Провадження № 11-кп/793/85/16 Справа № 702/208/15-к Категорія: ч.2 ст.307 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурорівОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченогоОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2015 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Монастирище, Черкаської області, громадянин України, українець за національністю, з середньою освітою, одружений, на утриманні якого перебуває малолітня донька, працюючий маркетологом ТОВ «Юридична група та Партнери», раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України та якому призначено покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз: №2/50 від 13.01.2015 року в сумі 245 гривень 96 копійок, №2/140 від 22.01.2015 року в сумі 245 гривень 96 копійок, №4 від 21.01.2015 року в сумі 307 гривень 45 копійок, №2/141 від 23.01.2015 року в сумі 491 гривні 92 копійок.
Згідно з вироком обвинувачений ОСОБА_8 в кінці серпня 2014 року, перебуваючи на території аеродрому, що розташований на 37 км+950 м автодороги Орадівка-Мошни поблизу с. Летичівка Монастирищенського району Черкаської області, незаконно придбав, зірвавши одну самозасіяну рослину коноплі, після чого переніс її до свого будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , де шляхом відокремлення листя від стебла та подальшого їх подрібнення, незаконно, з метою збуту виготовив речовину рослинного походження, що відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, вага якого, в перерахунку на висушену речовину, становить 378,837 грама, яку незаконно зберігав у трьох скляних банках на території свого домоволодіння з метою збуту, а 08 січня 2015 року приблизно о 12.00. годині, перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , умисно та незаконно, за 118 гривень збув ОСОБА_10 частину особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, сухою вагою 1,574 грама.
Він же, повторно, 21 січня 2015 року, приблизно о 14.00. годині, знаходячись на території домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 , із незаконно придбаної в кінці серпня 2014 року та виготовленої речовини рослинного походження, що відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, умисно та незаконно, за 100 гривень збув ОСОБА_11 частину особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, сухою вагою 2,927 грама.
Він же, продовжуючи свої злочинні дії, після незаконного збуту ОСОБА_11 частини особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, знаходячись на території свого домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , умисно та незаконно, з метою збуту, зберігав речовину рослинного походження, яка відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, вага якого, в перерахунку на висушену речовину, становить 374,336 грама, до моменту його виявлення та вилучення працівниками міліції в результаті обшуку.
Не погодившись з вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2015 року обвинувачений ОСОБА_8 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_8 у поданій апеляційній скарзі вважаючи вирок суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалений з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити новий.
В доповненій апеляції ОСОБА_8 посилаючись на те, що епізоди збуту наркотичних засобів, передбачені ч.2 ст.307 КК України не знайшли свого підтвердження зібраними матеріалами кримінального провадження, оскільки перший епізод збуту, що мав місце 08.01.2015 року задокументований поза межами кримінального провадження, інший епізод, що мав місце 21.01.2015 року, є наслідком провокаційних дій з боку працівників міліції та через наявність ряду інших грубих порушень, просить суд виключити їх з інкримінованого йому обвинувачення, а провадження закрити. Щодо інкримінованого злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України, як незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту, то з урахуванням прийнятого рішення по епізодах збуту, просить суд перекваліфікувати на ч.1 ст.309 КК України. В подальшому прийняти рішення за ч.1 ст.309 КК України враховуючи положення ч.4 ст.309 КК України, оскільки в матеріалах провадження є офіційний документ, який підтверджує факт його звернення до відповідного лікувального закладу та лікування від наркоманії в добровільному порядку.
Прокурор у своїй апеляційній скарзі, не заперечуючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На апеляцію ОСОБА_8 прокурор ОСОБА_7 подав свої заперечення в яких виклав обґрунтування своєї незгоди з позицією ОСОБА_8 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 заперечили проти апеляції прокурора, підтримали свою доповнену апеляцію, посилаючись на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам кримінального провадження та однобічність досудового та судового слідства, посилаючись на невжиття стороною обвинувачення заходів щодо допиту свідків обвинувачення та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, просили скасувати вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2015 року та ухвалити новий виправдувальний вирок.
Прокурори ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили проти апеляції обвинуваченого наполягали на задоволенні апеляції прокурора у кримінальному провадженні в суді першої інстанції ОСОБА_12 та пояснили, що суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив всі докази у кримінальному провадженні на підставі чого постановив законний вирок.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , виступи прокурорів, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дослідженням матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при ухвалені обвинувального вироку відносно ОСОБА_8 вищезазначені положення закону не виконані.
Відповідно до положень ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.
Згідно з вимогами ст.223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з вимогами ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до положень ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
На думку колегії суддів апеляційного суду Черкаської області суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону не звернув увагу та безпідставно визнав належними і допустимими докази одержані працівниками правоохоронних органів до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вищевказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів, призвели до неправильної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 та порушенню права на захист.
Таким чином, враховуючи, допущені істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону, виходячи із засад об'єктивності, неупередженості, безсторонності та змагальності кримінального процесу, колегія суддів вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_8 підлягає скасуванню з призначенням по кримінальному провадженню нового судового розгляду в суді першої інстанції, під час якого необхідно використати всі наявні у суду можливості з метою ретельної перевірки належності і допустимості доказів, зібраних у даному кримінальному провадженні, а також перевірки доводів, на які посилаються сторони кримінального провадження, у тому числі і викладених в апеляційних скаргах та на підставі сукупності всіх зібраних доказів у залежності від встановленого, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 412, 413, 415 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2015 року - задовольнити частково.
Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2015 року - скасувати, а по матеріалам кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді