14 січня 2016 рокусправа № 804/6547/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,
представників сторін:
позивача : - Горохов К.К., дов. від 10.12.15
відповідача: - Синявський І.Л. дов. від 05.06.15
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. у справі № 804/6547/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі"
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
22 травня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромережі" звернулось до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 року:
- № 0000862202, згідно із яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 255 934,55 грн., в тому числі 170 623,03 грн. за основним платежем та 85 311,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000852202, згідно із яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 277 983,71 грн., в тому числі 185 322,47 грн. за основним платежем та 92661,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо виявлених порушень податкового законодавства, оскільки такі висновки ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача, що є порушенням принципу індивідуальної відповідальності платника податків. Позивач вказує на те, що реальність господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджується первинною документацією.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. у справі № 804/6547/15 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано не доведенням позивачем реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Укрспецресурс» та ТОВ «ВО «Дніпротехніка», за результатами якої сформовано податковий кредит та валові витрати, а посилання позивача на відсутність обов'язку мати у наявності подорожні листи не спростовують вимог законодавства щодо необхідності оформлення товаротранспортних документів у цілому.
Не погодившись з постановою суду, ТОВ "Електромережі" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. у справі № 804/6547/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що податковим органом встановлено та зафіксовано в акті перевірки про наявність всіх необхідних первинних документів стосовно господарської операції між ТОВ «Електромережі» та контрагентами, а також, повнота та правильність податкового обліку з боку позивача по даним господарським операціям. Стосовно наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних скаржник зазначає, що це є лише дотриманням чи порушенням виключно правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця віднести до податкових зобов'язань чи податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. На думку скаржника, оформлення товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит, та на формування валових витрат, оскільки Закон України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», передбачає, що обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія, при цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
В процесі розгляду справи, позивачем долучено до матеріалів справи « докази встановлення купленого товару у постачальників» ( т.3, а.с.1-163).
Представниками сторін надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, підтримані визначені сторонами правові позиції по суті спору, представником позивача зазначено про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, представником податкового органу зазначено про законність та обґрунтованість постанови суду і відсутність підстав для її скасування.
Як вбачається з матеріалів справи, Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електромережі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 86/222/37213375 від 15.04.2015 (т.1, а. с.47-80).
Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлено порушення Товариством:
п.п.14.1.27 п.1.4 ст.14, п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 170623,02 грн., у т. ч. за 2013 р. у сумі 72358,66 грн., за 2014 р. у сумі 98264,37 грн.;
п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 185322,47 грн., у тому числі за червень 2013 р. у сумі 2333,33 грн., за липень 2013 р. у сумі 51124,03 грн., серпень 2013 р. у сумі 13385,54 грн., вересень 2013 р. у сумі 180,04 грн., жовтень 2013 р. у сумі 504,93 грн., листопад 2013 р. у сумі 1565,97 грн., травень 2014 р. у сумі 2212,99 грн. та за липень 2014 р. у сумі 105403,99 грн.
29.04.2015 на підставі даного акту перевірки Новомосковською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення:
- № 0000862202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 255 934,55 грн., в тому числі 170623,03 грн. за основним платежем та 85 311,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000852202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 277 983,71 грн., в тому числі 185 322,47 грн. за основним платежем та 92661,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.44, 45).
ТОВ "Електромережі", вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача неправомірними, звернулось до адміністративного суду з даним позовом.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Електромережі" не підлягає задоволенню з таких підстав:
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ТОВ "Електромережі" мало господарські відносини з придбання у ТОВ «ТД «Укрспецресурс» електротехнічної продукції (кабель, провід тощо) за договором поставки № 0407/1 від 04.07.2013 (т.1, а. с.87, 88) та з придбання у ТОВ «ВО «Дніпротехніка» цегли М-100 (без укладання письмового договору).
За визначенням, наведеним п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).
За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.
У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88) встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
З акту перевірки від 15.04.2015 вбачається і підтверджується матеріалами справи надання позивачем стосовно здійснення господарських операцій з придбання товарів за письмовою та усною угодами у ТОВ «ТД «Укрспецресурс» та у ТОВ «ВО «Дніпротехніка» таких первинних документів як договір, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, довіреності на отримання товару, акти приймання-передачі.
Разом з цим, колегія суддів, як і суд першої інстанції, бере до уваги ненадання позивачем доказів транспортування придбаних позивачем товарів.
Постановою КМУ від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік).
Так, з даного Переліку вбачається, що:
- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідними є, зокрема,: копія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна.
- для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, зокрема: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З наведених норм вбачається, що транспортування товару особистим транспортом юридичної особи або найманим (орендованим) транспортом підтверджується певними документами.
Як зазначено судом першої інстанції позивач пояснив суду, що орендує легкові авто у співробітників, а опитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «ТД «Укрспецресурс» пояснив, що перевезення товару відбувалось перевізниками та найманими автомобілями.
Проте, доказів того, що на час реалізації господарських операцій у підрозділах ДАІ МВС України були зареєстровані за ТОВ "Електромережі" автотранспортні засоби або мали б місце відносини позивача з оренди у працівників Товариства транспортних засобів, які б могли перевозити такий габаритний товар як цегла (більш ніж 11 тис. штук, т.1, а. с.83, 84) та електропродукцію (кабелі, дроселі, проводи тощо) позивачем суду не надано.
Водночас, відсутні докази того, що транспортування товару здійснювалось транспортними засобами контрагентів позивача або з залученням стороннього суб'єкту господарювання, який надає транспортні послуги.
Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.
Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вищенаведені обставини у сукупності (відсутність належних доказів перевезення товару) не можуть свідчити про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «Укрспецресурс» та ТОВ «ВО «Дніпротехніка».
Отже, враховуючи зазначене, позивачем не підтверджено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Укрспецресурс» та ТОВ «ВО «Дніпротехніка» і, відповідно, правомірність формування податкового кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним збільшення Товариству сум грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями Новомосковської ОДПІ № 0000862202, № 0000852202 від 29.04.2015.
Наведене свідчить про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ТОВ "Електромережі" щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування спірної постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. у справі № 804/6547/15 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 р. у справі № 804/6547/15 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко