Віньковецький районний суд Хмельницької області
Єдиний унікальний номер № 670/58/16-к
Провадження № 1-кп/670/12/16
10 лютого 2016 року смт. Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаряОСОБА_2 ,
прокурорів захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченогоОСОБА_6 ,
потерпілої представника потерпілоїОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працює, раніше не судимий, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовозобов'язаний,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015240100000264 від 29.08.2015 року,-
28 серпня 2015 року близько 23.00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння керував технічно несправним автомобілем ГАЗ -24 д.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 і на якому була несправною система гальм, ходова частина, рульове управління та зовнішні світлові прилади.
Рухаючись по вул. Грушевського, в с. Женишківці Віньковецького району в напрямку сільського будинку культури, без увімкненого світла фар, водій ОСОБА_6 не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність, безпечність. Допустив в темну пору доби на узбіччі наїзд на пішохода ОСОБА_7 , порушивши пункти: п.1.5. (ч.І), п. 2.3. (б), п. 12.1., п. 12.3., п. 13.1., п. 13.3., п. 19.1. (а) та пункти п.31.1, п.31.3., п. 31.4.1. в), п. 31.4.2. г), п. 31.4.3. а) Правил дорожнього руху України де вказано:
п.1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3.(б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу;
п. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним
п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу;
п.13.1 - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу;
п. 13.3. - під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху;
п. 19.1. ( а) - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені світлові пристрої, на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;
п. п.31.1 - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та іншої нормативно-технічної документації;
п.31.4.1.(в) - забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності порушень герметичності гідравлічного гальмового приводу;
п.31.4.2 (г) - забороняється експлуатація транспортних засобів при встановлені деталей із слідами залишкової деформації та іншими дефектами, а також застосування деталей і робочих рідин, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника у рульовому керуванні;
п. 31.4.3. (а) - забороняється експлуатація автомобіля коли зовнішні світлові прилади не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу кількості, типу, кольору, розміщенню, режиму роботи.
Внаслідок допущених порушень ПДР України та наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох гілок правої лобкової кістки, які відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а також легкі тілесні ушкодження.
Порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками ушкоджень отриманими потерпілою ОСОБА_7 . Тобто, порушивши правила безпеки дорожнього руху та експлуатацію транспортного засобу він спричинив потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження вчинивши злочин передбачений ч.1 ст. 286 КК України.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю, не оспорював подію, час, обставини і пояснив, що він в кафе в с. Женишківці вживав пиво. Потім сів за кермо автомобіля, який фактично належить ОСОБА_11 , а згідно технічного паспорта - ОСОБА_9 . В нього є посвідчення водія, тому він поїхав на автомобілі ГАЗ - 24 за знайомою дівчиною. В центрі села Женишківці наїхав на потерпілу за обставин, зазначених в обвинувальному акті. За 15 метрів бачив її силует, але не встиг зреагувати. Рухався зі швидкістю 60-70 кмгод. Майнову шкоду потерпілій відшкодував. Заявлений нею цивільний позов про відшкодування 8 000 грн. моральної шкоди визнав повністю. Вибачився перед потерпілою. Зазначив, що навчається в училищі, а також з батьком їздить на заробітки за межі України. Повідомив, що кається і дуже шкодує за вчинене.
Потерпіла ОСОБА_7 та її законний представник ОСОБА_8 в силу ст.ст. 44, 56 КПК України відмовились давати показання. Надали через канцелярію суду позовну заяву, в якій просять стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 8 000 грн. Прийняли вибачення і погодились з позицією обвинувачення щодо обрання ОСОБА_6 міри покарання.
Оскільки учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, обвинувачений правильно розуміє зміст вчиненого, у суду відсутні сумніви у добровільності та істинності його позиції, йому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оглядом матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд кваліфікує ці дії обвинуваченого ОСОБА_12 за ст. 286 ч. 1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, позицію потерпілої, дані про особу винного, який являється особою молодого віку, навчається, обмежується тимчасовими заробітками, утриманців не має, на спеціальних обліках не перебуває та раніше не судимий. Він повністю відшкодував майнову шкоду, а також визнав позов про відшкодування моральної шкоди.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину особою що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., зі змінами від 06.11.2009 р., звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пунктів 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Враховуючи наведене та конкретні обставини справи, зокрема ступінь необережної форми вини дій обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а саме те, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди він критично оцінив свою протиправну поведінку, що виразилось у визнанні вини, відношенні до потерпілої та добровільному відшкодуванні майнової шкоди. Також враховуючи позицію захисту і обвинувачення та відношення потерпілої до обвинуваченого, яка прийняла вибачення і погодилась з позицією прокурора щодо призначення міри покарання, суд призначає покарання йому в межах санкції статті 286 ч.1 КК України, у виді обмеження волі з іспитовим строком.
Беручи до уваги, що ОСОБА_6 не має достатнього досвіду водіння транспортних засобів, оскільки отримав посвідчення водія в листопаді 2014 року та керував автомобілем і скоїв злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння ( а.п.114) професія водія для обвинуваченого не є єдиним засобом заробітку, його слід позбавити права керування транспортним засобом. Таке покарання на думку суду буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів
Цивільний позов, заявлений потерпілою слід задовольнити, стягнувши на її користь з ОСОБА_6 8 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином.
Процесуальні витрати за проведення двох експертиз вартістю по 491,04 грн. на суму 982,08 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України. Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст. 349, 374, 375 КПК України суд,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді ОДНОГО року обмеження волі з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на ОДИН рік ШІСТЬ місяців.
На підставі ч.1, ч.3 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 , не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи роботи.
Стягнути з ОСОБА_6 :
-на користь ОСОБА_7 8 000 (вісім тисяч) грн. моральної шкоди.;
-на користь держави 982,08 гривень процесуальних витрат за проведення експертиз.
Речові докази:
- автомобіль марки ГАЗ- 24 «Волга», д.з. НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_11 , знявши з цього автомобіля арешт, накладений ухвалою суду 02.09.2015 року;
- джинси, жилетку, туфлі повернути ОСОБА_7 .
На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, у випадках, встановлених ст.ст. 473, 394 КПК України. Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1