3 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2015 року в справі за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 3 червня 2015 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС «Аккорд» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 тис. 74 грн 46 коп. та судовий збір в розмірі 229 грн 40 коп.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 3 червня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь КС «Аккорд» судового збору в розмірі 229 грн 40 коп. скасовано, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2015 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини чевертої статті 328 ЦПК України.
25 січня 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 256-258, частин четвертої та п'ятої статті 261 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У підтвердження неоднаковості застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада, 18 грудня 2013 року та 30 вересня 2015 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_4 необґрунтована, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. При цьому суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги СК «Аккорд», виходили з того, що унаслідок невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість по сплаті кредиту, яка підлягає стягненню з боржника; оскільки за домовленістю сторін позовна давність збільшена до 10 років, то відсутні підстави для застосування наслідків її спливу.
У наданих для порівняння судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- в ухвалі від 13 листопада 2013 року суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій встановивши, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором з пропуском загального строку позовної давності, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову;
- в ухвалі від 18 грудня 2013 року зазначено, що встановивши, що відповідач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції участі не брав і заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені (неустойки) не подавав, а також, що наявні в матеріалах справи Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не містять підпису позичальника, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи й відсутність у нього підстав для застосування строку позовної давності та керуючись статтею 338 ЦПК України скасував рішення суду апеляційної інстанції, направивши справу на новий апеляційний розгляд;
- в ухвалі від 30 вересня 2015 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що банком не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема ним не надано оригінал кредитного договору, доказів отримання коштів за цим договором. Оскільки відсутні докази отримання боржником коштів за кредитним договором, то цей договір є неукладеним і не потребує визнання недійсним.
У судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження підстав для перегляду судового рішення, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.
За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема