02 лютого 2016 року м. Київ К/800/35790/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
секретаря Коцюрби В.М.,
за участю представників: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Калусенко В.В., Державної фіскальної служби України Кумко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 826/6021/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державна фіскальна служба України про визнання бездіяльності протиправною, -
У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія" звернулося в суд з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державна фіскальна служба України про визнання бездіяльності протиправною, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо вирішення клопотання від 24.12.2014 №444-ЮС та скасувати наказ від 27.05.2010 №594 в частині застосування до позивача спеціальної санкції - режим індивідуального ліцензування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржений наказ є необґрунтованим та протиправним. Крім того, позивач вказує, що при вирішення клопотання від 27.05.2010 №594 порушено ст. 37 Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" щодо строку вирішення такого клопотання.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2010 р. №594 з 16.06.2010 застосована до позивача спеціальна санкція - режим індивідуального ліцензування.
Позивач 24.12.2014 звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням №444-ЮС про скасування спеціальної санкції застосованої наказом від 27.05.2010 №594, однак, відповідачем було відмовлено у скасуванні застосованої спеціальної санкції в зв'язку із ненаданням позивачем достатніх належних доказів, які б підтверджували вжиття ним усіх можливих практичних заходів усунення порушень передбачених Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач довів правомірність своїх дій, а позивачем не вжито усіх належних заходів для приведення зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із вимогами законодавства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно ст.37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" за порушення цього або повёязаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі, зокрема, спеціальні санкції: тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
З метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.
Пунктами 4.5, 4.6, 4.7 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст.37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, передбачено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність„" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовані санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Судами встановлено, що після отримання від позивача клопотання про скасування спеціальної санкції, відповідач звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом для отримання додаткової інформації щодо діяльності позивача, на що листом від 02.04.2015 Державна фіскальна служба України повідомила, що прострочена дебіторська заборгованість за контрактом з ООО „Гама+1" не погашена; інформація про ліквідацію чи банкрутство нерезидента відсутня; вжиті позивачем заходи не призвели до усунення допущених порушень законодавства України та не гарантують виконання Закону та/або пов'язаних з ними законів України. Державна фіскальна служба України повідомила, що вважає недоцільним скасування дії спеціальної санкції.
Пунктом 2.4 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій визначено перелік доказів, що підтверджують вжиття резидентом практичних заходів, до якого віднесено неможливість виконання рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України на території іноземної держави про стягнення з нерезидента заборгованості в зв'язку з: ліквідацією нерезидента, яка підтверджена копією документа вповноваженого органу країни розташування сторони договору, легалізованою в установленому порядку; банкрутством нерезидента та/або відсутністю коштів на рахунках або майна та доходів нерезидента, які можуть бути стягнені в установленому законодавством порядку; неможливістю встановити місцезнаходження нерезидента (розшук), про що свідчить довідка компетентних органів країни нерезидента, засвідчена в установленому порядку; витратами на виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості нерезидента, у тому числі на оплату юридичних послуг, що значно перевищують саму суму боргу, та інші дії, підтверджені документально.
Судами також встановлено, що доказів, що підтверджують вжиття позивачем відповідних практичних заходів, визначених Порядком взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, позивачем не надано.
Окрім того, як встановлено судами представник позивача не заперечував, що ним не вжито всіх можливих практичних заходів щодо стягнення заборгованості, а вказував на практичну недоцільність подальшого вжиття таких заходів.
Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності в період дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - усунуті порушення законодавства або вжито практичних заходів, що гарантують виконання Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" або пов'язаних з ним законів України, Державною податковою адміністрацією може готуватися подання про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальної санкції (пункт 2.5 цього Порядку).
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірності відмови відповідача у зв'язку з ненаданням позивачем достатніх належних доказів, які б підтверджували вжиття ним усіх можливих практичних заходів, визначених Порядком взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, з урахуванням наявності заперечень проти скасування санкції з боку Державної фіскальної служби України.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія" залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: