21 січня 2016 рокусправа № 804/8894/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
без представників сторін;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 р. у справі № 804/8894/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав"
до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
"16" липня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року №00001552201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 215 976 грн. (основний платіж - 143 984 грн., штрафні санкції - 71 992 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкової перевірки та протиправністю винесеного на їх підставі податкового повідомлення-рішення. Позивач вказує на те, що весь товар повністю отриманий, а всі первинні документи оформлені і надані при перевірці. Товар з метою отримання прибутку в подальшому використаний у господарській діяльності ТОВ «Спецсплав», всі операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 р. у справі № 804/8894/15 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Судом встановлено, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Укроргенергогаз» з приводу виконання угоди постачання. На підставі дослідження наданих сторонами документів, судом встановлено, що вид діяльності контрагента позивача не співпадає з товаром який останнім продано позивачу; судом не встановлено ланцюг придбання ТМЦ, придбаних позивачем; товарно-транспортні документи складені з недотримання правил оформлення документів на перевезення. на підставі встановлених обставин, а також з врахуванням норм чинного законодавства суд дійшов висновку, про те, що позивачем не доведено реального характеру здійснення господарської операцій, а отже відсутні правові підстави для формування податкового кредиту. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 р. у справі № 804/8894/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють правове обґрунтування заявлених позовних вимог. Скаржник вказує на те, що судом не надано належної уваги доводам позивача по справі та не досліджено надані позивачем первинні документи, що в достатньому обсягу підтверджують реальність здійснюваної господарської операції.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 19.12.2014р. по 24.12.2014р. посадовими особами Криворізької південної ОДПІ, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Спецсплав» з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укроргенергогаз» за серпень 2014р. та достовірності формування податкових зобов'язань з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Укроргенергогаз».
За результатами перевірки, відповідачем складено акт від 24.12.2014 року №1220/22-1/31932704, якими зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме встановлені порушення пунктів 185.1. ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Спецсплав» завищено суму податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 143 984,00 грн. що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 143 984,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №00001552201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 215 976 грн. (основний платіж - 143 984 грн., штрафні санкції - 71 992 грн.).
За результатами адміністративного оскарження скарга ТОВ «Спецсплав» залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №00001552201 залишене без змін.
Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи її необґрунтованою та протиправною позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Укроргенергогаз» з приводу виконання укладеної угоди постачання.
Так, 26.08.2014 року, між ТОВ «Спецсплав» (Покупець) та ТОВ «Укроргенергогаз» укладено договір постачання №0826/01 згідно до умов якого Постачальник передає у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар ( круг ст..3, кварцит КМ_6, сталь, барабан очисний дробометний конвеєрний, прес-форма «решітка колосникова». Згідно до видаткових накладних позивачем придбано товару на загальну суму 863 904 грн. у т.ч. ПДВ - 143 984 грн. Суму сплаченого податку товариством віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року.
У зв'язку з тим, що Постачальником не відображено податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Спецсплав», податковий орган дійшов висновку, що відсутня можливість простежити ланцюг придбання товару, а отже неможливо підтвердити реальність виконання укладеної угоди та правомірність формування податкового кредиту позивачем.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок податкового органу з наступних підстав.
Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Доказів того, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з ТОВ «Укроргененергогаз» вказане підприємство не знаходились в Єдиному реєстрі як юридична особа та не було платником ПДВ, відповідачем суду не надано.
Факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем та ТОВ «Укроргененергогаз» у серпні 2014 року підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи і які були досліджені судом першої інстанції.
Такими документами, зокрема, договір постачання, товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти передачі товару, сертифікати якості, платіжні документи.
При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів і того, що податкові накладні, які виписані вищевказаними контрагентами позивача і які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням чинного законодавства.
Використання позивачем придбаних у ТОВ «Укроргененергогаз» послуг у власній господарській діяльності податковим органом не заперечується.
Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення Товариством сум податку на додану вартість по операції з вказаним контрагентом до складу податкового кредиту, і, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.
Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укроргенергогаз».
Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарська операція між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірну суму ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.
Щодо даних баз автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, то вказані дані не можуть нести для суду доказового значення стосовно показників податкової звітності, оскільки, по-перше, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а, по-друге, її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.
Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.
Так, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.
Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.
Отже, якщо контрагент позивача по ланцюгу постачання не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.
Також колегія суддів бере до уваги, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Посилання суду першої інстанції на відсутність свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання - перевізника придбаних ТМЦ, актів виконаних робіт, колегія суддів сприймає критично, оскільки предметом спору в даній справі є правомірність формування податкового кредиту за результатом здійснення операції постачання товару, дійсність та законність укладання та виконання угоди перевезення не входить до кола досліджуваних питань.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність своїх висновків, викладених в акті перевірки позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано не вірну оцінку встановленим по справі обставинам, що призвело до невірного вирішення справи по суті та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 р. у справі № 804/8894/15 - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 р. у справі № 804/8894/15 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав".
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року №00001552201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 215 976 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко