"02" лютого 2016 р. м. Київ К/800/35109/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №338/307/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії та зобов'язання до вчинення дій,-
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача в призначені йому пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу; зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період його роботи з 9 квітня 1980 року по 8 червня 1985 року як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, для нарахування пенсії за списком №2 (електрогазозварник) стаж сім років сім місяців; зобов'язати відповідача зробити нарахування йому пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу з 25 липня 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при обрахунку стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення, період роботи з 09.04.1980 року по 08.06.1985 рік позивач просив відповідача зарахувати з розрахунку рік за півтора, так як у вказаний період він працював в районах Крайньої Півночі. На підтвердження такого права ним була надана трудова книжка, довідка Прикарпатського управління бурових робіт, що уточнює особливий характер роботи чи умов праці необхідні для призначення пільгової пенсії та на підтвердження постійної зайнятості на пільговій роботі, а також ряд інших документів. Однак управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі йому у пільговому обчисленні трудового стажу, а відтак і у призначенні пенсії відмовило.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, позов задоволений частково. Зобов'язане управління Пенсійного Фонду України в Богородчанському районі при призначенні пенсії ОСОБА_1 зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 09.04.1980 року по 08.06.1985 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт на посаді електрогазозварювальника, вишко монтажника-зварника з 9 квітня 1980 року по 8 червня 1985 року та працював вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області), що підтверджується трудовою книжкою і довідкою виданою Прикарпатським управлінням бурових робіт від 5 грудня 2014 року за №10-2096. Зокрема, у довідці Прикарпатського управління бурових робіт публічного акціонерного товариства „Укрнафта" від 5 грудня 2014 року, зазначено, що згідно указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року „Про впорядкування пільг для осіб які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" до заробітної плати позивача виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалася додаткова відпустка в кількості 12 днів за роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Позивач 23 січня 2015 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області із заявою про нарахування пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Відповідач 13 лютого 2015 року по справі листом №857/03 надав відповідь позивачу, в якій зазначалося, що так як письмовий трудовий договір за період роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі не надавався, то для обчислення стажу роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в півтора кратному розмірі немає підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що період роботи позивача з 09.04.1980 року по 08.06.1985 рік в районах Крайньої Півночі та в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою та довідкою, виданою Прикарпатським управлінням бурових робіт, які наводились вище та є у матеріалах пенсійної справи позивача і які уточнюють особливий характер праці чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, підтверджують постійну зайнятість на пільговій роботі, в яких зазначено про розповсюдження пільг, передбачених указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року „Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року „Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", тому відповідачу слід зарахувати вказаний період у пільговому розрахунку стажу.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п.5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Відповідно до пп.3 п.5 розділу XV „Прикінцевих положень" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року „Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 „Про порядок застосування указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року „Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року „Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Згідно з п.3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року №148 „Про порядок застосування указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року „Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 1 березня 1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Разом з тим, статтею 5 цього Указу встановлено, що надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, враховується за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених ст.5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.
Виходячи з наведеного, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт на посаді електрогазозварювальника, вишко монтажника-зварника з 9 квітня 1980 року по 8 червня 1985 року та працював вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі. Тобто позивач працював за трудовим договором із підприємством, що не було розташоване у цих районах, що не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік шість місяців).
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване в цих районах, поширюються пільги передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюється
Враховуючи вищенаведене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтора кратному розмірі за період роботи в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Враховуючи наведене, судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права що привело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову як необґрунтованому.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року скасувати ухвалити по справі нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і у строки передбачені ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: