Провадження № 11-кп/793/41/16 Справа № 705/230/15-к Категорія: ч. 2 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників-адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у приміщенні апеляційного суду Черкаської області (в режимі відео конференції) кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2015 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює уродженець та житель АДРЕСА_1 , раніше судимий: 26.08.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст. 186 КК України (епізод 27.06.14) до штрафу в сумі 850 грн; 09.10.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст. 186 КК України (епізод 14.08.14) на 4 роки позбавлення волі, іщ застосуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч.2 ст. 186 КК України (епізод 22.07.14) на 4 роки позбавлення волі
На підставі ст. 75,104 КК України вирішено звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків передбачених п. 2,3,4 ст.76 КК України.
Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 147,42 грн.
Також вирішено долю речових доказів по справі.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_7 постановлено виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він 22.07.2014 року близько 12.00 год., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 , повторно, шляхом ривка, із руки, відкрито викрав гаманець, вартістю 100 грн., що належить ОСОБА_11 , в якому знаходились гроші в сумі 1200 гривень, студентський квиток, виданий на ім'я ОСОБА_11 , мобільний телефон «Prestigio РАР 5300», залишкова вартість якого станом на 22.07.2014 року згідно висновку експерта № 61/174 від 01.10.2014 року могла складати 1504 грн., в якому знаходились дві сім-карти мобільного оператора «МТС», вартістю по 10 грн. кожна та карта пам'яті «ТІЕМ», об'ємом 16 ГБ, вартістю 150 грн., чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2974 гривень.
В апеляційній скарзі та внесених змінах до неї прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить вирок Уманського міськрайонного суду від 14.09.2015 року відносно ОСОБА_7 скасувати в зв'язку з порушенням вимог кримінального закону при призначенні покарання за сукупністю злочинів. Ухвалити новий вирок, за яким застосувати ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за вироками від 09.10.2014 та від 14.09.2015 та визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст.ст.75,76,104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисників, які по суті не мають заперечень, але на думку захисника ОСОБА_9 щодо обвинуваченого можливо застосувати положення ст. 69 КК України, оскільки останній вчинив даний епізод правопорушення у неповнолітньому віці до постановлення попереднього вироку щодо нього і до вчинення злочину, за який його засуджено за згаданим вироком, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, щодо кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України та призначення покарання за даний злочин в апеляційній скарзі прокурора не оскаржується, є законними і обґрунтованими.
Проте, при вирішенні питання про призначення покарання винному та шодо самостійного виконання вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 , суд припустився процесуальної помилки, на що обґрунтовано зазначається у апеляційній скарзі прокурора, оскільки дійсно відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій ст. 70 КК України. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за новим вироком, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України і лише після цього повинно бути ухвалено рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
У даному випадку ОСОБА_7 було засуджено вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.10.2014 року за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі статей 75, 76 КК України його звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Суд, ухвалюючи рішення про самостійне виконання вироків, не звернув уваги на вимоги закону та роз'яснення, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" про те, що кожний вирок виконується самостійно тільки за умови, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально. Тобто законом не передбачена можливість самостійного виконання декількох вироків, кожним із яких призначено одній і тій же особі покарання із застосуванням ст. 75 (ст. 104) КККК України. У даному провадженні злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 вчинив 22 липня 2014 року, тобто до постановлення вироку Уманського міськрайонного суду від 09.10.2014 року і за вироком суд також застосував щодо винного ст. ст. 75 (104) КК України
За таких обставин суд зобов'язаний був застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, на що обґрунтовано зазначено у апеляції прокурора.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що виправити таку помилку суду першої інстанції можливо і необхідно без постановлення нового вироку і погіршення становища обвинуваченого, на чому без достатніх обґрунтувань щодо м'якості призначеного покарання наполягає прокурор, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України шляхом пом'якшення призначеного за даним вироком покарання із застосуванням ст. 69 КК України, на що є достатні встановлені судом обставини, наявність декількох пом'якшуючих покарання винного обставин: вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, що без будь-яких мотивів безпідставно не було ураховано судом першої інстанції, а також щире каяття.
При цьому колегія суддів ураховує і те, що цей злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 вчинив 22 липня 2014 року, як до постановлення вироку Уманського міськрайонного суду від 09.10.2014 року, так і до вчинення злочину, за який його засудженого за згаданим вироком до покарання у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75, 104 КК України, а тому застосування щодо обвинуваченого ст. 69 КК України при призначенні йому покарання за цей (попередній епізод) нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, сприятиме виправленню засудженого .
За таких обставин, ураховуючи, що як за попереднім вироком Уманського міськрайонного суду від 09.10.2014 року, так і за даним вироком та за рішенням апеляційної інстанції щодо обвинуваченого застосовано ст. 75,104 КК України, колегія суддів вважає необхідним остаточно визначити ОСОБА_7 покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що буде справедливо, не погіршує становище обвинуваченого і не потребує постановлення нового вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2015 року, відносно ОСОБА_7 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про самостійне виконання вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_7 .
У відповідності до ч. 2 ст. 404 КПК України пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання і вважати його засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК україни на 3 роки 10 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 за сукупністю злочинів, остаточно визначити ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання (за даним вироком) більш суворим (за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.10.2014 року) покарання - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. 2,3,4 ст.76 КК України.
В решті цей вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2015 року відносно ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Дана ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий :
Судді :