03.02.16р. Справа № 904/10423/15
За позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К. Янгеля, м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 999 648, 49 грн. за договором про постачання природного газу за регульованим тарифом
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність № 14/3 від 04.01.15р.;
від відповідача - ОСОБА_2, представник, довіреність № 51юр від 25.05.15р.
Державне підприємство "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К.Янгеля звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" про стягнення грошових коштів у розмірі 901 585, 61 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 98 062,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протягом січня 2015 року - березня 2015 року позивачем перераховувались відповідачу авансові платежі за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/П-ПР-192/136354 від 01.01.13р., проте, з огляду на те, що вказаний договір припинив свою дію, поставка природного газу відповідачем припинилась, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на свою користь грошові кошти у розмірі 901 585,61 грн. відповідно до статті 1212 ЦК України, та сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 98 062,68 грн.
Відповідач проти позову заперечує, вимоги позивача вважає необґрунтованими. Разом з тим, відповідач вказує, що грошові кошти у розмірі 901 585, 61 грн. повернуто на рахунок позивача 21.12.2015 року, у зв'язку з чим в частині стягнення основної суми боргу предмет спору відсутній.
В судовому засіданні 20.01.2016 року оголошувалась перерва до 03.02.2016 року відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 року між позивачем (споживачем) та відповідачем (постачальником) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/П-ПР-192/136354, згідно якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 4.6 Договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору.
Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режим використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на рахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу.
У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному рахунковому періоді.
На виконання умов Договору позивачем перераховано авансові платежі наступним чином:
- платіжним дорученням № 279 від 16.01.2015 р. на суму 275 749, 41 грн;
- платіжним дорученням № 337 від 20.01.2015 р. на суму 462 323,20 грн;
- платіжним дорученням № 1466 від 24.02.2015 р. на суму 1 340 992, 80 грн;
- платіжним дорученням № 2272 від 23.03.2015 на суму 795 673,20 грн.
Договір укладений на строк до 31 грудня 2013 року. Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень частини 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме з 01 січня 2013 року (п.10.1 Договору).
За умовами пункту 10.2 Договору усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюється печатками обох сторін.
Так, 16.12.2013 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору, за якою дійшли згоди про продовження дії його до 31.12.2014 року.
31.12.2014 р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору, за якою дійшли згоди про продовження дії Договору до 31.12.2015 року.
Листом від 10.06.15р. № 4346/7/6-3 (а.с.25) позивача повідомлено про те, що з 01.07.2015 року ПАТ «Дніпрогаз» не має права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, а тому Додатковою угодою від 10 червня 2015 року Договір був припинений.
З огляду на те, що станом на 08.07.2015 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 901 585, 51 грн., позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення вказаних коштів на рахунок позивача.
Оскільки вказана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 901 585, 61 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, а також проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 01.07.2015 року по 30.11.2015 року у розмірі 98 062,88 грн. відповідно до ст.1214 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зі змісту цієї норми вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Таким чином, для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Господарським судом встановлено, що підставою набуття спірної суми є договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/П-ПР-192/136354 від 01.01.13р., і грошові кошти у розмірі 901 585, 61 грн. перераховані відповідачу у якості авансових платежів за цим договором.
Отже, такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25.02.15р. по справі № 3-11гс15.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України та процентів за користування ними в порядку статті 1214 ЦК України.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_3
Повний текст підписаний - 10.02.2016р.