02 лютого 2016 року м. Київ К/800/35895/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
секретаря Коцюрби В.М.,
за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" Царука Ю.В., Київської митниці державної фіскальної служби Юрченко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської митниці державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 810/3590/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" до Київської митниці державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю „Шинна Компанія" звернулося в суд з позовом до Київської митниці Міндоходів (правонаступник - Київська митниця державної фіскальної служби) в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 9 квітня 2014 року №125000003/2014/110079/1, картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 9 квітня 2014 року № 125130000/2014/00099, зобов'язати здійснити розмитнення товару ТОВ "Шинна Компанія" за ціною, що вказана в митній декларації від 31 березня 2014 року№125130000/2014/405207, стягнути з Київської митниці Міндоходів витрати, понесені позивачем, в розмірі 19648,44 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач у відповідності до приписів ст.53 Митного кодексу України визначив митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, орган доходів і зборів безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), і незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. При митному оформленні товару до митної декларації додані всі необхідні документи, що підтверджують метод визначення товариством митної вартості, тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою і безпідставною.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року в задоволенні позву відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року постанови суду першої та апеляційної інстанції скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на те, що судами не встановлені обставини повідомлення позивача про необхідність надання додаткових документів на вимогу митного органу та не надано оцінки його доводам, що він не отримував такого повідомлення ні в письмовому вигляді відповідно до ч.3 ст.53 МК України, ні в електронній формі відповідно до п.2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631. Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення вказаних обставин впливає на правильність вирішення спору, оскільки дозволяє з'ясувати питання чи міг декларант надати додаткові документи на вимогу митного органу у строк, встановлений ч.3 ст.53 МК України та чи проведено митним органом консультації з декларантом відповідно до вимог ч.4 ст.57 МК України, застосовуючи другорядний метод визначення вартості товару, що в свою чергу впливає на законність оскаржуваних рішень відповідача.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнане протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів від 09.04.2014 р. №125000003/2014/110079/1. Скасована картка відмови у прийнятті митної декларації від 09.04.2014 р. №125130000/2014/00099. Зобов'язано відповідача здійснити митне оформлення товару ТОВ „Шинна Компанія" за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014 р. №125130000/2014/405207. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Київська митниця державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та фірмою „MD ALLIANCE LLP" Великобританія (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт від 29.03.2013 №YS-CT 12-2013 на поставку товару - шини та диски для грузових автомобілів. ТОВ „Шинна Компанія" 31 березня 2014 року через уповноважену особу декларанта ТОВ „Пакта-Легітіма" для проведення митного оформлення товару - частини, призначені для вантажних автомобілів: колеса ходові сталеві, не укомплектовані шинами, в комплекті з ніпелем, литі; колісні диски (WHEEL DISC) 8.25*22.5 GEWIS, міжболтова відсталь 10х335, центральний отвір DIA281 - 56 шт. - колісні диски (WHEEL DISC) 9.00*22.5 GEWIS, між болтова відстань 10х335, центральний отвір DIA281 - 224 шт. - колісні диски (WHEEL DISC) 11.75х22.5 et -120 GEWIS, між болтова відстань 10х335, центральний отвір DIA281 - 72 шт.; колісні диски (WHEEL DISC) 11.75х22.5 et -0 GEWIS, між болтова відстань 10х335, центральний отвір DIA281 - 168 шт., всього 520 шт., виробник: SHENZHEN SHENTOU CHAIN MANAGEMENT CO.LTD, торгівельна марка GEWIS; країна виробництва CN, до митного поста „Святошин2 Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація №125130000/2014/405207 з товаросупровідними документами, переліченими в гр. 44 ВМД, а саме: платіжне доручення б/н від 29.11.2013; платіжне доручення б/н від 17.03.2014; платіжне доручення б/н від 31.03.2014; рахунок третьої особи від 09.01.2014 №INV-YSAN-1307-3; прайс-лист б/н від 01.02.2014; контракт із третьою особою від 01.03.2013; видаткова накладна від 18.03.2014 №3136; видаткова накладна від 03.03.2014 №2493; видаткова накладна від 24.03.2014 №3477; видаткова накладна від 24.03.2014 №3494; експортна накладна від 04.01.2014; платіжне доручення 3-ої особи від 19.03.2014; платіжне доручення 3-ої особи від 26.12.2013; платіжне доручення 3-ої особи від 02.12.2013; проформа інвойс 3-ої особи від 22.11.2013; інформація з мережі Інтернет; висновок від 17.02.2014 №Ц-063; висновок ТПП від 08.04.2014 №Ц-150; контракт від 29.03.2013 №YS-CT 12-2013; додаток до контракту від 01.09.2013 №1; додаток до контракту від 30.12.2013 №2. Згідно з даними митної декларації задекларована митна вартість товару становила 361794,51 гривень.
Посадова особа митного органу 31 березня 2014 року при здійсненні митних процедур, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів, для обґрунтування обраного методу визначення митної вартості, а саме: висновків експертної організації з посиланням на ресурси в країні експортері, відповідні бухгалтерські документи (видаткові накладні), митну декларацію країни відправлення, платіжні доручення за попередні поставки товару, довідкову цінову інформацію в країні експортері.
Приводом для витребування від декларанта додаткових документів стала та обставина, що під час митного оформлення інспектором митного органу виявлені окремі невідповідності та неточності в товаросупровідних документах та наявна інформація Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів щодо вартості подібних товарів, що ввозилися на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення. Відповідач зазначає, що 31.03.2014 представника декларанта (позивача) ознайомлено з переліком документів, який підлягав наданню митному органу. Представник декларанта підписувати документ, яким засвідчувався факт такого ознайомлення відмовилася, про що свідчать вчинений запис посадової особи митного органу на зворотному боці митної декларації.
За результатами аналізу отриманих від позивача документів та проведених консультацій Київською митницею Міндоходів прийнято рішення №125000003/2014/110079/1 від 09.04.2014 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товарів в розмірі 101038,56 доларів США.
За змістом спірного рішення відповідач зазначив, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується тому, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ; інші методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Метод № 6 - митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг: МД від 26.02.2014 року № 100260001/2014/134700 та МД від 14.03.2014 року № 110080000/2014/106174.
Крім того, в даному рішенні зазначений факт проведення консультації митного органу з декларантом відповідно до ст. 57 МКУ та роз'яснено декларанту вимоги, виконання яких дасть можливість визначити митну вартість товару митним органом. З даним рішенням декларант був ознайомлений і отримав його.
Митним органом 9 квітня 2014 року прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130000/2014/00099, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за вантажною митною декларацією №125130000/2014/405207 від 31.03.2014.
В подальшому, ТОВ „Шинна Компанія" листом від 14.04.2014 №94 надало митному органу додаткові документи, зокрема, платіжні доручення, рахунок третьої особи, прайс-лист, видаткові накладні, експортні накладні, платіжні доручення, проформа інвойс, інформація з мережі інтернет, висновок торгово-промислової палати, контракт №YS-CT 12-2013 від 29.03.13 з додатками №1 від 01.09.2013, №2 від 30.12.2013, №3 від 29.03.2014.
Київська митниця Міндоходів листом від 18.04.2014 №06.1-47/2/12-2816 повідомила позивача про отримання та опрацювання додаткових документів та зазначила про окремі невідповідності та недоліки, які в них містяться.
В подальшому, Міністерство доходів і зборів України листом від 04.06.2014 №9977/6/99-99-24-02-04-15 за результатами розгляду скарги ТОВ „Шинна Компанія" від 28.04.2014 повідомило про відсутність підстав про скасування рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 09.04.2014 №125000003/2014/110079/1.
Суди першої і апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги виходили з тих обставин, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації з порушенням норм митного законодавства гне довів проведення консультації з декларантом та не мобгрунтував неможливість застсгування інших методів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності картки відмови відповідача у митному оформленні товару та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів.
Відповідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1,2 ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані відповідачу усі наявні в нього документи, передбачені ч.2. ст. 53 МКУ, що необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. За таких обставин відсутні у митного органу підстави для додаткового витребування згідно ч.3. ст.53 МКУ у позивача документів.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на вимогу відповідача додаткові документи позивачем були надані.
Відмовляючи у митному оформленні товару за ціною договору, митний орган послався на те, що були виявлені окремі невідповідності та неточності в товаросупровідних документах, а також наявна інформація Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів щодо вартості подібних товарів, що ввозилися на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 „Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митний орган посилався лише на розбіжності в наданих документах, не вказуючи в чому полягають виявлені розбіжності, не вказуючи які саме складові митної вартості товару не підтверджені, що позбавляло позивача визначитися у правильності доводів митного органу та які документи необхідно надати додатково для під підтвердження заявленої митної вартості товару.
Тобто, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України наведені в спірному рішенні митним органом доводи не є належно обґрунтованими.
Разом з тим, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12 та є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Виходячи з наведеного колегія судів вважає, що митницею витребувані додаткові документи за відсутності наведення нею обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових митної вартості товару під час подання МД для митного оформлення.
Виходячи з наведеного оскаржуване рішення про визначення митної вартості товару прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання рішення протиправним та скасування. Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товару, яке прийняте з порушенням діючого законодавства, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновків про наявність підстав для скасування картки відмови.
Виходячи з наведеного рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування картки відмови у митному оформленні товару № 400040000/2013/00022 від 7.05.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 7.05.2013 року за № 400040000/2013/000011/1 обґрунтоване і в цій частині підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Київську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014р. №125130000/2014/405207, оскільки відповідно ст.257 МК України встановлена відповідна процедура декларування, яка передбачає подання декларантом митних декларацій, їх відкликання. внесення в них відповідних відомостей та змін.
Виходячи з наведеного в позовних вимогах щодо зобов'язання Київську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014р. №125130000/2014/405207необхідно відмовити як необґрунтованих.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо зобов'язання Київську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014р. №125130000/2014/405207, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Київську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014р. №125130000/2014/405207, з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Київської митниці державної фіскальної служби задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року скасувати.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року змінити, скасувати в частині зобов'язання Київську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару за ціною, що вказана в митній декларації від 31.03.2014р. №125130000/2014/405207, в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: