Справа № 752/17671/15-ц
Провадження № 2/752/242/16
Іменем України
(заочне)
26.01.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
за участю секретаря - Безверхої Н.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, суд -
Встановив
В жовтні 2016 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивач вказувала, що їй та членам її родини належить на праві власності вищевказана квартира. Відповідач по справі зареєстрована у даній квартирі, однак не проживає в ній з 2008 року. У зв'язку з чим позивач посилаючись на правові підстави ст. 72 ЖК України просить суд захистити її право власності та визнати відповідача такою, що втратила право користування вказаною квартирою.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила задовольнити позов та зазначила, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату і час судового розгляду повідомлена належним чином, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, причин неявки суду не повідомила, тому суд, вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Всебічно і повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідно до вимог до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 травня 1999 року, яке видано згідно розпорядження № 760 від 11 травня 1999 року Управлінням справами Національної академії наук України, ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.
З довідки Комунального підприємства ЖЕО 109 від 30 вересня 2015 року за № (2511) 2510 вбачається, що у вказаній квартирі зареєстровані власник особового рахунку ОСОБА_1, дочка ОСОБА_4, син ОСОБА_3, онук ОСОБА_5, онука ОСОБА_6, онука ОСОБА_7, онука ОСОБА_8, онука ОСОБА_9, онук ОСОБА_10 та колишня дружина ОСОБА_2.
Актом-довідкою № 94 від 23 жовтня 2015 року засвідченого майстром Комунального підприємства ЖЕО 109 підтверджується, що ОСОБА_11 з 2008 року по день відвідування квартири не проживає в АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Частина ж 4 ст. 156 ЖК України, передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником, при умові збереження права власності на об'єкт нерухомості цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Таким чином, відповідач, будучи зареєстрованою у належній позивачу та членам її сім'ї квартирі, порушує їх права власників на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном, гарантовані ст. 319 ЦК України.
Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
Так, суд, виходячи із засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності і з урахуванням балансу інтересів, вважає за необхідне задовольнити позов.
Задовольняючи позов суд враховував вимоги Цивільного та Житлового кодексу України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 10-11, 28-29, 57-60, 158, 179, 185, 208-209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
Вирішив
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та примусово зняти її з реєстраційного обліку в даній квартирі.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів, з дня отримання його копії до Голосіївського районного суду м. Києва.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя