3 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 травня 2015 року та ухвали Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 7 квітня 2015 року в справі за заявою ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 7 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 травня 2015 року, заяву ОСОБА_6 задоволено, поновлено ОСОБА_6 строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2009 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 7 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 травня 2015 року залишено без змін.
У грудні 2015 року до Верховного Суду України звернувся
ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_5, із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 травня 2015 року та ухвали Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 7 квітня 2015 року посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме статей 23, 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 371 ЦПК України.
У підтвердження неоднаковості застосування норм матеріального та процесуального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня, 16 вересня та 17 листопада 2015 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Поновлюючи пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що цей строк заявником пропущено з поважних причин.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року, наданою заявником для порівняння, суд касаційної інстанції керуючись положеннями статті 338 ЦПК України скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направив на новий апеляційний розгляд, зазначивши, що у порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання подається до суду одночасно з пред'явленням оригіналу цього документа, відсутність оригіналу виконавчого документа процесуально унеможливлює поновлення строку для його пред'явлення до виконання, також суд не надав належної оцінки доводам заявника щодо причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року суд касаційної інстанції на підставі статті 338 ЦПК України скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу передав на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема суди не врахували, що заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання подається до суду одночасно з пред'явленням оригіналу цього документа, відсутність оригіналу виконавчого документа процесуально унеможливлює поновлення строку для його пред'явлення до виконання, також суди не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спору щодо причин пропуску строку та їх поважності.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2015 року суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, оскільки заявником не доведено поважності причин пропуску цього строку.
У судових рішеннях, наданих заявником для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Доводи, які наведені в заяві, щодо порушення норм процесуального права не свідчать про наявність підстав для перегляду судових рішень згідно вимог пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_5, обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання за заявою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 7 травня 2015 року та ухвали Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 7 квітня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
В.М. Сімоненко