Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
25 жовтня 2011 р. № 2-а- 2099/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, діє за дорученням від 27.10.2010р.
представника відповідача - ОСОБА_2, діє за дорученням від 24.10.2011р. № 18161/9/10-13
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.02.2011 року № НОМЕР_1, від 25.02.2011 року № НОМЕР_2 у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова було проведено камеральну перевірку ТОВ «Будівельник» з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року, висновки якого стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 25.02.2011 року № НОМЕР_1, від 25.02.2011 року № НОМЕР_2. Вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з огляду на їх невідповідність вимогам діючого законодавства.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, відсутність підстав у ТОВ «Будівельник» для бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» зареєстровано як юридична особа 16.07.2003р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується копією Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 24-25, т. 1), перебуває на податковому обліку в ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова, що підтверджується довідкою про взяття на облік як платника податку від 17.01.2011р. № 14 (а.с. 26, т. 1) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва № 29588237 (а.с. 23, т. 1).
ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова було проведено камеральну перевірку ТОВ «Будівельник» з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року (а.с. 12-20, т. 1).
В Акті перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова було зроблено висновок про порушення ТОВ «Будівельник» вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.7.1., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено суму бюжетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010р. у розмірі 3445.00грн., п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.7.1., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищено суму від'ємного значення за вересень 2010 року у розмірі 835,00 грн., за грудень 2010 року у розмірі 1062.00 грн. (а.с. 20, т. 1).
На підставі зазначеного Акту перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року відповідачем були прийняті: податкове повідомлення - рішення від 25.02.2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено від'ємне значення з ПДВ за вересень 2010 у розмірі 835,00 грн. і від'ємне значення з ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 1062,00 грн. (а.с. 11, т. 1) та від 25.02.2011 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2010 року у розмірі 3445.00 грн. (а.с. 10, т. 1).
Дослідження судом Акту перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року показало, що фактичною підставою для відображення порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і Податкового кодексу України та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок відповідача про завищення підприємством суми від'ємного значення з ПДВ за вересень 2010 року, за листопад 2010 року та за грудень 2010 року.
Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, в якій у рядку 18.2 задекларовано від'ємне значення з ПДВ у розмірі 835,00 грн. (а.с. 39-42, т. 1).
Крім того, позивачем було подано декларацію з ПДВ за листопад 2010 року, в якій у рядку 18.2 задекларовано від'ємне значення з ПДВ у розмірі 3868,00 грн. та у рядку 25.2 задекларовано суму бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 2369.00 грн. (а.с. 28-37, т. 1) та декларацію з ПДВ за грудень 2010 року, в якій у рядку 18.2 задекларовано від'ємне значення з ПДВ у розмірі 1062,00 грн. та у рядку 25.2 задекларовано суму бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 3445.00 грн. (а.с. 49-56, т. 1).
Оскільки спір по справі виник з приводу правомірності визначення від'ємного значення з ПДВ та декларування суми бюджетного відшкодування, то суд вважає за необхідне при вирішенні справи керуватися положеннями п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із яким: “податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду”.
Також, згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що платник податку має право включити до свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій.
Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.
Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.
В акті перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року зазначено, що позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту:
- вересня 2010 року суму ПДВ у розмірі 1163,25 грн. по придбанню товарів послуг у наступних постачальників: Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Авантаж» (і.п.н. 328688620307) - № 160 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 95,75 грн.; ПФ «Автобудсервіс» (і.п.н. 254701220307) - № 306 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 1034,17 грн.; ВАТ «ІБК» АВАНТАЖ» (і.п.н. 339018720324) № 25 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 33,33 грн.
Сума завищення від'ємного значення у вересні 2010 року, яка була відображена підприємством у рядку 18.2 декларації з ПДВ за вересень 2010 року, складає 835,00 грн. За результатами перевірки наявне позитивне значення (рядок 18.1) - 0 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1515/11/2070 від 27.07.2011р., предметом розгляду по якій, було оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № НОМЕР_3 та від 14.01.2011 року № НОМЕР_4 Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова встановлено, що сума завищення від'ємного значення у вересні 2010 року, яка була відображена підприємством у рядку 18.2 декларації з ПДВ за вересень 2010 року, складає 835,00 грн., та увійшла до складу податкового повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № НОМЕР_3 про зменшення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010 року, та повідомлення-рішення від 01.02.2011 року № НОМЕР_4 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 2369,00 грн. - були скасовані, вказана постанова набрала законної сили (а.с. 96-106, т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в преюдиціальному порядку встановлена неправомірність висновку податкового органу про завищення підприємством суми від'ємного значення з ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 835,00 грн. та листопад 2010 року у розмірі 2610,00 грн.
В акті перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року зазначено, що позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту грудня 2010 року суму ПДВ у розмірі 1587,35 грн. по придбанню товарів та послуг у наступних постачальників: ВАТ «Харківміськгаз» (і.п.н. 033595520399), податкові накладні: № 60917 від 31.05.2010 року на суму ПДВ 6,19 грн.; № 64534 від 30.06.2010 року на суму ПДВ 7,74 грн.; № 70857 від 30.07.2010 року на суму ПДВ 6,19 грн.; № 79049 від 31.08.2010 року на суму ПДВ 6,19 грн.; № 87100 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 7,74 грн.; № 94491 від 29.10.2010 року на суму ПДВ 6,19 грн.; № 106143 від 30.11.2010 року на суму ПДВ 6,19 грн.; № 100753 від 11.11.2010 року на суму ПДВ 11,87 грн.; № 100752 від 11.11.2010 року на суму ПДВ 8,37 грн. Крім того, від АТ «Харківобленерго» (і.п.н. 001319520396 ), податкові накладні: № 14572/20 від 19.10.2010 року на суму ПДВ 251,67 грн.; ПрАТ «Фінансова компанія «Авантаж» (і.п.н. 328688620357), податкові накладні: № 228 від 31.12.2010 року на суму ПДВ 98,51 грн.; ПП «Автобудсервіс» (і.п.н. 254701220307), податкові накладні: № 414 від 31.12.2010 року на суму ПДВ 1107,17 грн.; ВАТ «ІБК «Авантаж» (і.п.н. 339018720324 ) № 37 від 31.12.2010 року на суму ПДВ 33,33 грн.
Сума завищення від'ємного значення у грудні 2010 року, яка була відображена підприємством у рядку 18.2 декларації з ПДВ за грудень 2010 року, складає 1062,00 грн. За результатами перевірки наявне позитивне (рядок 18.1) -0 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правові взаємовідносини із ПФ «Автобудсервіс», з яким було укладено договір про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року, відповідно до якого ПФ «Автобудсервіс» (Виконавець) зобов'язався надати послуги по охороні будівельного майданчику ТОВ "Будівельник" (Замовника), а Замовник зобов'язався оплатити надані послуги, що приєднаний до матеріалів справи (а.с. 157-161, т. 1).
Відповідно до п. 2.1. договору про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року ціна договору склала -6205,00 грн. в місяць, у т.ч. ПДВ 20% 1034,17 грн. На виконання умов договору про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року, а саме п. 2.3., сторонами кожного місяця підписувались акти наданих послуг, що приєднані до матеріалів справи.
Позивачем проводилась оплата за надані ПФ «Автобудсервіс» послуги за Договором про надання охоронних послуг № 01/09-07 від 31.12.2008 року, що підтверджено платіжним дорученням, приєднаним до матеріалів справи (а.с. 110, т. 1).
У зв'язку з виконанням ПФ «Автобудсервіс» усього комплексу охоронних послуг за Договором № 01/09-07 від 31.12.2008 року, між замовником та виконавцем були підписані відповідні Акти здачі-прийняття робіт за вересень 2010р. (а.с. 156, т. 1) та грудень 2010р. (а.с. 155, т. 1).
Від ПФ «Автобудсервіс» позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за вересень та грудень 2010 року, що не заперечується сторонами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ПФ “Автобудсервіс”, направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, позивач мав правові взаємовідносини із АТЗТ "Спецбудмонтаж", з яким 23.05.2008 року укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 214-08, відповідно до якого АТЗТ "Спецбудмонтаж" (Генпідрядник) зобов'язується власними та залученими силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву жилого будинку по вул. Миру, 22-А в м. Харкові, ТОВ "Будівельник" (Замовник) зобов'язується прийняти данні роботи та оплатити їх, що приєднаний до матеріалів справи (а.с. 150-154, т. 1).
Відповідно до п. 2.1. даного договору ціна першого етапу робіт по договору складає суму в розмірі 347000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% -57833,33 грн. Виконані роботи АТЗТ "Спецбудмонтаж", позивачем оплачені у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням № 110 (а.с. 112, т. 1). Від АТЗТ "Спецбудмонтаж" позивачем одержано податкові накладні (а.с. 118, т. 1), які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за вересень та грудень 2010 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та АТЗТ "Спецбудмонтаж" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Між ТОВ «Будівельник» та ВАТ "ІБК "Авантаж" укладено договір про надання послуг № 01-08/08 від 01.08.2008 року, відповідно до якого ВАТ "ІБК "Авантаж" (Виконавець) в об'ємі та на умовах, встановлених даним Договором, надає ТОВ "Будівельник" (Замовнику) послуги по веденню бухгалтерського обліку та сприяти в складанні звітності для подачі в органи Державної податкової служби України, органи Фонду соціального страхування України, органи статистики, Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та здійснити оплату їх на умовах та в розмірі, визначених даним Договором (а.с. 190-191, т. 1).
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання послуг № 01-08/08 від 01.08.2008 року ціна наданих послуг за місяць складає -200,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% в розмірі -33,33 грн.
На виконання умов Договору про надання послуг № 01-08/08 від 01.08.2008 року (п.1.2.) сторонами підписані Акти здачі - прийому робіт (надання послуг) за вересень 2010р. (а.с. 194, т. 1) та грудень 2010р. (а.с. 193, т. 1).
Надані послуги позивачем оплачені у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. У зв'язку з оплатою ТОВ "Будівельник" наданих послуг, від ВАТ "ІБК "Авантаж" позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за вересень 2010 року (а.с. 116, т. 1) та грудень 2010 року (а.с. 124, т. 1).
Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ВАТ "ІБК "Авантаж" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, між ТОВ «Будівельник» та ВАТ "ІБК "Авантаж", було укладено Договір нежитлового приміщення № 126-1/К від 22.08.2008 року (а.с. 203-205, т. 1), відповідно до умов якого ВАТ "ІБК "Авантаж" (Орендодавець) зобов'язується передати ТОВ "Будівельник" (Орендарю) у тимчасове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 26 загальною площею 5,30 кв.м, в літ "А-26" (далі - нежитлові приміщення), які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Культури, буд. 20-В, а Орендатор зобов'язується прийняти нежитлові приміщення, використовувати їх за призначенням та своєчасно сплачувати орендну плату. 01 вересня 2009 року між позивачем та "ІБК "Авантаж", ПрАТ "ФК "Авантаж", укладено згоду про заміну орендодавця по договору оренди нежитлового приміщення № 126-1/К від 22.08.2008 року, відповідно до якого ВАТ "ІБК "Авантаж" (Орендодавець), а ПрАТ "ФК "Авантаж" (Новий орендодавець) приймає на себе всі права та обов'язки Орендодавця по Договору оренди та є в подальшому по Договору оренди як Орендодавець, що приєднані до матеріалів справи.
Розмір орендної плати за період оренди нежитлових приміщень за даним договором встановлений у розмірі 500,00 грн. в місяць, у тому числі ПДВ у розмірі 83,33 грн. (п.3.1. договору). На виконання умов Договору нежитлового приміщення № 126-1/К від 22.08.2008 року сторонами підписано акт приймання-передання від 22.08.2008р. (а.с. 206, т. 1). Орендна плата позивачем сплачена у повному обсязі, що не заперечувалось в судовому засіданні представниками сторін.
У зв'язку зі сплатою позивачем оренди, Від ВАТ "ІБК "Авантаж" позивачем одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за вересень 2010 року (а.с. 117, т. 1) та грудень 2010 року (а.с. 123, т. ).
Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та ВАТ "ІБК "Авантаж" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, між ТОВ «Будівельник» та АК "Харківобленерго", було укладено Договір про постачання електричної енергії № 010543 від 05.07.2007 року, відповідно до якого АК "Харківобленерго" (Постачальник) постачає електричну енергію ТОВ "Будівельник" (Споживачу), а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами, що приєднаний до матеріалів справи (а.с. 195-200, т. 1).
На виконання умов зазначеного Договору ТОВ "Будівельник" сплачувались платежі за надану Постачальником електричну енергію відповідно до виставлених АК "Харківобленерго" рахунків, що підтверджується копією платіжного доручення № 108 (а.с. 113, т. 1).
У зв'язку з оплатою спожитою електроенергії ТОВ "Будівельник" від АК "Харківобленерго" одержано податкові накладні, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за вересень та грудень 2010 року, що не заперечується сторонами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правочини, які укладались та виконувались між позивачем та АК "Харківобленерго" направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.
Суд вважає за необхідне відмітити, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не спростовував факт щодо дійсності первинних документів, актом перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року не встановлено невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, у зв'язку з чим податковий кредит по деклараціям за вересень, листопад та грудень 2010 року сформувався на підставі первинних документи, оформлених з додержанням норм чинного законодавства.
Також, суд не приймає посилання відповідача стосовно того, що у позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси, а тому від'ємне значення з ПДВ за вересень, листопад та грудень 2010 року сформувалося з порушення норм податкового законодавства, оскільки жодна норма Закону України “Про податок на додану вартість” не ставить в залежність право платника податку на податковий кредит від наявності основних фондів та трудових ресурсів, і не визначає порушення правил визначення від'ємного значення.
Крім того, дослідження судом змісту Акту перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року, судом з'ясовано, що висновки відповідача щодо формування позивачем від'ємного значення з ПДВ за вересень, листопад та грудень 2010 року з порушення норм податкового законодавства у зв'язку з тим, що у позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси, зроблені виключно на підставі податкових декларацій за вересень, листопад та грудень 2010 року з додатками, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських та податкових накладних, а також даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів.
При цьому, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова не досліджувалися первинні, розрахункові документи (котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” опосередковують рух коштів у безготівковій формі) та інші додаткові документи, що підтверджують реальність господарських операцій.
У зв'язку з наведеним, суд погоджується з позивачем стосовно правомірності формування складу податкового кредиту по декларації за вересень та грудень 2010 року суми ПДВ за податковими накладними, що виписані контрагентами позивача, а за таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для зменшення позивачу сум від'ємних значень з ПДВ по декларації за вересень, листопад та грудень 2010 року.
Порядок визначення (декларування) суми бюджетного відшкодування встановлені п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у редакції що діяла під час виникнення спірних відносин, передбачено:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;
залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Тобто, платнику податку відшкодовується від'ємне значення попередніх періодів, і фактична сплата сум ПДВ повинна враховуватися попередніх періодів.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Виходячи з наведених положень Закону, суд приходить до висновку, що платник податку має право на декларування суми бюджетного відшкодування в частині від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).
Матеріалами справи та копіями платіжних доручень підтверджена фактична сплата сум ПДВ на загальну суму 5342,00 грн., які включені до складу суми бюджетного відшкодування по деклараціям за вересень, листопад та грудень 2010 року.
Факт оплати позивачем сум податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) відповідачем не заперечується, а також, не заперечується факт того, що у розрахунку бюджетного відшкодування по деклараціям за вересень, листопад та грудень 2010 року дані суми включені вперше.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач, декларуючи суму бюджетного відшкодування по деклараціям за вересень, листопад та грудень 2010 року, дотримався вимог п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Суд вважає відмітити, що відповідач не надав суду доказів того, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 5342,00 грн., яка задекларована позивачем в декларації за вересень, листопад та грудень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, розрахована з порушенням норм податкового законодавства, а за таких обставин факти порушень, вказані в Акті перевірки № 244/07-004/32051831 від 11.02.2011 року, суд вважає недоведеними.
Враховуючи вказане, суд погоджується з позивачем, що зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень та грудень 2010 року є незаконним та не обґрунтованим.
Таким чином, оскільки відповідачем неправомірно зменшено позивачу суми від'ємних значень з ПДВ по деклараціям за вересень, листопад та грудень 2010 року, а також суму бюджетного відшкодування по деклараціям за вересень, листопад та грудень 2010 року, то і застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказані порушення є також неправомірним.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин Податковий кодекс України не набув чинності, то у відповідача відсутні підстави щодо застосування положень Податкового кодексу України до правовідносин, що виникли до набуття чинності цього кодексу, у тому числі встановлювати порушення позивачем норм Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись приписами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд зазначає на невідповідність податкових повідомлень-рішень від 25.02.2011 року № НОМЕР_1, від 25.02.2011 року № НОМЕР_2 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, з огляду на що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному осбязі.
2. Скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.02.2011 року № НОМЕР_1, від 25.02.2011 року № НОМЕР_2 у повному обсязі.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (ідентифікаційний номер 32051831, місцезнаходження: вул. Культури, 20-В, м. Харків, 61058) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.
4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови буде виготовлено 28 жовтня 2011 року.
Суддя Волкова Л.М.