ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
09.02.2016
Справа № 910/549/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС ГРУП" до публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" про визнання недійсним меморіального ордеру від 16.07.2014 № 51, без виклику представників сторін
У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС КАНЦ" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" (далі по тексту - відповідач) про визнання договору недійсним.
За результатами автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 910/549/16 передано для розгляду судді Карабань Я. А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.02.2016 о 10:00. Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп".
08.02.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" про визнання недійсним меморіального ордеру від 16.07.2014 № 51.
У відповідності до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Виходячи із системного аналізу положень Господарського процесуального кодексу України, не передбачено право третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору звертатися до суду саме із зустрічною позовною заявою.
Враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс Груп" залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а тому суд розцінює вказану зустрічну позовну заяву як окремий позов.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява від 08.02.2016 і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав.
Як встановлено п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 378 грн.
Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, з 01.01.2016 розмір судового збору за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру становить 1 378 грн, а за розгляд позовних вимог майнового характеру - не менше 1 378 грн та не більше 206 700, 00 грн.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, поданий позов заявлено з вимогою про визнання недійсним меморіального ордеру від 16.07.2014 № 51.
Відповідно до п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Однак, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.
Крім того, суд доводить до відома позивача, що у відповідності до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Як встановлено у додатку 2 і 8 зазначеної інструкції для заповнення реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку” від 05.03.2009 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг, надані в оригіналі.
В якості доказу направлення позовної заяви відповідачу позивачем не додано поштового чеку та опису вкладення у цінний лист.
За таких обставин, суд не може дійти беззаперечного висновку щодо того, що на адресу відповідача надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів, та вважає, що позивач не виконав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що у відповідності до узагальнень Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.
Таким чином, факт перерахування грошових коштів за кредитним договором не є правочином, а сам меморіальний ордер не є формою договору. Меморіальний ордер сам по собі господарські/цивільні права не порушує, а може бути за відповідних умов лише доказом відповідного порушення.
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду з позовом відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву з доданими до неї документами повернути без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Я.А. Карабань