Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
03 лютого 2016 року справа №805/3647/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, діюча на підставі договору, представника відповідача - Підгорної Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Слов'янському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 805/3647/15-а за позовом ОСОБА_4 до Відділу Держземагенства у Слов'янському районі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство земельних ресурсів України про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості із заробітної плати за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
28 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у Слов'янському районі Донецької області про визнання незаконними дій посадових осіб відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати з 11 жовтня 2014 року по день звільнення 29 травня 2015 року; стягнення з відділу на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 23 123,80 грн.; стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 8 972,85 грн. (а.с. 3-4).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року залучено до участі у справі Державне агентство земельних ресурсів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с. 20-21 т.1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області, яка полягала у невиплаті ОСОБА_4 середнього заробітку за період з 11 жовтня 2014 року по день звільнення 29 травня 2015 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 11 жовтня 2015 року по день звільнення 29 травня 2015 року в сумі 23 052, 20 грн. Стягнуто з відділу на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15 027,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 124-128).
Не погодившись з судовим рішенням, Відділ Держземагенства у Слов'янському районі Донецької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 805/3647/15-а про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості із заробітної плати за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відділом зазначено, що судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, які не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки спірні правовідносини виникли не у зв'язку з несвоєчасним розрахунком відповідача з позивачем при звільненні, а у зв'язку з несвоєчасним виконанням постанови Окружного адміністративного сулу м. Києва від 10 жовтня 2014 року у справі № 826/12900/14 щодо поновлення позивача на роботі.
Вважає, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції із даним позовом обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права, а суд необґрунтовано відкрив та розглянув по суті даний позов, оскільки дане питання має вирішуватися на підставі положень ч. 9, 10 ст. 267 Кодексу законів про працю, положення якої суд першої інстанції в рамках адміністративної справи про поновлення на роботі позивача (а.с. 137-140).
Представник апелянта у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу,перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Держземагентства України від 25 жовтня 2012 року № 550-кт/а та наказом Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області від 31 жовтня 2012 року № 1-к ОСОБА_4 призначено на посаду начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області в порядку переведення з посади начальника Відділу Держкомзему у Слов'янському районі Донецької області, що вбачається з трудової книжки позивача, (а.с. 6).
29 липня 2014 року Держземагентством України на підставі листа Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 28 липня 2014 року № 21-5-0.12-4451/2-14 винесено наказ № 356-кт/а, яким позивача звільнено з посади начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області за порушення Присяги державного службовця відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" (а.с. 107).
10 вересня 2014 року Відділом Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області винесено наказ № 23-к "Про звільнення ОСОБА_4.", яким звільнено ОСОБА_4 10 вересня 2014 року з посади начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області за порушення Присяги державного службовця відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" (а.с. 102).
Не погодившись із звільненням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного агентства України із земельних ресурсів, Головного управління Держземагентства у Донецькій області, Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 29 липня 2014 року № 356-кт/а про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області, поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області, стягнути з Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені у повному обсязі, внаслідок чого, визнано незаконним та скасовано наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 29 липня 2014 року № 356-кт/а про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області, поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області та стягнуто з Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30 липня 2014 року по 10 жовтня 2014 року (а.с. 10-17).
28 травня 2015 року Держземагентство України на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року у справі № 826/12900/14 видало наказ № 409-кт/а, яким ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області з 30 липня 2014 року (а.с. 7), про що також зроблено запис у трудовій книжці позивача (а.с. 6).
29 травня 2015 року Держземагентство України на підставі заяви ОСОБА_4 та листа Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 22 травня 2015 року № 21-5-0.12-4870/2-15 видало наказ № 412-кт/а, яким ОСОБА_4 звільнено з посади начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 104).
Наказом Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 29 травня 2015 року № 212-к "Про звільнення ОСОБА_4.", оголошено наказ Держземагентства України "Про звільнення ОСОБА_4." від 29 травня 2015 року № 412-кт/а та визначено датою звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області 29 травня 2015 року (а.с. 105).
29 травня 2015 року Відділом Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області на підставі наказу Держземагентства України від 29 травня 2015 року № 412-кт/а "Про звільнення ОСОБА_4." та наказу Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 29 травня 2015 року № 121-к "Про звільнення ОСОБА_4." винесено наказ № 18-к "Про звільнення ОСОБА_4.". Відповідно до якого, звільнено ОСОБА_4 з посади начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, про що зроблений відповідний запис до трудової книжці позивача (а.с. 6).
Таким чином, судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14 в частині поновлення позивача на посаді було виконано лише 28 травня 2015 року, тобто із затримкою. При цьому позивачу не виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати.
При прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв бездіяльно по відношенні до позивача в частині невиплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнув з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 11 жовтня 2015 року по день звільнення 29 травня 2015 року в сумі 23 052, 20 грн. та скориставшись правом встановленим ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15 027,70 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14, зокрема, поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області (а.с. 10-17).
Статтею 256 КАС України передбачено негайне виконання постанов суду щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тобто ще до набрання цим рішенням законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Враховуючи вищезазначені вимоги норм матеріального права, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанцій, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14 про поновлення ОСОБА_4 на посаді підлягала негайному виконанню.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Наказ № 409-кт/а про поновлення позивача на посаді начальника Відділу Держземагентства у Слов'янському районі Донецької області виданий лише 28 травня 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період з дня постановлення Окружним адміністративним судом м. Києва постанови по справі № 826/12900/14 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді.
Ст. 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
В порушення вимог ст. 236 Кодексу законів про працю України середній заробіток за час затримки у поновленні ОСОБА_4 на роботі (період з 11 жовтня 2014 року по 28 травня 2015 року) виплачений не був.
Доказів, які б свідчили про те, що впродовж затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_4 працював в іншому місці, судам не надано.
Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказ.
Відповідно до абз. 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 Порядку у разі визначення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. 8 розділу 4 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З 26 травня 2014 року позивач перебував на лікарняному, що встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14 (а.с. 10-17).
Згідно наданих довідок про доходи ОСОБА_4, загальна сума доходу по заробітній платі в березні 2014 складала - 2 956,80 грн., у квітні 2014 року - 3 025,05 грн. (а.с. 108), середній заробіток позивача становить 2 990,93 грн. (2956,80 грн. + 3025,05 грн.) : 2).
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 на час звільнення з Відділу Держземагентства в Слов'янському районі Донецької області за останні два місяця роботи склала 145,90 грн. (5 981,85 грн. : 41).
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04 вересня 2013 № 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в період з 11 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року становила 58 днів (в жовтні - 15 днів (повний місяць - 23 дні), в листопаді - 20 днів, в грудні - 23 дні).
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в період з 01 січня 2015 по 28 травня 2015 становила 99 днів (в січні - 20 днів, в лютому - 20 днів, в березні - 21 день, в квітні - 21 день, в травні - 17 днів (повний місяць 18 днів)).
Загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_4 на роботі за період з 11 жовтня 2014 року по 28 травня 2015 року становила - 22 906,30 грн. (157 х 145,90 грн.).
Крім того, позивача звільнено 29 травня 2015 року при цьому розрахунок по заробітній платі за 29 травня 2015 року з позивачем не проведений, відтак стягненню на користь ОСОБА_4 підлягає сума з урахуванням 29 травня 2015 року, тобто 23 502,20 грн. (22906,30 грн. + 145,90 грн.).
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Враховуючи вищевикладене, та те, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14 ОСОБА_4 був поновлений на роботі лише 28 травня 2015 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Враховуючи наявну в діях відповідача пасивної поведінки, що обумовлюється в невиплаті позивачу належних йому грошових коштів належні позивачу, відсутність доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів, спрямованих за забезпечення такої виплати, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо невиплати позивачу заробітної плати з 11 жовтня 2014 року по день звільнення 29 травня 2015 року.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта щодо неправильного способу захисту вибраного позивачем у даній справі, оскільки ст. 267 КАС України , на застосуванні якої наполягає апелянт, стосується питання, пов'язаних з несвоєчасним виконанням рішення суду від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14 щодо поновлення на роботі позивача та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу тільки за період з 30 липня 2014 року по 10 жовтня 2014 року, оскільки рішення суду щодо стягнення заробітної плати за період з 11 жовтня по 28 травня 2014 року - не існувало, а стягнення грошей за цей період не може розглядатись в межах вимог ст.267 КАС України як судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як вже встановлено, станом на 29 травня 2015 року виплата йому заробітної плати не була проведена, станом на день розгляду справи у суді першої інстанції доказів її виплати не надано.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженої ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Верховний суд України у постанові № 6-64цс13 від 03 липня 2013 року зробив висновок щодо виплати працівнику при звільнені середнього заробітку Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/12900/14 саме: згідно із ч. 1 ст. 116 Кодексу законі про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, за положеннями ст. 117 Кодексу законів про працю України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України.
Середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в період з 30 травня 2015 по 26 жовтня 2015 становила 103 дні (в червні місяці - 20 днів, в липні місяці - 23 дні, в серпні місяці - 20 днів, у вересні місяці - 22 день, в жовтні місяці - 18 днів (повний місяць - 22 дні).
Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст. 11 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відділу на користь позивача середній заробітку за період затримки розрахунку по заробітній платі за період з 30 травня 2015 року по 26 жовтня 2015 року (день постановлення судового рішення) у розмірі 15 027,70 грн. (103 х 145,90 грн.).
Посилання апелянта на безпідставність застосування судом першої інстанції положень ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України судом апеляційної інстанції також не приймаються до уваги, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком відповідача з позивачем при звільненні за згодою сторін, а не у зв'язку з несвоєчасним виконанням постанови Окружного адміністративного сулу м. Києва від 10 жовтня 2014 року у справі № 826/12900/14 щодо поновлення позивача на роботі, а відтак, право позивача на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору, допущено процесуальне порушення в частині прийняття постанови по справі, а не ухвали, однак, дане порушення не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції та може бути виправлено шляхом прийняттям судом першої інстанції ухвали про виправлення даної описки.
Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Слов'янському районі Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 805/3647/15-а за позовом ОСОБА_4 до Відділу Держземагенства у Слов'янському районі Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство земельних ресурсів України про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості із заробітної плати за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без змін.
Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 03 лютого 2016 року.
Повний текст ухвали виготовлено 08 лютого 2016 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко