номер провадження справи 5/151/15
04.02.2016 Справа № 908/6028/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97)
про стягнення 308 478,60 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 05.01.2016
10.12.2015 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про стягнення 308 478,60 грн.
Відповідно до Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 11.12.2015, судовий збір сплачений згідно із платіжним дорученням від 30.11.2015 № 3010685 у розмірі 4628,00 грн., було зараховано до державного бюджету (а.с. 41).
Ухвалою суду від 10.12.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/6028/15, справі присвоєно номер провадження - 5/151/15, розгляд якої призначено на 18.01.2016. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 04.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач у судове засідання 04.02.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника позивача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 18.01.2016. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні позивач не скористався. Витребувані судом документи не надав.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судове засідання є реалізацією процесуального права сторони.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.01.2016 № 27. Суду надано контррозрахунок спірної суми. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши документи, заслухавши представника відповідача, суд
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж» (далі - покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2417/11 (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у четвертому кварталі 2011 та 2012 імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2012) ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3, 3.4).
У розділі 6 договору сторони обумовили порядок та умови проведення розрахунків. Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, у частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1).
Між сторонами у справі були підписані додаткові угоди №№ 1, 2 до договору, якими сторони змінювали обсяг передаваємого природного газу.
В матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі природного газу (І т. а.с. 21 - 23) та платіжні доручення про сплату боргу від 11.04.2014 № 38 на суму 208 213,16 грн. та від 23.05.2014 № 42 на суму 2 558 303,00 грн. (а.с. 48, 49), суми за якими були зараховані 17.04.2014 та 27.05.2014 відповідно (а.с. 25, 54, 57).
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 04.02.2014 по 27.05.2014 у розмірі 25 009,96 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 по травень 2014 у розмірі 283 468,65 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 у справі № 908/682/14 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” про стягнення суми 3128552,32 грн. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суму 2766516, 16 грн. основного боргу, суму 50000,00 грн. пені, суму 112960, 74 грн. - 3% річних, суму 26010, 07 грн. втрат від інфляції, суму 62571, 05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014 №908/682/14 рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 по справі №908/682/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2015 № 908/682/14 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишено без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 908/682/14 - без змін.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.04.2014 у справі № 908/682/14 встановлено наступне:
«Матеріали справи свідчать, що позивач своє зобов'язання за договором щодо продажу газу виконав, передав (поставив) в жовтні-грудні 2012 р. відповідачу згідно з актами приймання-передачі природний газ на суму 227377,93 грн. (акт від 30.11.2012 р.), на суму 3038886,24 грн. (акт від 30.11.2012 р.), на суму 6436972,44 грн. (акт від 31.12.2012 р.), всього на загальну суму 9703236,61 грн. Акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.
Мотивуючи позов наявністю заборгованості, яка виникла за договором № 14/2417/11 від 30.09.2011 р., позивач звернувся до господарського суду.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах. …
У пункті 6.1 договору № 14/2417/11 сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, останнім днем сплати за договором, є тринадцяте число місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається із виписок із рахунку (а.с.46-71) та встановлено судом, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання щодо розрахунків у обумовлені договором строки, за одержаний газ повністю не розрахувався. Так, за актом від 30.11.2012 р. (за жовтень 2012 р.) відповідачем було сплачено суму 21.12.2012 р.; за актом від 30.11.2012 р. (за листопад 2012 р.) оплата відповідачем здійснювалася частинами в період часу з 21.12.2012 р. по 25.01.2013 р.; за актом від 31.12.2012 р. (за грудень 2012 р.) оплата була здійснена відповідачем частково в сумі 3670456,28 грн., оплата проводилася частинами в період часу з 25.01.2013 р. по 05.09.2013 р.
Таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом і розгляду спору сума заборгованості за договором № 14/2417/11 становить 2766516,16 грн. (за актом від 31.12.2012 р.), за актами від 30.11.2012 р. (за жовтень, листопад 2012 р.) заборгованість відсутня. Сторонами надано суду акт звірки розрахунків по договору № 14/2417/11, відповідно до якого заборгованість на користь позивача становить суму 2766516,16 грн. Відповідач у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості, з розміром заборгованості погодився.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 2766516,16 грн. основного боргу підтверджено доказами, відповідають вимогам законодавства, договору і підлягають задоволенню. …
… Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 26010,07 грн. за листопад 2012 - грудень 2013 р. (згідно з розрахунком по кожному акті) та 113757,53 грн. - 3% річних за період з 14.11.2012 р. по 03.02.2014 р. (згідно з розрахунком по кожному акті).
Судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, сума інфляційних втрат розрахована вірно. Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума 26010,07 грн. інфляційних втрат за період з листопад 2012 - грудень 2013 р.
Відповідач надав суду контррозрахунок суми 3% річних, відповідно до якого 3% річних, які належать до стягнення з відповідача, становить суму 112960,74 грн. У відзиві на позов відповідач зазначав, що позивачем помилково при визначенні кількості днів прострочення включається дата проведення оплати.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення, на які нараховані 3% річних, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочення. Останнє суперечить ст. 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, якою встановлено, що переказ вважається завершеним із моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача; банк отримувача, в разі надходження суми переказу, зараховує її на рахунок отримувача протягом операційного дня. Таким чином, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення суми 3% річних. У матеріалах справи маються банківські виписки по рахунку, з яких судом встановлено дату проведення відповідачем платежів за договором.
Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що до стягнення з відповідача належить сума 3% річних: 689,59 грн. за період з 14.11.2012 р. по 20.12.2012 р. включно (37 днів) за актом від 30.11.2012 р. (за жовтень 2012 р.); 4152,52 грн. за період з 14.12.2012 р. по 24.01.2013 р. включно за актом від 30.11.2012 р. (за листопад 2012 р.); 108118,63 грн. за період з 14.01.2013 р. по 03.02.2014 р. включно за актом від 31.12.2012 р. (за грудень 2012 р.). Всього до стягнення з відповідача належить сума 112960,74 грн. 3% річних.
На підставі п. 7.2 договору позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 222268,56 грн., яка виникла за період з 17.02.2013 р. по 14.07.2013 р. Позивач нараховує пеню на суму заборгованості за актом від 31.12.2012 р. (поставка газу у грудні 2012 р.).
Згідно з п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1/2 від 30.11.2012 р.) у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 6.1 оплата проводиться до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним. …
… Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 17.02.2013 р. по 14.07.2013 р. Пеня нарахована позивачем у межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Згідно зі штемпелем на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до господарського суду, позивач направив позов 27.02.2014 р. Отже, позивач звернувся з вимогою про стягнення пені з пропуском строку позовної давності, строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені сплинув 26.02.2013 р.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 258 ЦК України, судом відмовляється у позові в частині стягнення пені за період з 17.02.2014 р. по 26.02.2013 р. на суму 23 543,34 грн. у зв'язку зі спливом строку позовної давності. За період з 27.02.2013 р. по 14.07.2013 р. до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 198725,22 грн.
На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково. …».
З матеріалів цієї справи № 908/6028/15 вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 04.02.2014 по 27.05.2014 у розмірі 25 009,96 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 по травень 2014 у розмірі 283 468,65 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме лише прийняття господарським судом про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
Згідно із розрахунками позивача 3 % річних та втрати від інфляції нараховані на суми 2558303,00 грн. та 208 213,16 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2014 між Територіальним органом Казначейства України в Запорізькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Бердянської міської ради (сторона 3), Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради (сторона 4), Публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж» (сторона 5) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (остання сторона) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») № 287/30 (далі договір № 287/30), відповідно до п. 1 якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» І Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.
Пунктами 8, 11, 14, 16 договору № 287/30 передбачено, що сторонам 5 (ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж») перераховує на рахунок сторони останньої (НАК «Нафтогаз України») кошти в сумі 2 558 303,00 грн., у т.ч. ПДВ - 426383,83 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно із договором від 30.09.2011 № 14/2417/11.
З метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (а.с. 46-47).
Проаналізувавши положення договору № 287/30 від 20.05.2014, суд приходить до висновку, що нарахування 3 % річних та втрат від інфляції на суму 2 558 303,00 грн. є неправомірним, оскільки, уклавши вказаний договір сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків, а тому відсутні підстави для застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання.
Для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків № 287/30 від 20.05.2014, відповідно до п. 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Відповідно до положень п. 11 договору № 287/30 від 20.05.2014 з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.
Договір набув чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у розмірі 2558303,00 грн. Договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.
Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі № 287/30 від 20.05.2014, строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014 № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 25.03.2015 № 924/1265/13.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні 3 % річних за період з 04.02.2014 по 27.05.2014 та втрат від інфляції за період з січня 2014 по квітень 2014, нарахованих позивачем на суму 2 558 303, 00 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний перерахунок 3 % річних, оскільки позивач нарахував відповідачу 3 % річних за дні фактичної оплати суми боргу, які не включаються у період розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. Також, судом перевірено контр розрахунок втрат від інфляції відповідача, згідно з яким втрати від інфляції складають 1 232,17 грн.
Згідно з розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство», за період з 04.02.2014 по 16.04.2014 підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 232,17 грн., нараховані на суму 208 213,16 грн.
Щодо розрахунку втрат від інфляції, суд зазначає, що відповідно до абз. 3 пп. 3.2. п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляції позивача, у період нарахування якої включено місяць, коли борг не існував на останній день місяця, та контррозрахунок відповідача, суд прийшов до висновку про необхідність здійснити власний перерахунок втрат від інфляції.
Згідно із розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп'ютерної програми «Законодавство», стягненню підлягають втрати від інфляції, нараховані на суму 208213,16 грн. за період з січня по березень 2014 у розмірі 6 285,59 грн.
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 % річних у розмірі 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 17 коп., втрати від інфляції у розмірі 6 285 (шість тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 59 коп., судовий збір у розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 76 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.02.2016