Провадження № 11-кп/793/19/16 Справа № 697/2906/13-к Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
виправданого ОСОБА_7
адвоката ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - ОСОБА_6 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , уродженець с.Новий Геташен Мартунинського району, Вірменія, житель АДРЕСА_1 , особа без громадянства, з неповною середньою освітою, непрацюючий, раніше судимий Черкаським обласним судом 14.02.2000 року за ст.93 п.п.» а» та «і», ч.3 ст.142 КК України до 14 років позбавлення волі, який 25.10.2010 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання,
визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому було пред'явлено за ч.2 ст.286 КК України та виправданий за недоведеністю..
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 особисте зобов'язання - скасовано.
Вирішено долю речових доказів.
Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 23.05.2013 року близько 01 год. 00 хв., керуючи автомобілем “Опель-Астра”, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.1 а) Правил дорожнього руху України, не маючи при собі посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії «В», порушив вимоги п.2.9 а ) Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по автомобільній дорозі сполученням "Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів" на 148 км. + 400 м. на території Канівського району Черкаської області від м.Ржищів, Київської області до м. Канів, Черкаської області, порушив вимоги п.2.3 б) Правил дорожнього руху України, для безпеки дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну та не стежив за технічним станом транспортного засобу, порушив вимоги п.31.4.5 г) Правил дорожнього руху України, керуючи легковим автомобілем на передню вісь якого встановлено шини з різним типом малюнка протектора (права-універсальна, ліва-зимова), різниця між залишковою висотою малюнка протектора яких складає близько 4 мм, що могло привести до втрати керованості транспортним засобом під час маневрування та передбачає заборону експлуатації, порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на заокругленій ділянці дороги, виїхав на ліве узбіччя, по напрямку свого руху вперед, скоїв наїзд на перешкоду у вигляді стовпа дорожнього знаку 1.4.1 Правил дорожнього руху України "Напрямок повороту" після чого допустив перекидання транспортного засобу, в результаті чого пасажир автомобіля потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала травми у вигляді закритої травми грудної клітки та живота у вигляді численних двохсторонніх переломів ребер, перелому грудини, забою та розривів обох легень, забою серця, розриву навколосерцевої сумки, забою та розривів печінки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких загинула на місці пригоди.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Опель-Астра» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7 , а саме п.п. 2.3 б), 2.9 а), 12.4, 31.4.5 г), Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і настанням смерті потерпілої ОСОБА_9 .
Ухвалюючи вирок про визнання невинуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за недоведеністю, суд посилається на положення ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 371-373 КПК України, та мотивує, що ОСОБА_7 в суді відмовився від своїх показань про визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та заявив, що під час ДТП він не був за кермом автомобіля, що об'єктивно (як це зазначено у вироку суду) підтверджено показаннями свідка ОСОБА_10 , який стверджує, що саме він (свідок) під час ДТП був за кермом свого автомобіля “Опель-Астра” д. н. з НОМЕР_1 . Також суд звернув увагу, що висновки експертиз, на які посилається сторона обвинувачення як на докази винуватості ОСОБА_7 , не є категоричними і вказують лише на вірогідність того, що ОСОБА_7 під час ДТП знаходився за кермом автомобіля,.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просила вирок Канівського міськрайонного суду від 17.10.2014 року стосовно ОСОБА_7 скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотному порушенню кримінального процесуального закону, мотивуючи про не дотримання судом роз'яснень, які містяться у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 Про виконання судами України законодавства і постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” щодо зазначенням мотивів виправдування обвинуваченого та підстав, з яких суд відкидає докази обвинувачення, та - постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засудити останнього до 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертних досліджень -1 543 грн. 88 коп.,
У поданих до початку нового апеляційного розгляду змінах до апеляційної скарги прокурор ОСОБА_6 просить скасувати вирок через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на те, що судом першої інстанції через невірну оцінку зібраних в ході досудового розслідування та перевірених при судовому розгляді справи фактичних даних, не взято до уваги докази, які б істотно вплинули на його висновки, що призвело до прийняття незаконного рішення про виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України. Судом фактично залишено поза увагою висновки судово-медичної експертизи за тілесними ушкодженнями ОСОБА_7 , використаної для виконання за клопотанням прокурора на стадії судового розгляду комплексної судової транспортно-трасологічної експертизи, яка дала обґрунтовані висновки щодо ймовірного перебування останнього за кермом, ґрунтовні та вичерпні покази експерта ОСОБА_11 , яким в повній мірі розтлумачено такий висновок, вибірково виклав покази працівників МНС та ДПС, які виїзджали на місце події, покази слідчого у кримінальному провадженні, покази свідка ОСОБА_12 , залишив без уваги дані протоколу огляду місця події, не надав оцінки важливим показам потерпілої ОСОБА_13 яка за віком та станом здоров'я, беручи до уваги віддаленість місця проживання від м. Черкаси, в апеляційний суд не з'являється. Прокурор вважає, що таким чином суд першої інстанції надав перевагу одним доказам над іншими, залишив недослідженими обставини, що мають значення для вирішення питань доведеності обвинувачення, винуватості чи невинуватості обвинуваченого ОСОБА_7 . Тому, на думку обвинувачення апеляційний суд має призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції та вказати на необхідність провести передбачені законом процесуальні дії, дати оцінку усім доказам та ухвалити законне і обґрунтоване рішення по суті..
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора на підтримку апеляційну скаргу із внесеними змінами, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили залишити в силі вирок суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим, та заперечують проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно роз'яснень, які містяться у п.16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 “Про виконання судами України законодавства і постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку”, при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. При цьому, висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Ці вимоги закону та роз'яснення Пленуму ВСУ при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції залишились не виконаними повною мірою та не були враховані при постановленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , про що також зазначається в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2015, якою скасовано ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16.01.2015 щодо ОСОБА_7 у цьому ж провадженні, з призначенням нового розгляду провадження у суді апеляційної інстанції
Зокрема, касаційною інстанцією, констатовано, що як убачається з матеріалів провадження, сторона обвинувачення у поданій апеляції, що за змістом доводів аналогічна касаційній скарзі прокурора, аргументовано зазначала про невідповідність вироку місцевого суду вимогам статей 370, 374 КПК України, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України, неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. 439 КПК України після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими КПК, в іншому складі суду. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Колегія суддів знаходить, що суд першої інстанції при розгляді провадження не провів ретельного аналізу і оцінки доказів , не повною мірою перевірив обставини, на які посилається сторона обвинувачення, з огляду на те, підтверджують чи спростовують вони пред'явлене ОСОБА_15 обвинувачення, та передчасно дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_14 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, побудував своє рішення на суперечливих, недостатньо перевірених доказах, у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні і відкинув інші докази, та не взяв до уваги ті, які б могли істотно вплинули на його висновки.
Зокрема, судом першої інстанції фактично залишено поза увагою висновки судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , на які є посилання у висновку комплексної судової транспортно-трасологічної експертизи про ймовірне перебування останнього за кермом з урахуванням показань експерта ОСОБА_11 щодо розтлумачення експертного висновку, не всім показанням працівників МНС та ДПС, які виїзджали на місце події, слідчого у кримінальному провадженні, а також свідка ОСОБА_12 дав оцінку, залишив без уваги дані протоколу огляду місця ДТП, а також показаням потерпілої ОСОБА_13 , про що наголошується і у згаданому рішенні касаційної інстанції.
Крім того, суд не урахував, що відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, оскільки хоча і зазначив у мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_14 слід визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдати, так як не доведено, що воно вчинене обвинуваченим, разом із цим у резолютивній частині вироку ухвалив ОСОБА_14 визнати невинуватим, у вчиненні цього кримінального правопорушення та виправдати за недоведеністю і, що таке формулювання резолютивної частини вироку не конкретне, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав перевагу одним доказам над іншими, залишивши недослідженими обставини, що мають значення для вирішення питань доведеності обвинувачення, винуватості чи невинуватості обвинуваченого ОСОБА_7 , що вказує як на істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, у тому числі і права на захист обвинуваченого, так і на неповноту судового розгляду провадження, невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 ,та відповідно до вимог ст. 409, 410, 411, 412, 415 КПК України є підставами для скасування такого судового рішення і призначення нового судового розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції, про що обґрунтовано зазначено у апеляційній скарзі прокурора, з якою згідна і потерпіла ОСОБА_13 , яка за віком та станом здоров'я, беручи до уваги віддаленість місця проживання від м. Черкаси (м. Канів) не може з'являтися в засідання апеляційного суду, про що свідчать її численні заяви і клопотання, та є підставою визнати необхідним і доцільним призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції з метою забезпечення об'єктивності, безсторонності та змагальності кримінального провадження, а також його ефективного розгляду.
При цьому колегія суддів ураховує і те, що відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, щодо визначення меж апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Під час нового розгляду слід врахувати зазначене, у тому числі повно та всебічно перевірити доводи поданої на вирок апеляції, а також інші доводи касаційної скарги прокурора, у тому числі про причетність ОСОБА_14 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при наявності у матеріалах кримінального провадження достатніх, належних, допустимих доказів, з перевіркою усіх матеріалів провадження в їх сукупності, після чого ухвалити законне, обґрунтоване, належним чином вмотивоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409 411, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, з внесеними змінами задовольнити.
Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 втому ж суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції вступає в законну силу з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :