79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" лютого 2016 р. Справа № 914/3331/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Мельник Г.І.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новояворівськжитло»
на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2015р.
у справі № 914/3331/15
за позовом Приватного підприємства «Компанія «Астра», м.Львів
до Комунального підприємства «Новояворівськжитло», м.Новояворівськ
про стягнення заборгованості в сумі 109 937,26 грн.,
з участю представників :
від скаржника - не з»явився
від позивача - ОСОБА_2
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені.
Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.
Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2015р. у справі № 914/3331/15 (суддя Мазовіта А.Б.) задоволено позов Приватного підприємства «Компанія «Астра», м.Львів та стягнуто з Комунального підприємства «Новояворівськжитло», м.Новояворівськ на користь позивача 100 733,91 грн. основного боргу, 9 203,35 грн. пені та 1 649,06 грн. судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Комунальне підприємство «Новояворівськжитло» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем не зафіксовано належними доказами факт реального надання послуг, тобто вчинення дій, передбачених договором. Такими доказами, на думку скаржника, можуть бути договори із третіми особами, які залучалися в процесі надання послуг замовнику, фотозвіти, листування із замовником у ході виконання умов договору, в тому числі докази залучення спеціально навченого персоналу, представлення технічних паспортів, заповнених виконавцем робіт належним чином, представлення копії журналів виходів на об»єкти (ліфтові установки) тощо. Як вказує скаржник, жодного разу за весь період дії спірного договору не підготовлено та не надано детального звіту про надані послуги з зазначенням переліку вчинених дій відповідно до умов договору з посиланням на докази. Не складено акт прийому-передачі наданих послуг у двох примірниках, у якому були б описані дії, вчинені на виконання умов договору з наведенням відповідних доказів. Не надавались з боку позивача до відповідача претензії як до замовника з вимогою підписати акт, а також оплатити надані послуги. Крім того, скаржник зазначає, що акти приймання-передачі наданих послуг не підписувались між сторонами у зв»язку з відсутністю фактичного виконання позивачем передбачених договором робіт та ненадання КП «Новояворівськжитло» доказів їх реального виконання. На підпис надавались лише акти-рахунки, в яких не конкретизовано зміст послуг, не визначено обсяги наданих послуг та не вказано яким чином розраховувалась їх вартість. Це, на думку скаржника, фактично одностороння вимога про оплату, а не прийняття-передача між договірними сторонами послуг, їх узгодження з метою подальшої оплати. Вказані акти-рахунки, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не є належними доказами у цій справі, оскільки вони не є актами приймання-передачі наданих послуг, а отже і не є підставою сплати кошів відповідачем як це передбачено договором чи чинним законодавством.
Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
3 серпня 2012 р. між Комунальним підприємством “Новояворівськжитло” (замовник) та Приватним підприємством “Компанія “Астра” (виконавець) було укладено договір №7 на ремонт та обслуговування ліфтів.
За цим договором замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе організацію і виконання робіт по ремонту і технічному обслуговуванню ліфтів в житлових будинках, котрі перебувають на балансі КП “Новояворівськжитло”.
Згідно п. 1.3. договору вартість технічного обслуговування згідно затверджених тарифів та вимог чинного законодавства на день укладення договору становить 439 грн. 58 коп. за місяць за один ліфт, в тому числі ПДВ. Загальна вартість робіт за місяць визначається на підставі додатку №1 до даного договору, в якому зазначається перелік ліфтів, технічне обслуговування яких здійснюється виконавцем.
Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач у травні-липні 2015 року виконав роботи на загальну суму 100 733 грн. 91 коп., що підтверджується актом приймання актом-рахунком №129 приймання виконаних робіт з технічного обслуговування обладнання ліфтів за травень 2015 року, актом приймання актом-рахунком №129 приймання виконаних робіт з технічного обслуговування обладнання ліфтів за червень 2015 року, актом приймання актом-рахунком №129 приймання виконаних робіт з технічного обслуговування обладнання ліфтів за липень 2015 року.
Згідно п. 3.1. договору, в кінці поточного місяця виконавець представляє замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості, замовник підписує їх, завіряє підпис печаткою і не пізніше трьох днів з дня отримання один примірник акту повертає виконавцю. У випадку неповернення акту виконаних робіт протягом трьох днів, або ненадання письмової відмови з вказанням причин, даний акт вважається прийнятим.
Судом з'ясовано, що позивач поштовим зв'язком надіслав відповідачу акт за травень 2015 року 09.06.2015 р., акт за червень 2015 року та акт за липень 2015 року - 17.08.2015 р. Відповідач вказані акти не підписав, листами за вих. №343 від 13.07.2015 р., від 23.07.2015 р., за вих. №412 від 20.08.2015 р. повідомив позивача про мотиви відмови від підписання.
Відповідно до п. 3.3. договору на підставі підписаних актів замовник щомісячно не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним, перераховує на поточний рахунок виконавця кошти за відрахуванням 2,0% комісійної винагороди (КП “Новояворівськжитло”).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості робіт, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 100 733 грн. 91 коп. боргу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним з елементами договору підряду і договору про надання послуг.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як зазначалося вище, сторони у п. 3.1. договору обумовили порядок прийняття робіт шляхом підписання актів виконаних робіт.
Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Як вбачається із долучених до матеріалів справи листів за вих. №343 від 13.07.2015 р., від 23.07.2015 р., за вих. №412 від 20.08.2015 р., відповідач мотивував свою відмову від підписання актів неналежним виконанням умов договору №7 від 03.08.2012 р. (невиконанням комплексу ремонтних, регламентних робіт навченим і атестованим персоналом, відсутністю виявлення осіб, які заподіюють шкоду ліфтовому обладнанню), скаргами жителів будинків, невідповідністю та відсутністю підтвердження заявлених обсягів виконаних робіт, фактичним виконанням робіт третьою особою відповідно до укладеного із нею договору на ремонт і обслуговування ліфтів із третьою особою.
Проте, відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження наведених ним фактів. Зокрема, відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів виконання робіт з ремонту та обслуговування ліфтів третьою особою, скарг мешканців будинків щодо неналежної роботи ліфтів, доказів на спростування заявлених позивачем обсягів робіт (послуг) чи неналежного розрахунку вартості таких робіт (послуг).
Слід також зазначити, що договір №7 від 03.08.2012 р., укладений сторонами, не був визнаний недійсним чи припиненим, а тому в силу вимог ст. 629 ЦК України підлягав обов'язковому виконанню як позивачем, так і відповідачем. Сам факт можливого укладення відповідачем договору на ремонт та обслуговування ліфтів з третьою особою не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання щодо оплати послуг та робіт, виконаних згідно договору №7 від 03.08.2012 р.
Відповідно до висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області від 06.10.2008 р. №378, наданого ПП “Компанія “Астра”, розрахунок планових витрат та витрат на технічне обслуговування та ремонт ліфтів у м. Новояворівськ визначений в розмірі 387 грн. 17 коп. за базовий ліфт недиспетчеризований є економічно обґрунтованим.
Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради від 10.12.2008 р. №855 було погоджено ПП “Компанія “Астра” тариф на послуги з технічного обслуговування і ремонту ліфтів у м. Новояворівськ у розмірі 439,58грн. за один базовий недиспетчеризований ліфт.
Як вбачається із долучених до матеріалів справи документів, позивач надавав відповідачу у відповідних періодах послуги з обслуговування ліфтів. Зокрема, позивачем на підтвердження фактів надання послуг долучено витяги із журналу реєстрації аварійних викликів за період часу з травня 2015 р. по липень 2015 р., табелі обліку робочого часу працівників структурного підрозділу позивача у м. Новояворівськ. З наведених документів випливає, що працівники структурного підрозділу позивача у м. Новояворівськ в травні-липні 2015 року здійснювали технічне обслуговування ліфтів, на запити (виклики) мешканців будинків усували дефекти в роботі ліфтового обладнання, тощо.
Частиною 1 ст. 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Відповідно до ч. 1 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався наданими йому законом правами.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд підставно визнав доведеним факт виконання робіт позивачем на загальну суму 100 733 грн. 91 коп., а мотиви відмови відповідача від підписання актів необґрунтованими.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 4.1. договору за затримку платежів поза терміни, вказані в п. 3.3. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 9 203 грн. 35 коп. пені.
Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 26.11.2015р. у даній справі.
З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2015 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2015 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новояворівськжитло» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2015р. у справі № 914/3331/15 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
6. Повний текст постанови складено « 08» лютого 2015р.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Мельник Г.І.
суддя Плотніцький Б.Д.