04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/12352/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.
за участю представників
від позивача: Майорова Л.Г. - директор, Войтенко-Школа Л.В. - дов. від 02.02.2016 року № 03-і/в
від відповідача: Асипенко Т.О. - дов. від 14.01.2016 року № 004-79
від третьої особи: не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року
у справі № 910/12352/15 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Медичний центр „Гарантія" (м. Київ)
до Київської міської клінічної лікарні № 1 (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Державну виконавчу службу Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (м. Київ)
про стягнення 54 770 грн. 40 коп.
До господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Гарантія" з позовом до Київської міської клінічної лікарні № 1 про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 49 730 грн. 40 коп., вартості виконаних робіт по договору № 20141218-1 в сумі 5 040 грн.
Ухвалою від 15.06.2015 року господарський суд міста Києва замінив позивача - Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Гарантія" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Медичний центр „Гарантія".
Рішенням від 27.07.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив. Стягнув з КМКЛ № 1 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь ТОВ „Медичний центр „Гарантія" 49 730 грн. 40 коп. збитків у вигляді вартості ремонту обладнання; 5 040 грн. збитків у вигляді вартості виконаних робіт і 1 827 грн. судового збору.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду КМКЛ № 1 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку для подачі апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року по справі № 910/12352/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року КМКЛ № 1 було відновлено строк на апеляційне оскарження, її апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/12352/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.
Ухвалою від 29.09.2015 року Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну виконавчу службу Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.
02.02.2016 року у зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки, якого було визначено для розгляду даної справи, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, змінено склад колегії суддів: головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В. , Коротун О.М.
Після зміни в складі колегії суддів розгляд справи почався спочатку.
В судове засідання 02.02.2016 року повноважні представники третьої особи не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою від 24.11.2015 року Київським апеляційним господарським судом було призначено технічну та товарознавчу експертизу ендохірургічного обладнання (освітлювач ксеоновий „ЭФА-0101" та відеокамера медичної „ЭФА-МВТ 2002"), проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Листом від 09.12.2015 року № 23083/15-54 КНДІСЕ повідомив суду, що його експерти не мають відповідної компетенції для роботи зі складним за своєю конструкцією ендохірургічним обладнанням (яке потребує знань технології виробництва, обслуговування, та експлуатації).
Ухвалою від 23.12.2015 року Київський апеляційний господарський суд зобов'явав сторін надати суду бажаний перелік судових експертних установ чи спеціалістів, які володіють знаннями технології виробництва, обслуговування, та експлуатації медичного обладнання, а саме освітлювача ксеонового „ЭФА-0101" та відеокамери медичної „ЭФА-МВТ 2002".
В судовому засіданні 04.02.2016 року сторони не надали суду переліку судових експертних установ чи спеціалістів. Від так проведення судової експертизи колегія суддів вважає неможливим в зв'язку з відсутністю відповідних експертів по ендоскопічному обладнанню.
В судовому засіданні 02.02.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 23.11.2000 року Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Гарантія" (орендодавець, правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю „Медичний центр „Гарантія") та Київська міська клінічна лікарня № 1 (орендар) уклали договір № 7, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування ендохірургічне обладнання.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року по справі № 5011-18/15989-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року, було зобов'язано КМКЛ №1 передати ПрАТ „Страхова компанія „Гарантія" (правонаступником якого є ТОВ „Медичний центр „Гарантія") наступне майно: ендохірургічне обладнання в комплекті - по договору від 23.11.2000 року № 7.
21.03.2014 року господарський суд міста Києва видав наказ на виконання рішення зі справи № 5011-18/15989-2012.
Позивач пред'явив вказаний наказ до виконання ВДВС, який 31.03.2014 року відкрив виконавче провадження постановою ВП № 42749101.
КМКЛ № 1 у добровільному порядку рішення суду зі справи № 5011-18/15989-2012 не виконала.
03.11.2014 року позивачем (замовник) і ТОВ „Олімп-Медсервіс" (виконавець) було укладено договір на виконання робіт № 03/11/14, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на виконання робіт з обстеження, діагностики та комплектності майна.
Постановою від 05.11.2014 року головний державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ залучив спеціаліста ТОВ „Олімп-Медсервіс" Васильєва Д.В. у виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5011-18/15989-2012, виданого 21.03.2014 року та зобов'язав спеціаліста надати письмовий висновок з питань обстеження, діагностики та комплектності майна.
06.11.2014 року під час проведення виконавчих дій щодо передачі від КМКЛ до ПрАТ „Страхова компанія „Гарантія" майна були присутні спеціалісти ТОВ „Олімп-Медсервіс", які провели обстеження майна, за результатами якого склали висновок технічної експертизи.
У вказаному висновку спеціалісти ТОВ „Олімп-Медсервіс" зазначили, що на момент огляду певні складові комплекту майна потребують ремонту, а саме: ксеонова лампа освітлювача ксеонового „ЭФА-0101" (перегорівша лампа); камерна головка відеокамери медичної „ЭФА-МВТ 2002".
Після встановлення спеціалістами ТОВ „Олімп-Медсервіс" несправного стану майна позивач уклав з ТОВ „Контакт" договір на виконання робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на виконання обстеження та діагностики медичного обладнання.
Вартість робіт складає 4 200 грн., ПДВ 20% - 840 грн. Загальна сума договору на виконання робіт з ПДВ - 5 040 грн. (п. 2.1 договору на виконання робіт).
Спеціалісти ТОВ „Контакт" провели аналіз та діагностику майна та склали такі акти технічної експертизи:
- від 19.01.2015 року № 19012015-3, в якому зазначили, що відеокамера медична „ЭФА-МВТ-2002" потребує ремонту, в тому числі заміні камерної головки; вартість ремонту складає 29 648 грн. 40 коп.;
- від 21.01.2015 року № 21012015-2, в якому зазначили, що освітлювач ксеоновий „ЭФА-0101" потребує ремонту та підлягає заміні ксеонова лампа; вартість ремонту складає 20 082 грн.
Таким чином, загальна сума ремонту обладнання складає 49 730 грн. 40 коп.
Факт виконання робіт ТОВ „Контакт" підтверджується актом приймання-передачі робіт від 21.01.2015 року, який підписано повноважними представниками та скріплено печатками.
Заявлена позивачем до відшкодування сума складається з вартості ремонту у розмірі 49 730 грн. 40 коп. та витрат, понесених позивачем на проведення технічної експертизи, у розмірі 5 040 грн., а всього на загальну суму 54 770 грн. 40 коп.
Згідно з приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).
Також поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Згідно п. 8.3 договору від 23.11.2000 року № 7 майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормативного зносу, поточні ремонти виконуються за рахунок орендаря.
Під час проведення виконавчого провадження по справі № 5011-18/15989-2012 було встановлено, що повернуте майно є технічно несправним.
Під час розгляду справи № 910/12352/15 було встановлено, що відповідач всупереч вимогам п. 8.3 договору від 23.11.2000 року № 7 поточний ремонт освітлювача ксеонового „ЭФА-0101" та відеокамери медичної „ЭФА-МВТ 2002" не здійснював.
Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Ч. 3 ст. 623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007 року у справі № 6/213-06-5667 за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007 року у справі № 16/217, а також у постановах Верховного Суду України від 04.04.2006 року у справі № 43/543 та від 30.05.2006 зі справи № 42/266-6/492.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що наявний увесь склад цивільного правопорушення, який полягав у невиконанні відповідачем обов'язку по договору щодо проведення поточного ремонту вищезазначеного обладнання та мав наслідком несправне обладнання на момент його повернення позивачу.
Відповідач, заперечуючи проти розміру збитків, не зміг запропонувати суду експертну установу чи окремих експертів, які б могли визначити інший розмір збитків. Від так колегія суддів не приймає заперечення відповідача щодо завищеної вартості ремонту обладнання.
Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що посилання відповідача на невідповідність найменувань частин обладнання, які потребують ремонту, у висновках, актах, тощо є безпідставними, оскільки ТОВ „Олімп-Медсервіс" та ТОВ „Контакт", складаючи документи, використовували скорочені та повні найменування одного і того ж обладнання.
Що ж до посилань відповідача на неможливість ідентифікувати обладнання, яке передано за договором від 23.11.2000 року № 7, описано у рішенні та наказі зі справи № 5011-18/15989-2012, акті державного виконавця, то слід вказати таке.
Позивач подав суду докази, що підтверджують купівлю обладнання у ТОВ „Контакт", зокрема: копію договору про поставку медичного обладнання від 21.11.2000 року № 22; копію додатку № 1 до договору від 21.11.2000 року № 22 специфікації; копії прибутково-видаткових накладних від 29.12.2000 року № 109, від 30.03.2001 року № 0330-1, від 30.03.2001 року № 0330-2, від 16.03.2003 року № 0516-4, від 28.03.2003 року № 0328-1, від 28.03.2003 року № 0328-3.
Місцевий господарським судом вірно встановлено, що з моменту отримання від позивача обладнання (09.01.2001 року), прийняття рішення зі справи № 5011-18/15989-2012 (24.12.2013 року) відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про те, що обладнання передане в оренду за договором від 23.11.2000 року № 7 було не ендохірургічне, неукомплектоване, несправне, тощо.
Майно перебувало у відповідача, проте він не вживав заходів для збереження його справності та проведення поточного ремонту.
Доказів протилежного суду відповідачем подано не було.
Твердження про те, що позивачем не підтверджено понесення збитків у сумі 5 040 грн. спростовані поданими доказами, а саме договором на виконання робіт від 06.11.2014 року № 20141218-1 та актом приймання-передачі виконаних робіт від 21.01.2015 року.
Колегія суддів приходить до висновку, що витрати на проведення обстеження та діагностики медичного обладнання відносяться до витрат, які позивач мусив зробити для відновлення свого порушеного права, а тому вони підлягають відшкодуванню.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ „Медичний центр „Гарантія" до КМКЛ № 1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1 на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року у справі № 910/12352/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 року у справі № 910/12352/15 залишити без змін.
3. Справу № 910/12352/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун