Провадження № 11/793/22/16 Справа № 711/2184/13-к Категорія: ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч.3 ст.364, ч.5 ст.27, ч.3 ст.364 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
03 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаряОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
засудженихОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисникаОСОБА_9
потерпілогоОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_11 , засудженої ОСОБА_8 та захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2013 року, яким,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Мар'янівка, Лисянського району, Черкаської області, громадянка України, українка за національністю, з незакінченою вищою освітою, не одружена, працююча, раніше не судима, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнана винуватою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч.3 ст.364 КК України та якій призначено покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
Також ОСОБА_7 позбавлено спеціального звання «підполковник міліції».
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Черкаси, українка за національністю, з середньою освітою, не одружена, маюча на утриманні неповнолітнього сина, працююча директором ПП « ОСОБА_12 », раніше не судима, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , -
визнана винуватою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч.5 ст.27 ч.3 ст.364 КК України та якій призначено покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за ч.5 ст.27 ч.3 ст.364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
Стягнуто із засудженої ОСОБА_7 судові витрати в сумі 1031 гривні 16 копійок та зазначено перерахувати їх в ГУДКСУ у Черкаській області, код 25574009, розрахунковий рахунок 31254272210063, МФО 824018, одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, призначення платежу: відшкодування витрат за експертні роботи.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судові витрати по 2707 гривень 20 копійок з кожної та зазначено перерахувати їх в ГУДКУ у Київській області, код 25574630, розрахунковий рахунок 31255272210705, МФО 821018, одержувач ДНДЕКЦ МВС України, призначення платежу: відшкодування витрат за експертні роботи.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судові витрати по 1593 гривні 92 копійки з кожної та зазначено перерахувати їх в ГУДКУ у м. Києві, код 02883096, розрахунковий рахунок 31255272210579, МФО 820019, призначення платежу: «за судово-почеркознавчу експертизу №674-П від 12.08.2011 року» та «за судово-почеркознавчу експертизу №786-П від 25.08.2011 року.
Згідно з вироком ОСОБА_7 , працюючи на посаді старшого слідчого відділу по розслідуванню злочинів, вчинених проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого управління УМВС України в Черкаській області, діючи умисно, з корисливих мотивів, у вересні - листопаді 2009 року, вступила в злочинну змову з підсудною ОСОБА_8 , з метою заволодіння шляхом обману двокімнатною квартирою АДРЕСА_3 померлого ОСОБА_13 , яка згідно ст.1277 ЦК України у зв'язку з відсутністю спадкоємців за заповітом і за законом, повинна була перейти у власність територіальної громади, шляхом оформлення на підсудну ОСОБА_7 спадщини, на підставі завідомо неправдивих даних, як на особу, яка нібито проживала однією сім'єю з покійним ОСОБА_13 . Так, до відповідної попередньої домовленості, усвідомлюючи, що однією з умов необхідних для досягнення зазначеної злочинної мети потрібне судове рішення про встановлення факту проживання померлого ОСОБА_13 однією сім'єю з підсудною ОСОБА_7 , остання надала підсудній ОСОБА_8 довіреність на представництво її інтересів, на підставі якої та, достовірно знаючи, що підсудна ОСОБА_7 ніколи не проживала однією сім'єю з померлим ОСОБА_13 , підготувала, а підсудна ОСОБА_7 підписала, позовну заяву про встановлення факту її проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_13 без реєстрації шлюбу та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яку 12 листопада 2009 року підсудна ОСОБА_8 подала до Соснівського районного суду м. Черкаси, при цьому в ній вказала завідомо неправдиві дані про те, що обвинувачена ОСОБА_7 постійно проживала з померлим ОСОБА_13 однією сім'єю з травня 2000 року і до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 у вказаній квартирі. В свою чергу, підсудна ОСОБА_7 , діючи, відповідно до попередньої домовленості, як працівник правоохоронного органу, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, отримала в службі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області, заяву про видачу паспорту (ф.1) померлого ОСОБА_13 та в подальшому, використовуючи фотокартку останнього з вказаної заяви, разом з підсудною ОСОБА_8 , шляхом фотомонтажу, виготовили дві неправдиві сімейні фотографії із зображенням підсудної ОСОБА_7 та померлого ОСОБА_14 , які з метою підтвердження їх сумісного проживання та прийняття судом необхідного рішення на їх користь, підсудна ОСОБА_8 , діючи на підставі вищевказаної довіреності, надала як доказ до суду. Вони ж, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння квартирою, з метою прийняття судом необхідного рішення, під час розгляду цивільної справи за позовом підсудної ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визначення додаткового строку для прийняття спадщини підмовили ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 дати завідомо неправдиві свідчення та підтвердити факт проживання підсудної ОСОБА_7 з померлим ОСОБА_13 однією сім'єю, які не знаючи про дійсний злочинний намір підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 25.02.2010 року під час судового засідання у вказаній цивільній справі підтвердили факт проживання підсудної ОСОБА_7 з померлим ОСОБА_13 однією сім'єю у вказаній квартирі. На підставі неправдивих відомостей зазначених в позовній заяві та показів свідків, а також фотокарток з ознаками фотомонтажу, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.05.2010 року позовну заяву підсудної ОСОБА_7 задоволено та встановлено факт проживання підсудної ОСОБА_7 і померлого ОСОБА_13 однією сім'єю з 31.05.2000 року по 24.04.2009 року, тобто по день смерті ОСОБА_13 , а також визначено додатковий строк для подання підсудною ОСОБА_7 заяви для прийняття спадщини померлого ОСОБА_13 строком один місяць. Після набрання рішенням суду законної сили, з метою заволодіння вказаною квартирою, на підставі зазначеного рішення суду, 02.06.2010 року підсудна ОСОБА_7 звернулась до Першої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_13 , однак свій злочинний намір підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не довели до кінця, оскільки ОСОБА_10 , який був третьою особою у вказаній цивільній справі, звернувся із заявою про вчинення вказаного злочину до правоохоронних органів. Таким чином, підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконали усі дії, які вважали необхідними для заволодіння вказаною квартирою, вартість якої становила 78945 гривень, що у 261 раз перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим могли спричинити збитків територіальній громаді у великих розмірах, але свої злочинні дії до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, так як їх злочинні дії присік ОСОБА_10 .
Вона ж, працюючи згідно наказу начальника УМВС України в Черкаській області № 3о/с від 10 лютого 2009 року, на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого управління УМВС України в Черкаській області, маючи спеціальне звання майор міліції, як представник влади, будучи наділеною: спеціальними владними повноваженнями при проведенні досудового слідства, і в силу займаної посади розслідувати кримінальні справи про злочини скоєні проти життя, здоров'я та статевої свободи особи та такі, що передбачені частинами 1 та 2 ст. 115 КК України, забезпечувати профілактику правопорушень, вносити до місцевих органів влади, підприємств, установ та організацій подання про усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовувати проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань боротьби із злочинністю, нести відповідальність за законність прийнятих рішень, щодо спрямування слідства, провадження слідчих дій та своєчасне їх виконання, тобто являючись службовою особою, вчинила зловживання владою за наступних обставин. Так, СУ УМВС України в Черкаській області розслідувалась кримінальна справа №0200800123, яка була порушена 05 березня 2008 року за фактом умисного вбивства ОСОБА_18 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України. В ході розслідування вказаної кримінальної справи співробітниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області спільно з УДАІ УМВС України в Черкаській області 19 березня 2008 року був затриманий автомобіль БМВ Х-5, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_19 , який в подальшому, на підставі протоколу огляду та затримання транспортного засобу від 19 березня 2008 року був поміщений на спеціальний майданчик Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області. Постановою начальника СУ УМВС України в Черкаській області від 31 липня 2009 року ОСОБА_20 був поновлений склад слідчої групи у вказаній кримінальній справі та проведення подальшого досудового слідства доручено декільком слідчим, в тому числі і підсудній ОСОБА_7 30 грудня 2009 року остання, перебуваючи в складі слідчої групи по даній кримінальній справі, в приміщенні службового кабінету СУ УМВС України в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 189, достовірно знаючи, що вказаний вищевказаний автомобіль за даними Інтерполу викрадений на території Російської Федерації та перебуває в міжнародному розшуку з 2005 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїми владними повноваженнями, всупереч інтересам служби, в порушення ст. 10 Закону України «Про міліцію», склала, підписала та посвідчила печаткою СУ УМВС України в Черкаській області постанову від свого імені про проведення виїмки даного автомобіля зі спеціального майданчика Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області. Та цього ж дня, вона, перебуваючи на території спеціального майданчика Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21, в період часу з 16 години 30 хвилин до 16 години 55 хвилин, на підставі вищевказаної постанови про проведення виїмки, з участю начальника спеціального майданчика ОСОБА_21 , а також в присутності понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вилучила вищевказаний автомобіль зі спеціального майданчика Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області, про що власноручно склала відповідний протокол про проведення виїмки від 30 грудня 2009 року, та в подальшому за матеріальну винагороду в розмірі 100 доларів США, незаконно здійснила відчуження вищевказаного автомобіля на користь невстановлених слідством осіб, чим спричинила тяжкі наслідки інтересам власника вищевказаного автомобіля громадянину Російської Федерації ОСОБА_24 , ринкова вартість автомобіля станом на 30 грудня 2009 року складала 192179 гривень 87 копійок, що у 591 раз перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Не погодившись з вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2013 року прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_11 , засуджена ОСОБА_8 та захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
Прокурор у своїй апеляції просив вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю покарання тяжкості злочинів і особам засуджених внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч.3 ст.364 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої, та на підставі ст.54 КК України позбавити спеціального звання «підполковник міліції»; на підставі ст.70 КК України просить остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої, та позбавленням спеціального звання «підполковник міліції».
Також прокурор просив призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч.5 ст.27 ч.3 ст.364 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої; на підставі ст.70 КК України просить остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої.
У решті вирок суду прокурор просив залишити без змін.
Засуджена ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просила вирок суду першої інстанції скасувати повністю та постановити новий вирок, яким перекваліфікувати її дії з ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України на ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України; за ч.5 ст.27 ч.3 ст.364 КК України по епізоду закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману - провадження закрити. За ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 у своїй апеляції просив повністю скасувати вирок суду першої інстанції, постановити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України на ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України; по епізоду закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману провадження закрити; перекваліфікувати дії ОСОБА_7 по епізоду зловживання службовим становищем з ч.3 ст.364 КК України на ч.2 ст.367 КК України та призначити покарання ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.190, ч.2 ст.367 КК України, не пов'язане із позбавленням волі.
З урахуванням того, що ч.3 ст.364 КК України була декриміналізована, згідно із Законом України №746-VII від 21.02.2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції», апелянти подали заяви про уточнення своїх апеляційних вимог.
Прокурор просив закрити провадження відносно обвинувачених за ч.3 ст.364 КК України, а в решті свою апеляцію залишив без змін.
Обвинувачена ОСОБА_8 також просить закрити провадження відносно неї за ч.3 ст.364 КК України, перекваліфікувати її дії з ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України на ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України та застосувати до неї положення Закону України «Про амністію у 2011 році», враховуючи, що вона має неповнолітню дитину 1999 року народження.
Захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 уточнив свої апеляційні вимоги та просив закрити провадження відносно ОСОБА_7 за ч.3 ст.364 КК України, а в решті залишив апеляційні вимоги без змін.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11.04.2014 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 , який діяв в інтересах засудженої ОСОБА_7 , залишено без задоволення, а апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_8 - задоволено частково.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2013 року в частині засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.3 ст.364 та ч.5 ст.27 ч.3 ст.364, ст.70 КК України скасовано, у зв'язку з декриміналізацією ч.3 ст.364 КК України згідно із законом № 746-VII від 21.02.2014 року, а кримінальну справу в цій частині закрито.
Вирішено вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України до 3 років позбавленні волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання «підполковник міліції».
Вирішено вважати ОСОБА_8 засудженою за ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України до 3 років позбавленні волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді 3 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи, а також періодично з'являтися на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої системи.
У решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2015 року касаційну скаргу прокурора щодо безпідставного закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у частинні засудження їх за ст.364 КК України задоволено, а касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 щодо перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України на ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, залишено без задоволення, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11.04.2014 року - скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09.07.2015 року, апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 , який діяв в інтересах засудженої ОСОБА_7 , залишено без задоволення, а апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_8 - задоволено частково. Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2013 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінено.
Вирішено вважати ОСОБА_7 засудженою: за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.1 ст.364 КК України - 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах терміном на 2 роки, з конфіскацією всього належного їй майна та зі штрафом в сумі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 2 роки, з конфіскацією всього належного їй майна та зі штрафом в сумі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 4250 гривень. Відповідно до ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_7 спеціального звання «підполковник міліції».
Вирішено вважати ОСОБА_8 засудженою: за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.5 ст.27, ч.1 ст.364 КК України - 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах, без конфіскації майна та без штрафу. На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах терміном на 2 роки, без конфіскації майна та без штрафу. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від основного покарання з випробуванням терміном на 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 не відлучатися за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції на реєстрацію. В решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 року касаційну скаргу прокурора щодо неправильної кваліфікації засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.1 ст.364 КК України та неправильного призначення покарання задоволено, ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09.07.2015 року - скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Оскільки ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 09.07.2015 року скасовано у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, питання про невідповідність призначеного засудженим покарання тяжкості вчинених злочинів та їх особам внаслідок м'якості, не вирішувалось та доручено перевірити під час нового апеляційного розгляду.
В судовому засіданні апеляційного суду Черкаської області прокурор, з урахуванням ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у зв'язку з декриміналізацією ч.3 ст..364 КК України, просила кваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 та ч.2 ст.364 КК України, а дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України. Стосовно покарання свою апеляцію залишила без змін.
Засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні визнали себе винуватими в інкримінуємих їм злочинах, погодились з кваліфікацією дій: ОСОБА_7 - за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 та ч.2 ст.364 КК України; ОСОБА_8 - за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України та просили призначити їм покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі.
Захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 , підтримав вимоги своєї підзахисної та просив їх задовольнити, призначивши ОСОБА_7 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні вирішення питання щодо кваліфікації дій засуджених та призначення їм покарання поклав на розсуд суду.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, засуджену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_9 , засуджену ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_10 , дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до положень ст.399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтуються на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.
Висновок суду першої інстанції, щодо кваліфікації дій засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтуються на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку, а самі засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вину в цій частині визнали повністю та відмовилися від апеляційних вимог в частині перекваліфікації їх дій з ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України на ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України, у зв'язку з чим, у відповідності до положень ст.365 КПК України, апеляційним судом перегляд в цій частині не проводився.
Крім цього, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2015 року касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 щодо перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.2 ст.15 ч.3 ст.190 КК України на ч.2 ст.15 ч.2 ст.190 КК України залишено без задоволення у зв'язку з безпідставністю.
Щодо кваліфікації дій засудженої ОСОБА_7 за ч.3 ст.364 КК України та засудженої ОСОБА_8 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.364 КК України колегія суддів враховує, що Законом України №746-VII від 21.02.2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» ч.3 ст.364 КК України була декриміналізована, у зв'язку з чим дії засудженої ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.364 КК України як зловживання владою, тобто умисне, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а дії засудженої ОСОБА_8 - за ч.5 ст.27 ч.2 ст.364 КК України як пособництво у вчиненні зловживання владою, тобто умисне, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.373 КПК України апеляційний суд змінює вирок у випадку зміни кваліфікації злочину і застосування закону про менш тяжкий злочин.
Враховуючи зміни у законодавстві, а саме прийняття Закону України №746-VII від 21.02.2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції», яким ч.3 ст.364 КК України була декриміналізована, колегія суддів вважає, що вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2013 року необхідно змінити в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також в частині призначеного їм покарання.
Таким чином, на думку колегії суддів, за пред'явленим і доведеним в суді обвинуваченням дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах та за ч.2 ст.364 КК України, як зловживання владою, тобто умисне, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах та за ч.2 ст.364 КК України, як пособництво у вчиненні зловживання владою, тобто умисне, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.
Згідно з вимогами ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.п. 3, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо), а досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
За таких обставин, призначаючи покарання засудженій ОСОБА_7 колегія суддів у відповідності до положень ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, які законом віднесені до тяжких злочинів, обставини вчинення цих злочинів (мотив, мета, спосіб) та їх наслідки, особу засудженої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем попередньої роботи - посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, її вік, стан здоров'я, склад сім'ї, враховуючи пом'якшуючу покарання обставину (визнання вини та каяття) та відсутність обтяжуючих покарання обставин, вважає, що засудженій ОСОБА_7 за сукупністю злочинів необхідно призначити покарання у виді реального позбавлення волі на певний строк з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах на певний строк, штрафом в певному розмірі та позбавленням спеціального звання «підполковник міліції», що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_8 колегія суддів у відповідності до положень ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які законом віднесені до тяжких, обставини вчинення цих злочинів (мотив, мета, спосіб) та їх наслідки, особу засудженої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, її вік, стан здоров'я, наявність батьків пенсійного віку та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, враховуючи пом'якшуючу покарання обставину (визнання вини та каяття) та відсутність обтяжуючих покарання обставин, вважає, що засудженій ОСОБА_8 за сукупністю злочинів необхідно призначити покарання у виді реального позбавлення волі на певний строк з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах на певний строк та штрафом в певному розмірі, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Підстав для застосування відносно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 положень ст.69 та ст.75 КК України колегія суддів не вбачає.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України №746-VII від 21.02.2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції», ст.ст. 362, 365, 366, 373 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_7 та засудженої ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2013 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині кваліфікації їх дій та призначення покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 та ч.2 ст.364 КК України та призначити їй покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.364 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.
Відповідно до ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «підполковник міліції».
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень, з позбавленням спеціального звання «підполковник міліції».
Вважати ОСОБА_8 винуватою у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 та ч.5 ст.27 ч.2 ст.364 КК України та призначити їй покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України - 3 роки позбавлення волі;
- за ч.5 ст.27 ч.2 ст.364 КК України - 3 роки 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних та судових органах строком на 3 роки та зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця поживання до приведення вироку до виконання.
Строк покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді