08 лютого 2016 рокусправа № 208/7348/15 (2а/208/183/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
секретар судового засідання: Фірсік Д.Ю.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.12.2015 р. в справі № 208/7348/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,
ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії, призначеної на пільгових умовах, з 01.04.2015 р.; зобов'язання поновити виплату пенсії з дати набрання законної сили судовим рішенням; стягнення з відповідача недоплаченої з 01.04.2015 р. суми пенсії в сумі, обчисленій відповідачем на дату набрання законної сили судовим рішенням; зобов'язання провести індексацію недоплаченої з 01.04.2015 р. щомісячної пільгової пенсії в сумі, обчисленій відповідачем, на дату набрання судовим рішенням законної сили, як втраченого доходу; стягнення з відповідача в якості компенсації матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, 20% суми недоплаченої щомісячної пільгової пенсії. В обґрунтування позову зазначила, що вона отримує пенсію, призначену на пільгових умовах, з 20.11.2011 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 01.04.2015 р. відповідачем припинено виплату пенсії, оскільки вона є державним службовцем. Починаючи з 04.06.2015 р. позивач є посадовою особою органу місцевого самоврядування. Позивач вважає такі дії такими, що суперечать Конституції України, іншим законам.
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.12.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Апелянт зазначає, що приписи ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній з 01.04.2015 р., розповсюджуються на осіб, яким пенсії призначено за спеціальними законами: Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки позивач отримує пенсію, призначену на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», відсутні підстави для припинення виплати пенсії.
В судовому засіданні позивач та представник позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 20.11.2011 р. перебуває на обліку в УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська, отримувала пенсію, призначену на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Станом на 01.04.2015 р. позивач працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії в порядку та умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим 01.04.2015 р. позивачу припинено виплату пенсії.
З урахуванням приписів абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 4 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд першої інстанції вважав обґрунтованим припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2015 р.
Колегія суддів вважає такий висновок частково необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 до 01.04.2015 р. отримувала пенсію, призначену на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач станом на 01.04.2015 р. працювала на посаді головного спеціаліста управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська, з 04.06.2015 р. позивач працює на посаді адміністратора управління надання муніципальних послуг та розвитку підприємництва Дніпродзержинської міської ради, тобто є посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачу, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено абзацом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в редакції, яка чинна з 01.04.2015 р., тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу","Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній з 01.04.2015 р., тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», виплачуватись не повинна.
Колегія суддів зазначає, що починаючи з 1 квітня 2015 року, посади, на яких працювала та працює позивач, дійсно, давали право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Тобто, починаючи з 01.06.2015 р., особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені абз. 1 ч. 4 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати. При цьому колегія суддів вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести індексацію недоплаченої пенсії колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Пенсія працюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Оскільки позивач є працюючим пенсіонером, з урахуванням відсутності доказів нездійснення індексації заробітної плати позивача, відсутні правові підстави для індексації недоплаченої пенсії.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача в якості компенсації матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, 20% суми недоплаченої щомісячної пільгової пенсії через відсутність доказів завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди, не зазначення позивачем, в чому саме полягає шкода.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.12.2015 р. в справі № 208/7348/15-а задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.12.2015 р. в справі № 208/7348/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми скасувати.
Прийняти в справі № 208/7348/15-а нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відновити з 1 червня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні іншої частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1583 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 09.02.2016 р.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко