ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2016Справа №910/29752/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/29752/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Норд»;
до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-СТОК»;
про стягнення 3 007 800,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Оксаніченко А.С., довіреність № 283/2015-юр від 30.09.2015р.;
від відповідача: Жуков Д.О., довіреність б/н від 31.07.2015р.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Норд» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-СТОК» (надалі - відповідач) про стягнення 3 007 800,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 13/28 від 29.11.2013р. у визначений строк не здійснив поставку товару та виконання збірних і монтажних робіт, внаслідок чого відбулось прострочення, за яке позивачем нарахований штраф у загальній сумі 3 070 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015р. порушено провадження у справі № 910/29752/15 та призначено її розгляд на 17.12.2015р.
16.12.2015р. через відділ діловодства господарського суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015р. розгляд справи було відкладено на 21.01.2016р., у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 21.01.2016р. суд, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору у справі та відклав розгляд справи на 04.02.2016р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
26.01.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача отримано заяву про застосування строку позовної давності згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.
Присутнім у судовому засіданні 04.02.2016р. представником позивача підтримано позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Також представник позивача подав суду додаткові письмові пояснення на відзив відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, та просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.11.2013р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 13/28, пунктом 1.1. якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця конструкцію складських збірно-розбірних пакетних стелажів (далі - товар) в асортименті та кількості за кожною асортиментною позицією та по ціні згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, та здійснити роботу з монтажу стелажів (далі - монтажні роботи), вартість яких включена у вартість товару, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Загальна сума договору становить 4 070 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 678 333,33 грн. (п.8.2 договору).
Поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), місце поставки: склад покупця, що знаходиться за адресою: Україна, м. Донецьк, вул. Бехметьева, 43-А (п.2.1 договору).
За умовами п. 1.7 договору, постачальник зобов'язаний здійснити доставку товару, збірні та монтажні роботи стосовно товару та передати змонтоване та готове до експлуатації за призначенням стелажне обладнання у строк до 26.01.2014р. Вартість збірних та монтажних робіт включена у вартість товару. Товар повинен бути зібраний, змонтований та надійно закріплений до поверхонь полу, відповідно до схем, що є невід'ємними частинами даного договору. Під час виконання зборки та монтажу товару, постачальник приймає безумовне зобов'язання відвернути будь-яку можливу шкоду, що може бути заподіяна власності покупця.
Повна поставка товару постачальником повинна бути здійснена у строк, що дозволяє виконати збірно-монтажні роботи до 26.01.2014р. (п. 9.2 договору).
Також, за умовами п.10.2 договору, постачальник зобов'язується здійснити своєчасну та якісну роботу з монтажу стелажів в строк до 26.01.2014р.
Таким чином, сторони в умовах договору погодили кінцевий строк поставки та виконання збірних та монтажних робіт, а саме - до 26.01.2014р.
Наведене спростовує доводи відповідача, що умовами договору не встановлено строк поставки товару та виконання збірних та монтажних робіт з таким товаром.
Згідно з умовами п.6.4 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних, при цьому зобов'язання щодо поставки вважаються виконаними належно та в повному обсязі з моменту підписання акту, передбаченого п.2.3 договору.
Так, п. 2.3 договору передбачено, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними по закінченню збірних та монтажних робіт стосовно товару, про що сторонами складається Акт приймання стелажного обладнання до експлуатації.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки за видатковою накладною № РН-0000056 від 07.02.2014р., копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 4 070 000,00 грн.
Таким чином, відповідачем допущено прострочення виконання обов'язку щодо поставки товару, а саме: замість 26.01.2014р., зобов'язання виконано 07.02.2014р.
Також, сторонами, у відповідності з п. 2.3 договору, було підписано Акт приймання стелажного обладнання до експлуатації від 10.02.2014р., за яким постачальник передав, а замовник прийняв в експлуатацію конструкцію складських збірно-розбірних палетних стелажів, вартість яких становить 4 070 000,00 грн.
Відтак, з огляду на положення п.2.3 договору, зобов'язання відповідача щодо поставки товару та виконання монтажних робіт вважається виконаним у повному обсязі з моменту підписання вказаного Акту - 10.02.2014р.
В умовах п.12.5 договору сторони узгодили, що за кожну повну або неповну добу прострочення поставки товару та/або прострочення строків проведення монтажних робіт постачальник має сплатити покупцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості непоставленого товару. Зобов'язання зі сплати штрафу припиняються шляхом заліку сум штрафу в рахунок сплати грошових зобов'язань покупця.
Відповідно до п.12.9 договору, у випадку, якщо прострочення постачальника обов'язку передати змонтований товар перетинає граничний строк, встановлений сторонами у п.1.7 договору, нарахування штрафів згідно з п.12.5 припиняється та, починаючи з 27.01.2014 року, за кожну повну або неповну добу прострочення постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної суми договору, вказаної у п.8.2 договору.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення загалом 3 007 800,00 грн. штрафу на підставі умов п.п. 12.5, 12.9 договору за прострочення поставки товару в сумі 2 438 000,00 грн. та за прострочення виконання обов'язку щодо передачі змонтованого товару в сумі 569 800,00 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позов зазначив, що відповідач належним чином виконав свої обов'язки за договором, натомість приміщення позивача, що було місцем поставки, у січні 2014 року не було добудовано, що перешкоджало для відвантаження товару відповідачем у встановлені договором строки. Також, відповідач зазначає, що більшість товару було поставлено позивачу у період з грудня 2013 року до 13.01.2014р., на підтвердження чого відповідачем додано акти приймання-передачі обладнання, підписані лише відповідачем. Непридатність приміщення до експлуатації також, за твердженнями відповідача, перешкоджала виконанню монтажних робіт обладнання, оскільки реконструкція об'єкту, в якому розташоване складське приміщення, була завершена 31.01.2014р. таким чином, прострочення поставки товару та виконання монтажних робіт сталося з вини позивача (кредитора), у зв'язку з чим відповідач (боржник) звільняється від відповідальності.
Зазначені заперечення судом відхиляються, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту здійснення поставки обладнання у встановлений строк - 26.01.2014р., як то листів щодо готовності відвантаження товару, претензій щодо відмови позивача від прийняття товару, вимоги до позивача про виконання обов'язку щодо прийняття товару за адресою складського приміщення згідно п.2.1. договору тощо. Надані відповідачем акти приймання-передачі обладнання за період з грудня 2013 року до 13.01.2014р. не приймаються судом до уваги, оскільки не підписані зі сторони позивача. Крім того, умовами договору чітко визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами саме видаткової накладної, а не акту приймання-передачі.
Таким чином, як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, взяті на себе зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної поставки та монтажу товару відповідачем не виконав, в передбачений договором строк, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у сумі 3 007 800,00 грн., що і стало підставами заявленого позову.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В умовах п.12.5 договору сторони узгодили, що за кожну повну або неповну добу прострочення поставки товару та/або прострочення строків проведення монтажних робіт постачальник має сплатити покупцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості непоставленого товару. Зобов'язання зі сплати штрафу припиняються шляхом заліку сум штрафу в рахунок сплати грошових зобов'язань покупця.
Відповідно до п.12.9 договору, у випадку, якщо прострочення постачальника обов'язку передати змонтований товар перетинає граничний строк, встановлений сторонами у п.1.7 договору, нарахування штрафів згідно з п.12.5 припиняється та, починаючи з 27.01.2014 року, за кожну повну або неповну добу прострочення постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної суми договору, вказаної у п.8.2 договору.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штафу, встановив, що позивачем помилково здійснено нарахування штрафу за кожний день прострочення, оскільки такий вид відповідальності є пенею, яка за своїм визначенням обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Натомість умовами п.12.5 та п.12.9 сторонами погоджено відповідальність саме у вигляді штрафу.
Згідно уточненого розрахунку суду, з відповідача підлягає стягненню 244 200,00 грн. = 203 500,00 грн. (5% від загальної вартості непоставленого товару) + 40 700,00 грн. (1% загальної суми договору).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами.
Водночас суд враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим зазначає наступне.
Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.п.1.7, 9.2, 10.2 Договору строк виконання зобов'язання відповідача щодо поставки товару та виконання монтажних робіт настав 26.01.2014р., відповідно, для стягнення суми штрафу, починаючи з 27.01.2014р., позивач повинен був звернутись з позовом до суду у строк до 27.01.2015р. Проте, позивач звернувся до господарського суду з позовом 19.11.2015р., про що свідчить штамп пошти на конверті, в якому надійшов позов до суду, а відтак річний строк позовної давності для стягнення штрафу минув.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на приписи ст. 530 ЦК України та відрахування строку на звернення до суду з даним позовом з дати огляду направлення 26.10.2015р. на адресу відповідача вимоги про сплату штрафу, оскільки строк виконання зобов'язань сторонами чітко визначений умовами договору та зміні, виходячи з положень ст. 530 ЦК не підлягає.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідача по оплаті послуг адвоката в сумі 12 650,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Про-Сток» та адвокатським бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» укладено Договір № 514 про надання правової допомоги, предметом якого є надання допомоги згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 7.1.2 договору, гонорар визначається у заявці та вказується в акті надання правової допомоги.
Відповідно до заявки № 4-ЖД від 07.12.2015р. та акту № 3-ЖД від 11.12.2015р. вартість правової допомоги склала 25 300,00 грн.
Відповідач сплатив на рахунок адвокатського бюро «Прагнум» Віталія Бобриньова» 25 300,00 грн., що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» від 14.12.2015р.
У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2271 від 21.04.2006р., виданого Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я ОСОБА_3.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, надано докази фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що витрати, понесені ТОВ «Про-Сток», відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, відтак підлягають відшкодуванню за рахунок позивача частково, в сумі 12 650,00 грн., оскільки суд, відмовляючи в позові, лише частково врахував обґрунтування відповідача своїх заперечень проти позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Норд» (84322, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкільна, 117; код ЄДРПОУ 13533086) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-СТОК» (03194, м. Київ, пр. Л. Курбаса, 9-г, кв. 73; код ЄДРПОУ 36391779) 12 650 грн. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 09.02.2016р.
Суддя А.І. Привалов