ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2016Справа №910/30991/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/30991/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
до Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України;
про стягнення 41 053,92 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.10.2015р.;
від відповідача: Ковбаса В.М., довіреність № 1 від 11.01.2016р.;
Кириченко С.М., довіреність № 2 від 11.01.2016р.
обставини справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України про стягнення 41 053,92 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 2 про надання поворотної фінансової допомоги від 14.03.2014р. у визначений строк не повернув фінансову допомогу в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 20 700,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 7833,67 грн., 621,00 грн. - 3% річних та 11 899,25 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015р. порушено провадження у справі № 910/30991/15 та призначено її розгляд на 14.01.2016р.
13.01.2016р. від відповідача через канцелярію суду надішли витребувані судом докази та відзив на позовну заяву, а також клопотання про направлення матеріалів справи до Прокуратури міста Києва.
Крім того, 14.01.2016р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли витребувані судом докази; від представника відповідача - клопотання про участь у судовому процесі ФОП ОСОБА_1 та клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.
Присутній у судовому засіданні 14.01.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та на виконання вимог суду подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Представники відповідача позов не визнали та просили задовольнити подані через канцелярію суду клопотання.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про доцільність задоволення на даній стадії провадження клопотання представника відповідача про особисту участь в судовому засіданні ФОП ОСОБА_1 для надання пояснень по суті заявлених вимог.
Ухвалою суду від 14.01.2016р. розгляд справи було відкладено на 04.02.2016р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, а також на підставі ст. 30 ГПК України, викликано в судове засідання для надання пояснень по суті заявлених позовних вимог особисто позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Присутній у судовому засіданні 04.02.2016р. представник позивача подав суду заперечення на відзив відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву, також просили суд задовольнити клопотання про направлення матеріалів справи до Прокуратури міста Києва та зупинення провадження у справі, а також про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що спірний договір підписано заступником генерального директор науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України ОСОБА_5, який до цього ж на час укладення спірного договору займав декілька керівних посад в Науково-технологічному алмазному концерні (АЛКОН) НАН України, а також перебував у шлюбі з позивачем ФОП ОСОБА_1 На думку відповідача, матеріали даної справи повинні бути направлені судом прокурору з метою здійснення розслідування законності фінансової операції, проведеної між позивачем та відповідачем, а провадження у справі підлягає зупиненню на час здійснення розслідувань законності фінансової операції між позивачем та відповідачем згідно договору № 2 від 14.03.2014р.
Відповідно до частин першої - другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.
Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання відповідача, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки згідно з п.4.2 посадової Інструкції заступника генерального директора НТАК (АЛКОН) НАН України, при порушенні чинного законодавства заступник генерального директора концерну несе відповідальність в межах, визначених чинним кримінальним, адміністративним та цивільним законодавством України, що, в свою чергу, наділяє правом відповідача звернутися в окремому порядку до органів прокуратури щодо порушення питання досудового розслідування законності фінансової операції між позивачем та відповідачем згідно договору № 2 від 14.03.2014р.
Також суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи, зокрема експертизи підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки питання недійсності договору № 2 про надання поворотної фінансової допомоги від 14.03.2014р. не є предметом розгляду даної справи, а ФОП ОСОБА_1 не заперечує факт підписання спірного договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.03.2014р. між позивачем (за договором - кредитор) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено договір № 2 про надання поворотної фінансової допомоги, у відповідності з п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у порядку і строки, визначені цим договором.
Відповідно до п.2.1 договору, поворотна фінансова допомога надається кредитором позичальнику в розмірі 49 000,00 грн. з метою забезпечення позичальника коштами для здійснення повернення Пансіонатом «АЛМАЗ» філією НТАК (АЛКОН) НАН України передоплати за путівки та поворотної фінансової допомоги.
За умовами п.3.1 договору, позичальник зобов'язується повернути суму поворотної фінансової допомоги, отриманої в рамках умов даного договору, в строк до 30.06.2014р.
З матеріалів справи вбачається факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором щодо надання фінансової допомоги в сумі 49 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку з рахунку позивача за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р..
Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань фінансову допомогу повернув частково в сумі 28 300,00 грн.
Враховуючи, що відповідач повну суму фінансової допомоги в розмірі 20 700,00 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 20 700,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на те, що спірний договір від імені Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України підписано заступником генерального директора НТАК (АЛКОН) НАН України - директором пансіонату «АЛМАЗ» НТАК (АЛКОН) НАН України ОСОБА_6, який перебував на час укладення договору у шлюбі з позивачем, тобто Договір № 2 від 14.03.2014р. укладений з членом сім'ї в порушення приписів Закону України «Про запобігання і протидії корупції».
Також. відповідач зазначає, що кошти в сумі 49 000,00 грн. перераховані позивачем на рахунок підрозділу «АЛКОН-СЕРВІС» НТАК (АЛКОН) НАН України, а не на рахунок НТАК (АЛКОН) НАН України.
Крім того, відповідач у відзиві наводить обставини щодо перебування ОСОБА_6 на посаді заступника генерального директора НТАК (АЛКОН) НАН України - директора пансіонату «АЛМАЗ» НТАК (АЛКОН) НАН України.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю цивільно-правовою природою договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.
Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, уклавши вказаний договір, позивач та відповідач реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов'язки, суму договору, строк повернення позичальником фінансової допомоги, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу фінансову допомогу, обумовлену договором, на загальну суму 49 000,00 грн., а відповідачем не надано доказів повного повернення грошових коштів на суму 20 700,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20 700,00 грн. підлягає задоволенню.
При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача з огляду на наступне.
По-перше, в матеріалах справи наявний договір доручення № 07.11 від 07.09.2011р., укладений між НТАК (АЛКОН) НАН України, в особі генерального директора ОСОБА_7, в якості довірителя, та Підрозділом «АЛКОН-СЕРВІС» НТАК (АЛКОН) НАН України, в особі директора ОСОБА_8, в якості повіреного, за умовами п.1.1 якого повірений зобов'язався від імені та за рахунок довірителя здійснювати платежі, отримувати та відправляти кошти, що спростовує твердження відповідача, що кошти за спірним договором в сумі 49000,00 грн. були перераховані не на користь Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України.
Будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних тверджень відповідачем суду не надано.
По-друге, у відповідності до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 92 Цивільного кодексу України у ч.ч. 1, 3 передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Тобто наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо) (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Наказом № 5/1 від 31.01.2013р. переведено ОСОБА_6 з посади Заступника генерального директора НТАК (АЛКОН) НАН України на посаду Заступника генерального директора - директор пансіонату «АЛМАЗ» філії НТАК (АЛКОН) НАН України з 01.02.2013р.
Спірний договір підписаний Заступником генерального директора - директором пансіонату «АЛМАЗ» філії НТАК (АЛКОН) НАН України, який діє на підставі Статуту.
Відповідно до п. 6.2 Статуту, Генеральний директор може делегувати частину повноважень своїм заступникам та керівникам дирекції Концерну.
Згідно з п.3.1 посадової Інструкції заступника генерального директора НТАК (АЛКОН) НАН України, заступник генерального директора концерну безпосередньо підпорядковується генеральному директору і в його відсутності виконує його обов'язки.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, виконуючи умови договору про надання поворотної фінансової допомоги, здійснив перерахування фінансової допомоги в сумі 49 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по особовому рахунку позивача, а відповідач, в свою чергу, здійснював часткове повернення суми позики у встановлені умовами спірного договору строки.
З огляду на наведене, суд зазначає, що часткове повернення позивачем грошових коштів за договором № 2 від 14.03.2014р., в силу частини першої статті 241 Цивільного кодексу України, свідчить про схвалення спірного правочину відповідачем.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 7833,67 грн. пені, 3% річних у сумі 621,00 грн., 11 899,25 грн. - інфляційних втрат, які нараховані за період з 01.07.2014р. по 30.06.2015р.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, у п. 5.1 договору сторони передбачили, що у випадку неповернення поворотної фінансової допомоги у вказаний в п.3.1 даного договору термін, позичальник сплачує на корить кредитора пеню в розмірі 1% неповерненої вчасно суми за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу, з урахуванням приписів ч. 6 статті 232 ГПК України, в сумі 2637,69 грн.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню відповідно до розрахунків позивача, які додано до позовної заяви, та які є арифметично вірними.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України (04074, м. Київ, вул. Автозаводвська, 2; код ЄДРПОУ 23504418) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20 700,00 грн. - основного боргу, 2637 грн. 69 коп. - пені, 621,00 грн. - 3% річних, 11 899 грн. 25 коп. - інфляційні втрати та 1063 грн. 84 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 09.02.2016р.
Суддя А.І. Привалов