку скаржника, спірні правовідносини виникли саме на підставі договору поставки 74/11 від 02.01.2012 року, а не на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб.
Таким чином, відповідачем в період з 19.06.2012 по 01.11.2012 року зобов'язання виконувались із дотриманням норм, передбачених ч. 4 ст. 538 ЦК України, яка встановлює: якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Дана обставина підтверджується наданими в справу завіреними банком копіями платіжних доручень, які містять у призначенні платежу посилання на виставлені рахунки і дату їх виставлення.
Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року у справі №920/1423/15 повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити. Витрати по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи покласти на відповідача.
Позивач надав клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України. Зазначає, що відповідач не подавав до органу ДПС відомостей щодо невідповідності даних, зазначених в податковій накладній, фактичним даним. Натомість позивач направляв до ДПІ у м. Сумах адвокатський запит №29/10-АЗ-ССУ щодо надання інформації про використання податкового кредиту за накладними №225 та №606 ФОП ОСОБА_5, в задоволенні якого було відмовлено. Враховуючи викладене, позивач просив витребувати зазначену інформацію у ДПІ м. Суми.
В засіданні судової колегії від 18.01.2016 року розгляд справи відкладено до 03.02.2016 року у зв'язку з задоволенням клопотання позивача та необхідністю отримання від ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС України в Сумській області інформації.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 134).
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання.
Враховуючи те, що відповідач не брав участі в жодному судовому засіданні як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.
На виконання вимог ухвали від 18.01.2016 року ДПІ у м. Суми надано інформацію.
Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 02.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №74/11.
Відповідно до розділу 1 Договору, продавець (постачальник) зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця (відповідача), для використання у своїй підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах даного Договору. Товар передається партіями на підставі замовлень покупця. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, вартість товару, зазначаються у товаросупровідному документі - накладній.
Згідно з п. п. 9.2 п. 9 Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на один рік, тобто до 02.01.2013 року.
У зв'язку із зміною прізвища відповідач на адресу позивача надіслав повідомлення про зміну прізвища та свідоцтва платника ПДВ, а також надав копії реєстраційних документів, таких як: Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідку про взяття на облік платника податків №46732 від 17.05.2012, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2 від 23.06.2012, відповідно до яких індивідуальний податковий номер відповідача не змінився, підтверджено статус платника ПДВ.
Позивач звертає увагу на те, що будь-яких письмових документів щодо зміни або розірвання договору №74/11 на його адресу не надходило.
У зв'язку зі зміною свідоцтва платника ПДВ, 19.06.2012 року позивач на адресу відповідача засобом електронного зв'язку надіслав для підписання проект Договору №41/12, зміст якого є тотожним змісту Договору №74/11.
Враховуючи тривалий час роботи з контрагентом (відповідачем), керівництво ТОВ "Стоміль Санок Україна" прийняло рішення щодо відвантаження товару без попередньої оплати під запевнення про здійснення такої оплати в день отримання товару.
Проте з моменту отримання відповідачем товару, згідно товаросупровідних документів, жодної письмової інформації у вигляді листів, рекламації, претензій щодо невідповідності асортименту, якості отриманого товару з боку відповідача не надходило.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 22.04.2015 направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 9390,74 грн., проте дана претензія залишилась без відповіді.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за даними бухгалтерського обліку станом на 19.08.2015 року за відповідачем рахується дебіторська заборгованість в сумі 9390,74 грн. за товар, отриманий за накладною №5076 від 30.10.2012 року.
30.10.2012 позивачем оформлено та зареєстровано податкову накладну №606, у якій в графі "Вид цивільно-правового договору", відповідно до внесених в "1-С бухгалтерія" даних зазначено Договір поставки №41/12, відповідно до якої задекларовано податкове зобов'язання по ПДВ, що підтверджується податковою накладною №606 від 30.10.2012 року.
Позивач зазначає, що одночасно із надісланням проекту Договору відповідачу, його номер був зареєстрований та внесений до бази комплексу 1С-бухгалтерії, внаслідок чого по всіх операціях з купівлі-продажу з контрагентом ФОП ОСОБА_5 (відповідачем) в документах, зокрема в податкових накладних, зазначався Договір №41/12.
З невідомих позивачу причин Договір №41/12 відповідачем був надісланий у вигляді світлокопії з печаткою. Оригінал Договору не був підписаний належним чином.
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що між сторонами не укладалось, не оформлялось та не підписувалось жодних документів, які б свідчили про укладення в установленому законодавством порядку договору №41/12 від 19.06.2012 року, на який посилається позивач. Матеріали справи не містять, а позивачем не подано на витребування суду належних доказів існування між позивачем та відповідачем правовідносин, докази виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті саме товару за договором №41/12 від 19.06.2012 чи за іншим договором, у тому числі, який би був укладений у спрощений спосіб, доказів на підтвердження виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати суми основного боргу.
Крім того, з копії накладної №5076 від 30.10.2012, на яку посилається позивач та яка додана до позовних матеріалів, не вбачається, на підставі якого договору поставлено товар, вказаний документ містить лише підпис, проте невідомої особи.
Судова колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Підпунктом 1 п. 1 договору №74/11 обумовлено, що Продавець (Постачальник) зобов'язується постачати (передавати) Товар у власність Покупця, для використання у своїй підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його на умовах даного Договору. Товар передається партіями на підставі замовлень Покупця.
Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева вартість Товару зазначаються у товаросупровідному документі - накладній. Предметом поставки є такий товар: "Ущільнювач" виробництва "Stomil Sanok S.A." (п.п. 1.2, 1.3 п. 1 договору).
За п.п. 2.1.1 п. 2 договору, Товар, вказаний у п. 1.2 даного Договору, поставляється Покупцю партіями. Кожна партія товару визначається усним чи письмовим замовленням, в якому зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами тощо (п.п. 2.1.2 п. 2 договору).
Відповідно до п.п. 4.2 п. 4 договору, оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника у розмірі повної вартості поставленої партії товару на умовах попередньої оплати.
Оплата за товар здійснюється Покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленого Постачальником на вартість поставленої партії товару (п.п. 4.3 п. 4 договору).
30 жовтня 2012 року (в період дії Договору) позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за №5513 на загальну суму 9390,74 грн. (7825,62 грн. без ПДВ), підстава - договір продажу. 30 жовтня 2012 року позивач поставив відповідачу Товар - професійний ущільнювач віконний на загальну суму 9390,74 грн., що підтверджується видатковою накладною за №5076 від 30 жовтня 2014 р., підстава - договір продажу, розрахунковий документ - рахунок на оплату покупцю №5513 від 30 жовтня 2012року.
Серед реквізитів видаткової накладної №5076 від 30.10.2012 року зазначається ціна ущільнювача без ПДВ та окремим реквізитом "Сума ПДВ". Таким чином, відповідач отримав товар на загальну суму 9390,74 грн., складовою якого є сума 1565,12 грн. ПДВ.
Відповідно до Податкового кодексу України платник ПДВ має право на податковий кредит, тобто, зменшення податкового зобов'язання за звітний період. Документом, на підставі якого у платника ПДВ виникає право на податковий кредит є податкова накладна.
30.10.2012 року позивачем оформлено та зареєстровано податкову накладну №606, в якій у графі "Вид цивільно-правового договору " відповідно до внесених в "1-С бухгалтерія" даних зазначено договір поставки №41/12, відповідно до якої задекларовано податкове зобов'язання по ПДВ, що підтверджується податковою накладною №606 від 30.10.2012 року.
Відповідач, як зареєстрований платник ПДВ, у відповідності до чинного законодавства подавав декларації з податку на додану вартість, за якими відносив до податкового кредиту суми ПДВ, включені у вартість придбаної у позивача продукції, відображені у податкових накладних, виставлених позивачем.
При цьому, відповідачем не оспорювалось зазначення в податкових накладних номеру Договору поставки 41/12.
Крім того, відповідач не подавав, не заявляв до органу Державної Податкової Служби відомостей щодо невідповідності даних, зазначених у податковій накладній, фактичним даним (у назві осіб продавця-покупця, індивідуальних податкових номерів, місцезнаходження, дати, номеру Договору і т.ін.)
Органи Державної Податкової Служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.
Жодних повідомлень про наявність розбіжностей з контрагентом ФОП ОСОБА_5 до позивача не надходило, зустрічні перевірки не проводились, що свідчить про те, що відповідач по всіх поставках, здійснених позивачем в рамках Договору №74/11(41/12), в т.ч. по поставці від 30.10.2012 року, скористався податковим кредитом.
Зазначене підтверджується також наданою ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного суду від 18.01.2016 року інформацією, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_5 включала до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Стоміль Санок Україна". Податкова накладна №606 від 30.10.2012 року включена до податкового кредиту листопада 2012 року (підтверджується розшифровкою податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року).
Факт здійснення господарської діяльності між сторонами в межах Договору 74/11, а саме неодноразові поставки ущільнювача виробництва "Stomil Sanok S.A." та оплату їх відповідачем на рахунок позивача в період з червня 2012 року по листопад 2012 року, підтверджується також завіреними копіями платіжних доручень, наданими у відповідь на адвокатський запит ПАТ "Кредобанк" (а.с. 34).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 9390,74 грн. підлягають задоволенню.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 698, 66 грн. пені, 727,07 грн. 3% річних, 6770,72 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За статтею 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п.п. 6.4 договору сторони погодили, що за кожний день прострочення грошового зобов'язання (розрахунку) за отриманий товар Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.
Крім того, п.п. 6.6 договору встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши правильність нарахування позивачем суми 698, 66 грн. пені, 727,07 грн. 3% річних та 6770,72 грн. інфляційних нарахувань, судова колегія приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Що стосується стягнення з відповідача 2000,00 грн. оплачених послуг адвоката, то матеріали справи не містять документів в підтвердження сплати позивачем зазначеної суми за надані послуги, тож судова колегія не вбачає підстав для задоволення зазначених вимог.
На підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року у справі №920/1423/15 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року у справі №920/1423/15 скасувати та прийняти нове.
Позов задовольнити. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (40020, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75/37, код ЄДРПОУ 35953560) 9390,74 грн. заборгованості, 698,66 грн. пені, 727,07 грн. 3% річних, 6770,72 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору за подання позову, 2009,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 08.02.16
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Плужник О.В.