ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2016Справа №910/29926/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інжиніринг Сервіс»
Про стягнення 70 678,77 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Горда В.В. представник за довіреністю № б/н від 24.04.15.
Від відповідача: Огулькова А.М. представник за довіреністю № б/н від 21.05.15.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інжиніринг Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 76 356,30 грн., а саме: 6 746,30 грн. - 3% річних та 65 610,00 грн. - збитків від інфляції. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 218,00 грн. витрат по оплаті судового збору та 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.15. порушено провадження у справі № 910/29926/15 та призначено її до розгляду на 12.01.16.
За результатами судового засідання 12.01.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 28.01.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
26.01.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Інжиніринг Сервіс» вказує, що право позивача на стягнення з відповідача грошових коштів виникло з 03.04.15. та надає власний контррозрахунок ціни позову.
В судовому засіданні 28.01.16. позивачем було подано заяву «про зменшення та уточнення позовних вимог», відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 70 678,77 грн., а саме: 65 610,00 грн. - збитків від інфляції, 5 068,77 грн. - 3% річних. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 218,00 грн. витрат по оплаті судового збору та 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Судом враховано викладене в п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Отже, вказану заяву розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
В судовому засіданні 28.01.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, про що сторони були повідомлені під розписку та під протокол.
В судовому засіданні 04.02.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні 04.02.16. наголошував на необхідності перерахунку судом заявлених позивачем сум 3% річних та збитків від інфляції.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/29926/15.
В судовому засіданні 04.02.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.15. у справі № 910/11331/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інжиніринг Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» основний борг в сумі 320 000,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 6 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 400,00 грн.
Обставини, встановлені у справі № 910/11331/15, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Оскільки, на момент розгляду даної справи набрала законної сили та діє постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.09.15. у справі № 910/11331/15, то встановлені нею факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.
Зазначеною постановою встановлено наступне.
04.02.15. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 14 на загальну суму 826 190,50 грн. На виконання вказаного рахунку платіжним дорученням № 579 від 06.02.15. позивач перерахував відповідачу 413 095,25 грн. Листом № 13/03-2015-01 від 13.03.15. позивач, з посиланням на непоставку відповідачем товару, просив повернути кошти в сумі 413 095,25 грн. за вказаними у цьому листі реквізитами. Лист №13/03-2015-01 від 13.03.15. з вимогою позивача повернути спірні кошти в зв'язку з непоставкою товару, відповідачем одержано 26.03.15. Після отримання вказаного листа і до дати звернення позивача до суду (в кінці квітня 2015 року) з позовом відповідач повернув позивачу 33 095,25 грн. Після подачі позивачем позовної заяви відповідач ще частину коштів в сумі 60 000 грн. позивачу перерахував. Отже, неповернутими з перерахованих позивачем відповідачу згідно з рахунком на оплату № 14 від 04.02.15. залишились грошові кошти в сумі 320 000 грн.
Враховуючи, що з відповідною вимогою позивач звернувся до відповідача листом № 13/03-2015-01 від 13.03.15., який вручено 26.03.15. передоплату відповідач мав повернути в семиденний термін з дати отримання вказаного листа, тобто до 02.04.15., чого відповідачем зроблено не було.
Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції в зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснювалось повернення грошових коштів (передплати за рахунком на оплату № 14 від 04.02.15.).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та збитків від інфляції є правомірним.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому в п. 5.4 вказаної Постанови Пленум Вищого господарського суду України наголосив на тому, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. 7.1 зазначеної Постанови).
Отже, дії відповідача є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Як відзначалось судом, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.15. у справі № 910/11331/15 встановлено, що передоплату відповідач мав повернути в семиденний термін з дати отримання вказаного листа, тобто до 02.04.15., отже прострочення наступило з 03.04.15.
Станом на 03.04.15 розмір заборгованості відповідача перед позивачем по рахунку на оплату № 14 від 04.02.15. становив 380 000,00 грн.
Далі відповідачем було здійснено наступні проплати (що вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача):
- 30.04.15. на суму 10 000,00 грн.;
- 08.05.15. на суму 10 000,00 грн.;
- 18.05.15. на суму 40 000,00 грн.;
- 16.09.15. на суму 50 000,00 грн.;
- 25.09.15. на суму 70 000,00 грн.;
- 29.09.15. на суму 50 000,00 грн.;
- 07.10.15. на суму 50 000,00 грн.;
- 20.10.15. на суму 50 000,00 грн.;
- 28.10.15. на суму 50 000,00 грн.
При визначенні періодів для здійснення розрахунку 3% річних та збитків від інфляції судом враховано викладене в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Отже, розрахунок 3% річних та збитків від інфляції судом здійснювався наступним чином:
- на суму 380 000,00 грн. за період з 03.04.15. по 29.04.15. розмір інфляційних нарахувань становить 53 200,00 грн., розмір 3% річних становить 843,29 грн.;
- на суму 370 000,00 грн. за період з 30.04.15. по 07.05.15. розмір інфляційних нарахувань становить 0,00 грн., розмір 3% річних становить 243,29 грн.;
- на суму 360 000,00 грн. за період з 08.05.15. по 17.05.15. розмір інфляційних нарахувань становить 7 920,00 грн., розмір 3% річних становить 295,89 грн.;
- на суму 320 000,00 грн. за період з 18.05.15. по 15.09.15. розмір інфляційних нарахувань становить -4 477,34 грн. (від'ємне значення), розмір 3% річних становить 3 182,47 грн.;
- на суму 270 000,00 грн. за період з 16.09.15. по 24.09.15. розмір інфляційних нарахувань становить 00,00 грн. (нуль), розмір 3% річних становить 199,73 грн.;
- на суму 200 000,00 грн. за період з 25.09.15. по 28.09.15. розмір інфляційних нарахувань становить 00,00 грн. (нуль), розмір 3% річних становить 65,75 грн.;
- на суму 150 000,00 грн. за період з 29.09.15. по 06.10.15. розмір інфляційних нарахувань становить 00,00 грн. (нуль), розмір 3% річних становить 98,63 грн.;
- на суму 100 000,00 грн. за період з 07.10.15. по 19.10.15. розмір інфляційних нарахувань становить -1 300,00 грн. (від'ємне значення), розмір 3% річних становить 106,85 грн.;
- на суму 50 000,00 грн. за період з 20.10.15. по 27.10.15. розмір інфляційних нарахувань становить 00,00 грн. (нуль), розмір 3% річних становить 32,88 грн.
При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.
Отже, судом здійснено перерахунок 3% річних та збитків від інфляції та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 068,78 грн. - 3% річних, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» в цій частині підлягають задоволенню повністю на пред'явлену до стягнення суму в розмірі 5 068,77 грн.
За перерахунком суду розмір збитків від інфляції становить 55 342,66 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині збитки від інфляції в розмірі 10 267,34 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.
01.09.15. між позивачем (далі - Замовник) та Адвокатським бюро «Горда і Партнери» в особі адвоката Горда Валерія Владиславовича (далі - Виконавець) було укладено Договір № 23-2 про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1 ) Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе обов'язок надати правову допомогу Замовнику та представляти його інтереси в вирішенні правовідносин які склалися між ним та правоохоронними органами і державними закладами України, фізичними та юридичними особами всіх форм власності, судами.
Виконавцем Замовнику було виставлено рахунок-фактуру № 105 від 03.11.15. на суму 4 000,00 грн. за «надання правової допомоги: підготовка та подача позову до ТОВ «Глобал Інжиніринг Сервіс» в Господарський суд м. Києва; представництво інтересів Замовника в Господарському суді м. Києва за позовом до ТОВ «Глобал Інжиніринг Сервіс».
05.11.15. Замовником було оплачено вказану суму Виконавцю.
Пунктом 6 Договору передбачено, що після виконання Виконавцем робіт підписується акт надання послуг по Договору на надання правової допомоги.
Актами надання послуг від 25.11.15. та від 12.01.16. Замовник та Виконавець підтвердили виконання послуг за Договором на загальну суму 4 000,00 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, участь в судових засіданнях в якості представника позивача приймав особисто адвокат Горда В.В.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Матеріали справи містять Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 254 громадянина Горди Валерія Владиславовича.
В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.
Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того судом враховано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).
Враховуючи часткове задоволення задоволених позовних вимог, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 3 418,93 грн.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інжиніринг Сервіс» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 7, офіс 236/4; ідентифікаційний код 38473690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 30; ідентифікаційний код 36285936) 5 068 (п'ять тисяч шістдесят вісім) грн. 77 коп. - 3% річних, 55 342 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сорок дві) грн. 66 коп. - збитків від інфляції, 1 041 (одну тисячу сорок одну) грн. 06 коп. - судового збору, 3 418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 93 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.02.16.
Суддя Т.М. Ващенко