Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51
Іменем України
"19" січня 2016 р. Справа № 911/5033/15
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства «Васильківтепломережа», м. Васильків
про стягнення 936105,72 грн.
за участю представників:
позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
відповідача:ОСОБА_1 - дов. від 05.01.2016 № 2
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 936105,72 грн., з яких 432156,29 грн. основний борг, 318778,10 грн. інфляційні втрати, 23206,72 грн. 3% річних та 161964,61 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 1578/14-КП-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.
Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про повну сплату суми основного боргу в заявленому до стягненні розмірі та просить суд зменшити розмір нарахованої суми пені на 50%.
Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справ було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 1578/14-КП-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачам покупця).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).
Пунктом 5.2 договору сторони погодили ціну договору, яка в подальшому змінювалася додатковими угодами до договору: від 30.04.2014 № 1, від 10.06.2014 № 3, від 05.09.2014 № 4, від 17.11.2014 № 5, від 15.12.2014 № 6.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
На виконання умов договору позивач у період з січня 2014 року по грудень 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 974218,25 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 на суму 204769,13 грн., від 28.02.2014 на суму 196925,04 грн., від 31.03.2014 на суму 100992,74 грн., від 30.04.2014 на суму 12009,19 грн., від 31.10.2014 на суму 15463,63 грн., від 30.11.2014 на суму 154992,52 грн., від 31.12.2014 на суму 289066 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, за ним на час звернення позивача з даним позовом рахувався борг в розмірі 432156,29 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.
Після звернення позивача з даним позовом, під час розгляду справи відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 432156,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.12.2015 № 339 на суму 432156,29 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Оскільки відповідачем сплачена основна сума боргу в розмірі 432156,29 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі про стягнення 432156,29 грн. основного боргу припинити.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з лютого 2014 року по червень 2015 року включно складають 318778,10 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.02.2014 по 06.10.2015 складають 23206,72 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по періодах, судом встановлено наступне.
Нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач здійснює на не чисту суму простроченого платежу (боргу), а ще й додає до суми боргу суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період, та крім того день фактичної сплати суми заборгованості включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.
За таких обставин, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період прострочки на інфляційні втрати, нараховані у попередньому періоді прострочення, що суперечить чинному законодавству, позаяк згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаному періодах не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, а також заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 299143,32 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 19634,78 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, стягненню підлягають 3% річних в розмірі 23138,07 грн. В решті заявлених до стягнення сум 3% річних розмірі 68,65 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 15.02.2014 по 13.07.2015 складає 161964,61 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 (далі - постанова) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
При нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що суперечить п. 1.9 вказаної постанови, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 та зазначених позивачем періодів нарахування пені, обґрунтованим розміром пені за просточення виконання грошового зобов'язання є 161782,48 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 182,12 грн. суд відмовляє, з огляду на недоведеність та безпідставність позовних вимог в цій частині.
Відповідач в поданому відзиві просить суд зменшити розмір нарахованої суми пені на 50% з підстав того, що на підприємство відповідача перебуває в тяжкому фінансовому стані через складну економічну ситуацію, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання через встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та теплову енергію нижче їх собівартості. Також відповідач просить суд взяти до уваги те, що основне зобов'язання виконано в повному обсязі.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.
Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений у період з січня 2014 року по грудень 2014 року природний газ за договором, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене незначне прострочення грошового зобов'язання, невідповідністю тарифів на теплову енергію з їх собівартістю, винятковість зазначеного випадку та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені на 50% від обґрунтованої суми, а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 80891,24 грн.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач розрахунок за поставлений природний газ, здійснив з порушенням строків, визначених договором, укладеним між сторонами у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 299143,32 грн. інфляційних втрат, 23138,07 грн. 3% річних та 80891,24 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 432156,29 грн. основного боргу.
2. Решту позову задовольнити частково.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 60-А, ідентифікаційний код 31916457) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 299143 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сто сорок три) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 23138 (двадцять три тисячі сто тридцять вісім) грн. 07 коп. 3% річних, 80891 (вісімдесят тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 24 коп. пені, 13743 (тринадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В. Подоляк
Дата підписання рішення 04.02.2016.