3 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2015 року та рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Ілліч-Сталь», Фонду державного майна України, треті особи: публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Президент України, відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, про визнання незаконною, недійсною приватизації товариства,
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2015 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.
У грудні 2015 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2015 року та рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_4 додав постанову Вищого господарського суду України від 11 листопада 2015 року.
Крім того, у заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на свій скрутний майновий стан.
У зв'язку з перебуванням заявником у скрутному матеріальному становищі, його клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив з того, що приватизація державного пакету акцій відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ВАТ «ММК ім. Ілліча») відбулася з додержанням вимог діючого на той час законодавства; позивачем не доведено порушення його прав внаслідок приватизації ВАТ «ММК ім. Ілліча». При цьому предметом спору у цій справі є визнання незаконною приватизації державного пакету акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча».
У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 11 листопада 2015 року, прийнятій в справі про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права на акції, суд касаційної інстанції зазначив, що до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 5 Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду», при цьому предметом спору в справі є питання наявності чи відсутності правових підстав для визнання за позивачами та виділення їм, як членам організації орендарів комбінату, їх часток (у вигляді акцій) у статутних капіталах ПАТ «ММК ім. Ілліча» і ПАТ «Ілліч-Сталь». Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не дослідили всі рішення Зборів уповноважених ОО «ММК ім. Ілліча», оформлені 30 листопада 1996 року протоколом № 6, не визначились чи регулюється рішенням про консолідацію (об'єднання) акцій питання розподілу між членами ОО «ММК ім. Ілліча» акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча», унаслідок чого прийшли до передчасного висновку про відсутність у ОО «ММК ім. Ілліча» обов'язку здійснити розподіл акцій та про наявність у позивачів права на частку лише у грошовій формі, тому суд касаційної інстанції на підставі статті 11110 ГПК України рішення судів попередніх інстанцій скасував, справу направив на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Зазначена постанова прийнята в справі з іншим предметом і підставами позову, за наявності інших фактичних обставин та з іншим суб'єктним складом, ніж у справі, судове рішення в якій просить переглянути заявник.
Порівняння судового рішення, наданого заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» та постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» не є постановами Верховного Суду України, прийнятими у порядку визначеному главою 3 розділу V ЦПК України, а тому на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Ілліч-Сталь», Фонду державного майна України, треті особи: публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Президент України, відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, про визнання незаконною, недійсною приватизації товариства за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2015 року та рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Ю.Л. Сенін
А.Г. Ярема