Справа №705/133/16-к
1-кп/705/146/16
10 лютого 2016 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250250001644 від 04.11.2015, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умані Черкаської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працюючого, розлученого, має малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_6
ОСОБА_3 29.10.2015, приблизно о 17 год.00 хв., за попередньою змовою з іншою особою, яка оголошена в розшук і щодо якої матеріали досудового розслідування виділені в інше кримінальне провадження (далі - Особа 1), перебуваючи в приміщенні взуттєвої майстерні, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - з метою викрадення з майстерні взуття, відволікаючи увагу працівника майстерні ОСОБА_7 шляхом прохання надати певне взуття, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій, таємно викрав одну пару кросівок марки «Ground Work», вартістю 500,00 грн., що знаходились на вітрині, які належать потерпілому ОСОБА_6 , та в подальшому, за своєю спиною, передав кросівки Особі 1, яка стола по заду нього, після чого остання з викраденими кросівками покинула майстерню. Вказаними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 500,00 грн.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб.
З урахуванням визнання обвинуваченим повністю вини у вчиненні наведеного вище суспільно небезпечного діяння, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень з їх сторони та за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються - часу, місця, способу, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, форми вини і мотивів кримінального правопорушення - та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, допитом обвинуваченого, документами, що характеризують особу обвинуваченого, містять відомості про речові докази і процесуальні витрати.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину відповідно до пред'явленого йому обвинувачення визнав повністю, показав, що дійсно вчинив те діяння, в якому його обвинувачено; сказав, що щиро розкаюється у вчиненому та в майбутньому не буде вчиняти такого; попросив вибачення в потерпілого. Просив надати йому можливість виправитися і не позбавляти волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час допиту в суді показав, що 29.10.2015, приблизно о 17 годині, зустрівся на вул. Р.Чорного, вище приміщення прокуратури міста Умані, зі своїм знайомим ОСОБА_8 , з яким вирішили зайти до взуттєвої майстерні-магазину, так як йому [ ОСОБА_3 ] потрібне було нове взуття. Зайшовши до приміщення взуттєвої майстерні, де була одна продавець, попросив її показати йому певну пару кросівок. Коли продавець відвернулася, щоб взяти товар, то він [ ОСОБА_3 ] взяв з полички, біля якої стояв, пару відремонтованих кросівок та передав їх за спиною ОСОБА_9 , який взяв їх та виніс із майстерні. Помірявши в магазині одну з пар взуття, вийшов на вулицю, де ОСОБА_10 , якому кросівки були великі, повернув їх йому. На наступний день викрадені кросівки видав працівникам міліції.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вказаного вище діяння доведена. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 щодо заволодіння кросівками потерпілого ОСОБА_6 за змовою із іншою особою правильно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує тяжкість злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, розлучений, непрацюючий; має малолітнього сина, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю почину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, в суді не встановлено.
Враховуючи наведені вище обставини, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання, не пов'язане з його ізоляцією від суспільства, у виді обмеження волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 185 КК України. Суд також дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та про можливість застосування до нього положень статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням і встановивши йому іспитовий строк. При цьому суд вважає необхідним, для забезпечення належної поведінки засудженого під час іспитового строку, покласти на нього обов'язки, що передбачені пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 КК України.
Під час досудового розслідування запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Прокурор клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу суду не подавав.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта НДЕКЦ УМВС України в Черкаській області для проведення товарознавчої експертизи № 6/504 від 26.11.2015, вартістю 184,14 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.
Цивільний позов потерпілий ОСОБА_6 не заявляв.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного вище, керуючись статтями 369-371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи в сумі 184,14 гривень.
Речовий доказ: кросівки марки «Ground Work», передані потерпілому ОСОБА_6 на збереження, - залишити за належністю ОСОБА_6 , 1991 р.н.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз'яснити потерпілому, що він має право отримати в суді копію вироку.
Головуючий-суддя ОСОБА_1