3 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення боргу за договором банківського вкладу,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року, позов задоволено: стягнуто з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_4 суму вкладів у розмірі 39 тис. 11 доларів США 89 центів, що за курсом НБУ на день подання позовної заяви про зменшення позовних вимог становить 916 тис. 73 грн 30 коп, вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року касаційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик» відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року залишено без змін.
25 січня 2016 року до Верховного Суду України звернулося
ПАТ «КБ «Хрещатик» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Для прикладу заявник надав постанови Верховного Суду України від 29 січня і 29 жовтня 2014 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 і стягуючи з ПАТ «КБ «Хрещатик» на її користь грошові кошти, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини, ОСОБА_4 належним чином виконала свої зобов'язання за договорами банківського вкладу, а банк порушив умови цих договорів й по закінченню строку їх дії не повернув суму вкладів, то на підставі статей 1058, 1059 ЦК України сума вкладів підлягає поверненню вкладнику; заперечуючи проти позову банк не надав належних та допустимих доказів, що договори банківського вкладу неукладались, а також, що заяви про повернення частини вкладу за депозитними договорами від 6 серпня 2013 року підписані позивачкою, а не іншою особою.
У постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року (справа № 6-149цс13) міститься висновок про те, що згідно зі статтями 1058, 1059 ЦК України та положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; факт видачі вкладнику лише ощадної книжки не є підтвердженням укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми.
У постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-118цс14) міститься висновок про те, що в силу положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Правовий висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечить викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України висновкам, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, за результатами перегляду яких Верховним Судом України прийнято ці постанови, наявні різні фактичні обставини.
За таких обставин вважати заяву ПАТ «КБ «Хрещатик» обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення боргу за договором банківського вкладу за заявою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук