Справа №200/25621/15-ц
Провадження №2н/200/1413/15
«03» грудня 2015 року місто Дніпропетровськ
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,-
«01» грудня 2015 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою.
Розглянувши матеріали заяви, суд прийшов до наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати може бути видано судовий наказ.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.11.2011 р. «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 367 ЦПК судовий наказ про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.
Як вбачається із матеріалів, заявником ОСОБА_1 не додано до заяви доказів, щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Суд вважає такі недоліки суттєвими, що перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Згідно до ч.6 ст. 98 ЦПК України до неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 121 ЦПК України, судя, -
Заяву ОСОБА_1 Федорпро видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали, попередивши позивача, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Женеску Е.В.