"04" лютого 2016 р.Справа № 923/1194/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.,
(Склад судової колегії сформований на підставі розпорядження №901 від 07.12.2015р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.12.2015р.)
при секретарі судового засідання Шитря О.М.
за участю представників:
від прокуратури - Коломійчук І.О. - сл. посвідчення,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року
у справі № 923/1194/15
за позовом Прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
встановив:
У липні 2015 року прокурор Дніпровського району м. Херсона (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (далі-позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі-відповідач) про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 30 кв.м, вартістю 24003,30 грн., яка розташована по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу тимчасової споруди.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року (суддя Ситюк В.Г.) позов задоволено, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 25,8 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, а також стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 1218 грн. судового збору.
Рішення суду мотивовано наступним.
Матеріалами справи встановлено та доведено належними доказами самовільне зайняття ФОП ОСОБА_3 без правовстановлюючих документів земельної ділянки, на якій розташовано тимчасову споруду - торговий металевий кіоск, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2013р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Господарський суд при задоволенні позову прокурора зазначив про те, що на спірній земельній ділянці наявне майно, що належить відповідачу.
Вказані обставини прокурор підтвердив наступними доказами: листом управління містобудування та архітектури від 07.10.2013р., заявою відповідача від 20.03.2014р., заявою відповідача про оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди від 18.07.2014р., листом-відмовою у оформленні паспорта прив'язки від 31.07.2014р., актами обстеження земельної ділянки від 03.08.2015р. та 03.09.2015р., договором купівлі-продажу металевого кіоску від 19.02.2013р.
Скаржник вважає, що вказані листи-звернення свідчать саме про те, що відповідач дійсно звертався до органів місцевого самоврядування для оформлення паспорту прив'язки, але отримав відмову.
Як стверджує відповідач, ним не здійснюється ніяка підприємницька діяльність за вказаною адресою, а майно, яке належить йому є рухомим та може знаходитись не за зазначеною в договорі адресою. Більш того, після отримання відмови щодо оформлення паспорту прив'язки, відповідачем було відчужено майно-металевий кіоск сторонній особі.
Акти обстеження земельної ділянки, які складені посадовими особами Херсонської міської ради взагалі не могли вважатися належними доказами, оскільки вони складені без участі відповідача, без його повідомлення та посадовими особами, які не наділені відповідними повноваженнями.
Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що доводи прокурора, викладені у позовній заяві, чітко не сформульовані та ним не мотивовано в чому полягає порушення інтересів держави.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор її не визнав, вважаючи її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Скаржник в судових засіданнях наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечив явку свого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу України права власника здійснюють органи державної влади.
За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення з даним позовом) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають повернення власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснення за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарський суд враховує, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття.
Господарський суд у вирішенні таких спорів досліджує, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причин відсутності таких документів у особи, що використовую земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Отже відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб. Окрім цього, Земельний кодекс України становить правомірність використання земельної ділянки в залежність від встановлення її меж у натурі (на місцевості) та державної реєстрації правовстановлюючого документа.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником тимчасової споруди (металевого кіоску), який знаходиться на земельній ділянці площею 25,8 кв.м біля будинку АДРЕСА_1.
Вказаний металевий кіоск є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності, однак відповідачем в порушення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. №244, не отримано паспорт прив'язки тимчасової споруди.
При цьому, земельна ділянка, на якій розміщено вказаний металевий кіоск, відноситься до земель комунальної власності і не передана відповідачу в постійне користування чи в оренду, сторонами договір оренди земельної ділянки не укладався.
Вказані обставини підтверджено листом управління містобудування та архітектури від 07.10.2013р., заявою відповідача від 20.03.2014р., заявою відповідача про оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди від 18.07.2014р., листом-відмовою у оформленні паспорта прив'язки від 31.07.2014р., актами обстеження земельної ділянки від 03.08.2015р. та 03.09.2015р., договором купівлі-продажу металевого кіоску від 19.02.2013р.
Доводи скаржника про те, що він не здійснює підприємницьку діяльність на спірній земельній ділянці, металевий кіоск там не знаходиться та взагалі ним відчужено майно іншій особі судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки жодних доказів в порядку ст.33 ГПК України на їх підтвердження суду не надано.
Посилання скаржника на те, що факт самовільного зайняття земельної ділянки має встановлюватись лише Держсільгоспінспекцією України судовою колегією не приймається до уваги, оскільки перевірки здійснювались структурними підрозділами Херсонської міської ради відповідно до ст.189 Земельного кодексу України в порядку самоврядного контролю за використанням та охороною земель.
При цьому, посилання відповідача на неправомірне звернення прокурора до суду в інтересах позивача судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст.1 ГПК України господарський суд, зокрема, порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, і які самостійно визначають, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовують необхідність їх захисту, а також вказують орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно ж п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23 березня 2012 року «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" слідує, що відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Прокурором у позовній заяві мотивовано порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, а саме порушення законодавства у сфері земельних відносин - самовільне використання земельної ділянки, а тому звернення прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування - Херсонської міської ради, яка виконує повноваження держави у сфері земельних відносин щодо розпорядження землями комунальної власності цілком правомірне.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року у справі №923/1194/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2016р.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Мишкіна М.А.
Поліщук Л.В.