Справа № 703/3548/14-ц
2/703/20/16 .
28.01.2016 Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Гудзюка І.В.
при секретарі Покотиленко І.В.,
за участю представника
позивачки - адвоката Онученка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання зобов'язання припиненим,-
встановив:
1 липня 2013 року ОСОБА_2 передала в борг ОСОБА_3 300000 грн., який той зобов'язався повернути зі сплатою 36 відсотків на рік за користування ним. Строк повернення боргу сторони в розписці не обумовили.
27 листопада 2013 року позивачка надіслала відповідачу вимогу про повернення боргу, про те той в передбачений законом строк - 30 днів борг не повернув.
Протягом розгляду справи позивачка неодноразово збільшувала позовні вимоги. Відповідно до останньої заяви від 30 листопада 2015 року позивачка, вказуючи на те, що відповідач борг за розпискою не повернув, тому просить стягнути із нього 578 250 грн., із яких 300 000 грн. - сума основного боргу, 261 000 грн. - відсотки за користування грошовими коштами та 17 250 грн. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вимогами ОСОБА_2 12 червня 2015 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання зобов'язання припиненим.
Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_3 вказав, що дійсно 01 липня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 300 000 грн. Того ж місяця ОСОБА_2 звернулася до нього з проханням гарантувати повернення позичених коштів, шляхом передачі їй в іпотеку належної йому на праві власності квартири та оформлення нотаріального договору позики та іпотеки. Вони погодили, що відсотки за користування позиченими коштами він сплачувати не буде, цю умову вони викладуть в нотаріально посвідченому договорі позики, а строк повернення коштів буде чітко встановлений до 2020 року.
18 липня 2013 року у приватного нотаріуса Новікова І.М. вони оформили нотаріальний договір позики та іпотеки квартири між ним та ОСОБА_2 Будь-які грошові кошти, як зазначено в цьому договорі, він не отримував, а мова в цьому випадку йшла про кошти, які він отримав за розпискою від 01 липня 2013 року.
Таким чином укладення договору позики та іпотеки 18 липня 2013 року між ним та ОСОБА_2 є новацією боргу у позикове зобов'язання, і всі зобов'язання за договором позики від 01 липня 2013 року є припиненими з моменту підписання нотаріально посвідченого договору позики та іпотеки від 18 липня 2015 року у відповідності до ч.2 ст. 604 ЦК України. Він неодноразово вимагав у ОСОБА_2 повернути йому боргову розписку, але вона в цьому йому відмовляла.
За таких обставин ОСОБА_3 вважає, що зобов'язання по розписці від 01 липня 2013 року припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору позики та іпотеки від 18 липня 2013 року між тими ж сторонами (новація).
ОСОБА_2 заперечуючи проти вимог зустрічної позовної заяви вказує, що в своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 підтверджує отримання ним за власноруч написаною розпискою 01 липня 2013 року грошової суми в розмірі 300 000 грн. При укладення ж нотаріальних договорів позики та іпотеки між нею та ОСОБА_3 від 18 липня 2013 року про новацію боргового зобов'язання від 01 липня 2013 року не йшлося, а умови цього договору стосувалися щодо отримання ОСОБА_3 інших 300 000 грн. із визначенням кінцевого строку повернення не пізніше 01 серпня 2020 року та передачею їй ОСОБА_3 в іпотеку належної йому квартири АДРЕСА_1.
Крім того, в ході розгляду справи 13 серпня 2015 року ОСОБА_3 подав клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, вказуючи, що підпис на розписці від 01 липня 2013 року виконаний не ним, а іншою особою.
Така експертиза ухвалою суду від 13 серпня 2015 року призначена, але 05 листопада 2015 року завідувач експертної установи повернув матеріали справи без виконання ухвали про призначення експертизи, оскільки ОСОБА_3 вартість експертизи не оплатив. Провадження по справі відновлено, а розгляд справи призначено на 14-00 год. 30 листопада 2015 року.
В судові засідання, призначені на 30 листопада, 29 грудня 2015 року та 28 січня 2016 року відповідач ОСОБА_3 не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання зобов'язання припиненим слід залишити без розгляду з наступних підстав.
З наявної в матеріалах справи оригіналу розписки вбачається, що 1 липня 2013 року ОСОБА_2 (на той час Алєксандрова) передала в борг ОСОБА_3 300000 грн., які той зобов'язався повернути разом з сплатою відсотків за користування ним.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі. На підтвердження укладення такого договору може бути надана розписка або інший документ, який посвідчує передання йому грошової суми. Обов'язковою умовою такої угоди є зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в обумовлений строк.
Згідно ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
27 листопада 2013 року позивачка особисто вручила відповідачу вимогу з проханням повернути їй взяті в борг гроші в сумі 300 000 грн. протягом семи днів.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 позичені гроші не повернув, строк повернення грошей за даним договором збіг 27 грудня 2013 року.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відсотки за договором позики жодного разу відповідачем не сплачувались.
Таким чином станом на 30 листопада 2015 року (дата останньої заяви позивачки про збільшення позовних вимог) заборгованість по сплаті відсотків за період із 01 липня 2013 року по 30 листопада 2015 року становить 29 місяців, що в грошовому виразі становить 261 000 грн. (300 000 грн. х 36% : 12 міс. х 29 міс.).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми.
Таким чином відповідачем порушено строк сплати грошового зобов'язання по поверненню боргу станом на 30 листопада 2015 року на повних 23 місяця, що в грошовому виразі становить 17 250 грн. (300 000 грн. х 3% = 9000 грн. : 12 міс. =750 грн. х23 міс.)
Із відповідача на користь позивачки відповідно до положень ст.ст. 625, 1047-1049 ЦК України слід стягнути 578 250 грн. (300 000+261 000+17 250).
Також із відповідача на користь позивачки згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути 3654 грн. судового збору.
Всього ж із відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 581 904 грн. (578 250 + 3 654).
На підставі ст.ст.1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 88, 213, 215 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 300 000 грн. боргу за договором позики, 17 250 грн. - 3% річних в зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, 261 000 грн. заборгованості за відсотками та 3654 грн. судового збору, а всього 581 904 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження -після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.
Головуючий: І. В. Гудзюк