5 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2015 року та рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дана», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Пахар», Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, про розірвання договору оренди землі,
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2015 року відмовлено ТОВ «Дана» у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.
25 січня 2016 року до Верховного Суду України звернулось ТОВ «Дана» із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2015 року та рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На обґрунтування заяви ТОВ «Дана» додало ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня, 29 жовтня 2014 року та 4 березня 2015 року, а також постанови Верховного Суду України від 25 лютого, 18 березня, 15 квітня і 9 вересня 2015 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Дана» не доведено дотримання ними процедури поновлення договору оренди на новий строк, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», та наявності вільного волевиявлення сторін цього договору на його поновлення. Оскільки строк дії договору оренди закінчився, тобто його дія припинилась в силу закону, то підстави для визнання його припиненим в судовому порядку відсутні.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- в ухвалах від 17 вересня і 29 жовтня 2014 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано договори оренди земельної ділянки поновленими, погодився з їхніми висновками, що на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» ці договори слід вважати поновленими, оскільки позивачами доведено дотримання процедури поновлення договору;
- в ухвалі від 4 березня 2015 року зазначено, що суд першої інстанції, встановивши дотримання попереднім орендарем процедури поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору оренди, укладеного орендодавцем з іншим орендарем.
У судових рішеннях, наданих заявником для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року (справа № 6-219цс14) і 18 березня 2015 року (справа № 6-4цс15) міститься висновок, що положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено процедуру поновлення договору оренди землі після закінчення строку дії попереднього договору оренди. Встановлення факту належного виконання орендарем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем; дає підстави для висновку про наявність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем.
У постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 6-55цс15) міститься висновок, що з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України; статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.
У постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2015 року (справа № 6-531цс15) міститься висновок, що положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено процедуру поновлення договору оренди землі після закінчення строку дії попереднього договору оренди. Встановлення факту належного виконання орендарем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем; дає підстави для висновку про наявність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем. Проте зосередившись лише на доведеності факту відправлення повідомлення рекомендованим листом, суд не встановив фактів з якими закон пов'язує поновлення договору оренди землі.
Порівняння змісту постанов Верховного Суду України від 25 лютого, 18 березня, 15 квітня та 9 вересня 2015 року зі змістом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2015 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у цих постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За таких обставин вважати заяву ТОВ «Дана» обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дана», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Пахар», Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, про розірвання договору оренди землі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Дана» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2015 року та рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема