Справа №711/11063/15-к
Провадження №1-кс/712/25/16
м. Черкаси «18» січня 2016 року
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 , на постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_5 від 26 листопада 2015 року, про закриття кримінального провадження №42015000000002374, -
ОСОБА_4 , звернувся до суду з скаргою на постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області від 26.11.2015 року, про закриття кримінального провадження №42015000000002374.
В обґрунтування скарги ОСОБА_4 , зазначив, що оскаржувана постанова, слідчим прокуратури черкаській області ОСОБА_5 , була винесена в порушення засад кримінального провадження ст. ст.7-11, 131, 223 КПК України; на ущемлення та порушення процесуальних прав і обов'язків потерпілого ст.56 ч.1, ч.2 КПК України; а також на допущення неповноти досудового слідства. ОСОБА_4 , вказує, що на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2015 року, Генеральною прокуратурою України до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 28.10.2015 року внесено відомості за заявою від 14.09.2015 року, щодо кримінального злочину за ознаками ч.1 ст.374; ч.1 ст.375 КК України вчиненого окремими суддями Придніпровського районного суду м. Черкаси. Кримінального провадження №42015000000002374 від 28.10.2015 року, щодо суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в межах проведення досудового розслідування здійснювалось прокуратурою Черкаської області. Правовими аргументами, що встановлюють достатні дані, які вказують на наявність події злочину є: подія кримінального злочину, а саме судді Придніпровського районного суду м. Черкаси, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , від час здійснення правосуддя по кримінальній справі №2314/8974/12 за обвинуваченням ОСОБА_4 , та ОСОБА_9 , вчинили дії направлені на притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинуватої особи ОСОБА_4 . Переслідуючи злочину мету у перешкоджанні невинуватої особи в реалізації права на захист, судова колегія ухвалила ряд неправосудних рішень: ухвала від 04.06.2015 року, ухвала від 07.09.2015 року Придніпровського районного суду м. Черкаси. Суб'єктивними та об'єктивними обставинами, що доводять факт злочину, є: 1. По кримінальній справі №2314/8974/12 судовою колегією винесено та підписано і завірено мокрою печаткою суду два різним за змістом обвинувальних вироків від 27.04.2015 року, Придніпровського районного суду м. Черкаси, в межах якого ОСОБА_4 , було засуджено за одним рішенням до 15 років позбавлення волі, за іншим до довічного позбавлення волі. 2. В непередбачений законом спосіб, а саме за відсутністю процесуально-правового механізму розгляду справи в суді за умови, що вирок не набув законної сили та перебуває в стадії апеляційного оскарження, що позбавляє суд першої інстанції вчиняти будь-які дії на виправлення, доповнення, чи інші внесення змін пов'язаних із визначенням або уточненням покарання особи. Судова колегія поза вимогами закону без ініціювання сторонами процесу судового розгляду, самостійно провела судовий розгляд, щодо вирішення процесуальних питань пов'язаних з вироком, які належать до компетенції апеляційного суду (ухвала від 04.06.2015 року). 3. Зловживаючи владою та посадовими повноваженнями з метою перешкоди у реалізації права на захист обвинуваченому, а також переслідуючи мету у прихованні явної фальсифікації протоколу судового засідання судова колегія використовуючи надумані факти та втілюючи їх у життя створила умови за яких позбавила ОСОБА_4 , права у розгляді зауважень на протокол судового засідання, шляхом винесення неправосудного рішення - ухвали від 07.09.2015 року, тим самим надали завідомо сфальшовані відомості до апеляційної інстанції, щодо протоколу судового засідання розгляду кримінальної справи в суді. ОСОБА_4 зазначає, що правовим наслідком кримінальних злочинів вчинених суддями Придніпровського районного суду м. Черкаси становлять порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 , на захист в межах перешкоджання у реалізації гарантованих Конституцією та процесуальних прав та винесення завідомо неправосудних судових рішень по кримінальній справі №2314/8974/12. Постановою від 26.11.2015 року, слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області, юриста 1 класу ОСОБА_5 прокуратури Черкаської області, прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42015000000002374 від 28.10.2015 року за ознаками ст. ст. 374, 375 КК України, за фактом порушення права на захист ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та постановлення суддями Придніпровського районного суду м. Черкаси, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , завідомо неправосудних рішень під час розгляду кримінальної справи, у зв'язку з відсутністю в діях суддів складу кримінальних правопорушень. ОСОБА_4 вважає, що постанова від 26.11.2015 року, слідчого прокуратури Черкаської області про закриття кримінального провадження є неправомірною. Наведені слідчим ОСОБА_5 , на думку ОСОБА_4 , що формулюють висновок: про відсутність у діях суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , об'єктивної та суб'єктивної сторін та у свою чергу складу кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 374, 375 КК України (арк..5, абз.1 мотивована частина постанови) є правовим наслідком неповноти досудового розслідування яке проводилося слідчим без вчинення слідчо-розшукових дій на збирання, фіксацію та закріплення доказів по справі та свідчить про упереджене відношення слідчого до об'єктів права потерпілого яке проявилося у явному розмежуванні впливу закону за соціальними ознаками. На обґрунтування правової позиції неправомірних дій слідчого ОСОБА_5 , які мають наслідок прийняття неправомірного рішення - постанови від 26.11.2015 року, про закриття кримінального провадження ОСОБА_4 , зазначає що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів відповідно до ст.2, 284 КПК України. У зв'язку з чим встановлюється правова гарантія: - постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам встановленими матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину постанова повинна містити детальний виклад обставин за яким потерпілий вважав, що особою (особами) вчинено злочин. На думку ОСОБА_4 , зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято слідчим передчасно без перевірки та спростування обставин злочину на які вказує потерпілий. Слідчий не відповів та не спростував жодного аргументу, поставлених потерпілим у своїй заяві, про злочин. Так, слідчий свідомо з метою викривлення відомостей заяви про злочин у своєму рішенні-постанові навіть не зазначає суті заявлених злочинів, а саме в чому полягають фактичні відомості злочинів. Зміст оскаржуваної постанови слідчого містить лише хронологію прийняття судових рішень без розкриття відомостей правового характеру прав і повноважень суду загальної юрисдикції при здійсненні правосуддя у кримінальному судочинстві України, що надало слідчому можливість у маніпуляції фактами та обставинами, що стосується подій злочину та в чому саме вони проявлялись. На думку ОСОБА_4 , слідчий свідомо зробивши розмежування впливу закону за соціальними ознаками, намагаючи представити суб'єкта права, потерпілого як особу яка позбавлена у можливості здійснювати захист по кримінальній справі в якій перебуває обвинуваченим шляхом заяви про вчинення відносно нього злочину зі сторони суддів загальної юрисдикції - залишив без повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин які формулюють подію кримінального закону, щодо потерпілого. Фактичні відомості оскаржуваної постанови за своєю правовою викладкою встановлюють наявність: 1. Відомості заяви потерпілого в межах яких стверджено факти та події, щодо вчинення проти нього злочинних дій суддями знайшли своє підтвердження проте слідчий посилаючись на покази свідків, суддів перекладає провину на секретаря судового засідання та не розкриваючи змісту та повноважень процесуального закону, а саме регламентації порядку, процесуально-правового механізму та процесуальної властивості судових рішень, залишає не спростованими доводи потерпілого про факт і подію злочину. 2. З метою перешкоджання в реалізації потерпілим процесуальних прав, щодо зібрання, фіксації і закріплення належних доказів по справі - вчинив дії які унеможливлювали своєчасне подання слідчому документованих доказів та оскаржити до суду бездіяльність слідчого з даного приводу оскільки лише 24.11.2015 року, виніс постанову про закриття провадження. Тим самим позбавив ОСОБА_4 , у справі ініціювати слідчі дії, мати можливість бути присутнім при їх проведенні та робити при цьому фіксацію їх проведення, а у передбачений законом випадках ставити додаткові питання свідкам, робити уточнення, зауваження чи заперечення. Окрім того, маючи мету приховування заявлених фактів злочинів, слідчий на думку ОСОБА_4 , свідомо залишив поза увагою та не надав жодного доводу або висновку стосовно прийнятого рішення - ухвали від 07.09.2015 року, яка стосується розгляду зауважень на протокол судового засідання. ОСОБА_4 , не згоден з висновками слідчого про те, що при постановленні оспорюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , рішень, суд керувався виключно нормами чинного кримінально-процесуального законодавства обґрунтовуючи своє рішення об'єктивними матеріалами справи (арк..3, абз.5 мотивована частина постанови). ОСОБА_4 , зазначає що постанова слідчого надає змогу обґрунтовано стверджувати, що слідчий свідомо вчинив підміну поняття заява про злочин на оскарження судових рішень, тобто розглядав питання які не входять до його компетенції, щодо процесуальної властивості судових рішень, а подію злочину яка мала місце в частині, чи відповідають дійсності факти, обставини заявлені потерпілим - слідчий залишив без дослідження. Таким чином, ОСОБА_4 , вважає, поза розумних сумнівів є доведеним факт, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42015000000002374 від 28.10.2015 року допущена істотна неповнота яка потребує усунення шляхом виконання слідчих та інших процесуальних дій спрямованих на збирання та перевірку доказів заявлених злочинів. На думку ОСОБА_4 , зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст.110 КПК України, у зв'язку з чим постанова слідчого ОСОБА_5 , прокуратури Черкаської області від 26.11.2015 року, про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 , просить визнати неповноту досудового розслідування кримінального провадження №42015000000002374, від 28.10.2015 року, та скасувати постанову слідчого ОСОБА_5 прокуратури Черкаської області від 26.11.2015 року, про закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_4 , доводи викладені у скарзі підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 , проти задоволення скарги заперечував, вважая її безпідставною, просив відмовити у задоволенні.
Вивчивши скаргу, а також додані до неї матеріали, а також матеріали кримінального провадження №42015000000002374, заслухавши думку сторін, слідчий суддя виходе з наступного:
Судовим розглядом встановлено, що 26 листопада 2015 року, постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_5 , кримінальне провадження №42015000000002374, від 28.10.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 КК України, за фактами порушення права на захист ОСОБА_4 і ОСОБА_9 та постановлення суддями Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 завідомо неправосудних рішень під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 і ОСОБА_9 , закрито у зв'язку з відсутністю в діях вищевказаних суддів складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 374, 375 КК України.
Приймаючи відповідне рішення слідчий у постанові зазначив, що у ході досудового розслідування встановлено, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.04.2015 ОСОБА_11 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.187, ч.4 ст.187, ч.2 ст.262, ч.3 ст.289, п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, до довічного позбавлення волі, та ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.187, ч.4 ст.187, ч.3 ст. 289, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, до довічного позбавлення волі.
Допитані під час досудового розслідування як потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 показали, що під час розгляду колегією суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси кримінальної справи за їх обвинуваченням постановлено ряд завідомо неправосудних рішень, а саме: постанову від 17.04.2013, якою відмовлено у задоволенні клопотань підсудного ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_13 про направлення справи на додаткове розслідування; ухвалу від 31.03.2015, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_9 про направлення справи на додаткове розслідування; вирок бід 27.04.2015 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ; ухвалу від про визнання недійсним електронного варіанту вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.04.2015, який міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 43865661 та в системі документообігу суду ДЗ, до яких помилково внесено чорновий варіант вироку, яким ОСОБА_4 засуджено до 15 років позбавлення волі; ухвалу від про залишення без розгляду зауважень ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на протокол судового засідання у зв'язку із пропущенням ними строку на подачу таких зауважень. Останнім рішенням, на думку засуджених, їх позбавлено права на захист. Крім того, на думку ОСОБА_9 , право на захист підсудних порушено суддями при допитах свідків, експертів, інших учасників процесу, яким задавались навідні запитання.
Допитані у якості свідків судді Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_10 - головуючий по справі, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які входили до колегії суддів, якою розглядалась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , показали, що всі рішення під час розгляду вказаної справи приймались на законних підставах, будь-яких зловживань з їх боку допущено не було, право на захист підсудних під час розгляду справи по суті забезпечено в повному обсязі.
Окрім цього, у ході досудового розслідування встановлено, що після виходу суду із нарадчої кімнати 27.04.2015 р. проголошено вирок, яким обох підсудних було засуджено до довічного позбавлення волі. Проголошення вироку фіксувалось на звукозаписуючий пристрій, що підтверджується відповідним звукозаписом.
Підсудним ОСОБА_9 та ОСОБА_4 також через адміністрацію Черкаського СІЗО вручено копію вироку, яким їх засуджено до довічного позбавлення волі, що підтверджується інформацією СІЗО.
Проте секретарем судового засідання помилково був роздрукований чорновий варіант вироку, яким ОСОБА_4 засуджено до 15 років позбавлення волі, який видано адвокату останнього - ОСОБА_14 та його законному захиснику ОСОБА_13 .
Також з'ясувалось, що і в систему документообігу суду Д-3 та в Єдиний державний реєстр судових рішень помилково направлено чорновий варіант вироку, в якому вказувалось про засудження ОСОБА_4 до 15 років позбавлення волі.
13.05.2015, для приведення ситуації об'єктивній дійсності, так як виправлення та видалення електронних документів із зазначених систем не допускається, головуючим по справі направлено електронний варіант оригіналу проголошеного вироку від 27.04.2015 в Єдиний державний реєстр судових рішень та в систему суду ДЗ.
За таких обставин, проведено судове засідання та постановлено ухвалу від 04.06.2015 року, якою вирок суду від 27.04.2015, який міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 43865661, та який 28.04.2015 внесено в систему документообігу суду Д-3 визнано недійсним.
Крім того, по даному факту була проведена службова перевірка та встановлено, що в діях секретаря судового засідання вбачається допущення помилки у виконанні своїх посадових обов'язків та стосовно неї застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді усного зауваження.
У зв'язку з викладеним, слідчим зроблено висновок, що підстав вважати ухвалу від 04.06.2015 про визнання недійсним електронного варіанту вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.04.2015, який міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 43865661 та в системі документообігу суду ДЗ, неправосудною немає, оскільки нею, в рамках чинного законодавства, лише приведено у відповідність електронний варіант вироку, наявний у вказаних системах, а проголошений у ході судового засідання 27.04.2015 вирок стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є дійсним та ніяких змін він не зазнав.
Слідчий у оскаржуваній постанові посилається, на те що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.07.2007 «Про незалежність судової влади», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному або касаційному порядку чи переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством, в противному випадку матиме місце втручанням у здійснення правосуддя, що прямо забороняється вимогами ч. 2 ст. 126 Конституції України, а сама незгода із судовими рішеннями, які у встановленому законом порядку не скасовані та не змінені, не може бути підставою для притягнення до відповідальності судді, який його постановив.
Разом з тим, судовий акт, як предмет злочину, передбаченого ст. 375 КК України, має бути неправосудним, тобто таким який не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, його неправосудність може полягати у неправильному застосуванні норм матеріального чи процесуального закону або у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Слідчим зроблено висновок, що при поставленні оспорюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_4 рішень, суд керувався виключно нормами чинного кримінально-процесуального законодавства, обґрунтовуючи свої рішення об'єктивними матеріалами справи.
За таких обставин, правова оцінка рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, які на думку ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є неправосудними, може бути надана лише судами апеляційної та касаційної інстанцій в межах компетенції.
Слідчий також зауважує, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 375 КК України, полягає у постановленні суддею завідомо неправосудного судового рішення. Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Крім того, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, характеризується лише прямим умислом, так як особа діє завідомо, тобто усвідомлює, що постановляє неправосудний судовий акт і бажає цього.
У даному випадку, слідчий прийшов до висновку, що у діях суддів ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відсутні як об'єктивна, так і суб'єктивна сторона та, у свою чергу, склад злочину, передбачений ст.375 КК України, оскільки їх рішення, які, на думку потерпілих, є неправосудними, постановленні на підставі Закону з належною об'єктивною правовою оцінкою матеріалів справи.
Щодо тверджень ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про порушення суддями Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 їх права на захист під час розгляду кримінальної справи за їх обвинуваченням, то вони взагалі не охоплюються поняттям «порушення права на захист» в розумінні злочину передбаченого ст.374 КК України, у зв'язку з наступним.
Потерпілим від злочину, передбаченого ст.374 КК України, може бути підозрюваний, обвинувачений/підсудний, тобто особа, яка має право на захист, яке згідно з ч. 1 ст. 20 КПК України полягає у наданні їй можливості надати усні чи письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші права, передбачені КПК України.
Об'єктивна сторона вказаного злочину вичерпується діяннями винного, яке може бути вчинено у таких альтернативно передбачених у законі формах: недопущення захисника до участі у кримінальному провадженні, несвоєчасне надання захисника, інше грубе порушення права на захист, яке може полягати у вчиненні будь-яких діянь, спрямованих щодо самого потерпілого від злочину або його захисника, зміст якого є перешкоджання здійснення особою права на захист (відмова без законних підстав здійснити зміну захисника, обмеження кількості і тривалості побачень із захисником, висування додаткових, крім передбачених законом, вимог для підтвердження повноважень захисника, тощо).
Таким чином, твердження ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , що нерозглядом їх заперечень на протокол судового засідання та упередженим, на їх думку, веденням процесу по справі, суддями порушено право на захист, не охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 374 КК України.
Крім того, суб'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується наявністю лише прямого умислу, оскільки винний усвідомлює, що порушує право потерпілого на захист та бажає вчинити таке діяння.
За таких обставин, слідчий в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_5 робить висновок, про відсутність у діях суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 об'єктивної і суб'єктивної сторін та, у свою чергу, складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 374, 375 КК України.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, необхідно з'ясувати чи було вжито слідчим всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин, про які йдеться в заяві про скоєння кримінального правопорушення, та чи дійсно в ході досудового розслідування встановлені підстави для закриття справи, передбачені ст.284 КПК України.
Проаналізувавши матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що при проведенні досудового слідства по кримінальному провадженню №42015000000002374 слідчим було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин, про які йдеться в заяві ОСОБА_4 , про скоєння кримінального правопорушення, проведено вичерпний перелік слідчих та процесуальних дій, а тому постанова про закриття кримінального провадження є законною та обґрунтованою.
В судовому засіданні, а також у скарзі ОСОБА_4 , крім загальної незгоди з оскаржуваною постановою, суду не повідомлено, в чому саме на його думку полягає неповнота та неправильність проведення досудового слідства, які саме слідчі дії не проведено слідчим ОСОБА_5 , та які доводи викладені у заяві ОСОБА_4 , про скоєння кримінальних правопорушень суддями Придніпровського районного суду м. Черкаси, не перевірено.
Таким чином, доводи, викладені у скарзі ОСОБА_4 про неповноту, необ'єктивність та не всебічність судового слідства не знайшли свого підтвердження під час судового провадження, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Інші відомості щодо правильності застосування норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, які не містять у собі ознаки кримінальних правопорушень, вчинених під час розгляду справи по суті судом першої інстанції, можуть бути предметом розгляду судом апеляційної та касаційної інстанції відповідно.
Керуючись ст. ст.303, 305-307, 309КПК України,-
У задоволенні скарги ОСОБА_4 , на постанову слідчого ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_5 від 26 листопада 20105 року, про закриття кримінального провадження №42015000000002374, відмовити.
Ухваламоже бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1